Щодо оподаткування доходів нерезидента (резидента Польщі) від надання в оренду виробничого обладнання

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування доходів нерезидента (резидента Польщі) від надання в оренду виробничого обладнання та, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з положеннями пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, лізингову/орендну плату, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (пп. "ґ" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до положень пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою у розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

24 березня 1994 року набрала чинності Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підписана 12 січня 1993 р. (далі - Конвенція).

Відповідно до п. 3 ст. 12 Конвенції термін "роялті" включає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням.

Згідно з положеннями п. 1 та п. 2 ст. 12 Конвенції роялті, які виникають в Україні і сплачуються резиденту Польщі, можуть оподатковуватись у Польщі, якщо цей резидент є фактичним бенефіціаром цих роялті і підлягає оподаткуванню стосовно роялті в Польщі.

Однак, ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, у даному випадку - в Україні, і відповідно до законодавства України, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 % загальної суми надходжень.

При цьому слід зауважити, що положення пунктів 1 і 2 ст. 12 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування одержаного доходу у вигляді роялті. Відповідно до положень цих пунктів обидві країни, і країна, що є джерелом доходу, і країна, резидентом якої є особа, що одержує роялті, мають право оподатковувати такий вид доходу.

Положення п. 1 ст. 12 Конвенції підтверджують право країни резиденції на оподаткування роялті, що виникають в другій Державі.

Відповідно до положень п. 2 ст. 12 Конвенції країна, в якій виникають роялті, також має право на оподаткування таких роялті (якщо внутрішнім законодавством передбачене оподаткування цього виду доходів), але це право обмежується ставкою 10 % загальної суми надходжень.

Отже, платежі, що виплачуються резидентом України резиденту Польщі як відшкодування за користування або за надання права користування промисловим обладнанням, відповідно до п. 2 ст. 12 Конвенції підлягають оподаткуванню в Україні за ставкою 10 %.

Відповідно до пп. b) п. 2 ст. 24 Конвенції якщо резидент Польщі одержує доходи, які відповідно до статей 10, 11 і 12 цієї Конвенції підлягають оподаткуванню в Україні, тоді Польща дозволить відрахування із податку свого резидента суми, яка дорівнює податку, сплаченому в Україні. Таким чином подвійне оподаткування усувається.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.