Щодо правомірності надання неприбутковою організацією цільової гуманітарної допомоги виробами медичного призначення для індивідуального користування

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо правомірності надання неприбутковою організацією цільової гуманітарної допомоги виробами медичного призначення для індивідуального користування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначаються Законом України від 22.10.99 р. N 1192-ХIV "Про гуманітарну допомогу" (далі - Закон N 1192).

Статтею 1 Закону N 1192 передбачено, що гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об’єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог ст. 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається (абз. 11 ст. 1 Закону N 1192). Тобто, гуманітарна допомога має адресний характер.

Отримувачами гуманітарної допомоги виступають юридичні особи, яких зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, зокрема можуть бути підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, а також підприємства, установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, та уповноважені ними державні установи (абз. 5 ст. 1 Закону N 1192).

Статтею 11 Закону N 1192 передбачено, що відповідні спеціально уповноважені державні органи з питань гуманітарної допомоги та органи доходів і зборів здійснюють контроль щодо використання гуманітарної допомоги за цільовим призначенням. Отримувач гуманітарної допомоги і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають до відповідного спеціальної уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснює зокрема контроль за отриманням, розподілом, використанням за цільовим призначенням, підготовкою статистичної звітності, обліком гуманітарної допомоги, визнаної такою рішенням спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги (ст. 5 Закону N 1192).

У разі порушення законодавства про гуманітарну допомогу, зокрема використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням, використання гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, особи винні у такому порушенні несуть кримінальну або адміністративну відповідальність згідно з законом, а отримувачі гуманітарної допомоги, які допустили порушення законодавства про гуманітарну допомогу виключаються з Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги за рішенням центрального органу виконавчої влади (ст. 12 Закону N 1192).

Підпунктом 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 134 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр).

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені асоціації (пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Підпунктом 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток у разі недотримання нею вимог, визначених п. 133 Кодексу, а для релігійної організації - вимог, визначених абзацом другим пп. 133.4.1 і пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

При цьому, Кодексом не передбачено обмежень щодо надання неприбутковою організацією цільової гуманітарної допомоги в натуральній формі.

Отже, неприбуткова організація, внесена до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги, не втрачає статус неприбуткової організації у разі, якщо розподіл адресної гуманітарної допомоги здійснюється за цільовим призначенням між її набувачами, у тому числі якщо серед набувачів є члени такої неприбуткової організації, а такий розподіл не вважається розподілом доходу між членами такої організації.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.