Щодо питань визнання розписки розрахунковим документом

Державна фіскальна служба України розглянула звернення про отримання індивідуальної податкової консультації щодо питань визнання розписки розрахунковим документом та, з урахуванням вимог ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), а також фактичних обставин, викладених у зверненні, повідомляє таке. Закон України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО). Дія Закону N 265 поширюється на всіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 2 Закону N 265 визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених Законом N 265, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Враховуючи зазначене, розписки, що додані до звернення, лише підтверджують факт отримання фізичною особою - підприємцем готівкових коштів від громадянина для подальшого їх витрачання на закупівлю матеріалів, та не можуть вважатися розрахунковим документом у розумінні Закону N 265.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.