Щодо оподаткування дивідендів

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування дивідендів та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезидентами є фізичні особи, які не є резидентами України.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, згідно з пп. 162.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Пунктом 163.2 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

Відповідно до пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Кодексу для нерезидентів).

Згідно з пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у пп. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу), зокрема доходи, отримані у вигляді дивідендів (пп. 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм п. 170.5 ст. 170 Кодексу, пп. 170.5.2 якого визначено, що будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Доходи, зазначені в п. 170.5 ст. 170 Кодексу, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (пп. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до пп. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу ставку податку встановлено у розмірі 5 відс. - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Разом з цим, положеннями п. 3.2 ст. 3 Кодексу встановлено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до положень пунктів 1 і 2 ст. 10 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно від 03.07.1995 р. (далі - Угода) дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом однієї Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і ця компанія є власником принаймні 20 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

b) 10 відсотків валової суми дивідендів в усіх інших випадках.

Отже, відповідно до положень ст. 10 Угоди при виплаті українською компанією дивідендів фізичній особі - резиденту ФРН повинен бути застосований пп. b) п. 2 ст. 10 Угоди, а саме, дивіденди підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до українського законодавства, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відс. валової суми дивідендів.

З урахуванням положень пп. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, ставка податку, встановлена Кодексом, відповідає вимогам пп. b) п. 2 ст. 10 Угоди (не перевищує 10 відсотків валової суми дивідендів).

Тобто Угода не містить положень, які б встановлювали інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, у частині звільнення (зменшення) від оподаткування доходів у вигляді дивідендів, що сплачуються українською компанією фізичній особі - резиденту ФРН.

При цьому слід зауважити, що положення пп. 1 і 2 ст. 10 Угоди не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування одержаного доходу у вигляді дивідендів. Відповідно до положень цих пунктів обидві країни, і країна, що є джерелом доходу, і країна, резидентом якої є особа, що одержує дивіденди, мають право оподатковувати такий вид доходу.

Відповідно до положень п. 2 ст. 10 Угоди країна, що є джерелом походження дивідендів, має право на оподаткування таких дивідендів (якщо внутрішнім законодавством передбачене оподаткування цього виду доходу), але це право обмежується ставкою 5 або 10 відс. загальної суми дивідендів залежно від випадку.

При цьому відповідно до положень п. 1 ст. 10 Угоди країна резиденції особи, що одержує дивіденди, також має право на оподаткування таких дивідендів за ставками свого внутрішнього законодавства, але з урахуванням податку, сплаченого в країні, що є джерелом доходу (ст. 23 "Усунення подвійного оподаткування" Угоди).

Враховуючи зазначене, доходи у вигляді дивідендів, що сплачуються українською компанією фізичній особі - резиденту ФРН, підлягають оподаткуванню в Україні податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. до бази оподаткування відповідно до пп. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу.

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Слід зауважити, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу платниками податку на прибуток - нерезидентами є зокрема юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Отже, резидент, який виплачує визначені пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи нерезиденту, виступає його податковим агентом щодо податку, передбаченого пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Враховуючи, що платниками податку на прибуток - нерезидентами є юридичні особи, при виплаті доходів, визначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, нерезиденту - фізичній особі податок, передбачений пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, не утримується.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.