Щодо оподаткування окремого виду доходу

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо оподаткування окремого виду доходу та повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Відповідно до пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПКУ позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які е фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Отже, в розумінні ПКУ позику надають виключно фінансові установи або нерезиденти, крім нерезидентів, які мають офшорний статус.

Водночас пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що фінансова допомога - це допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у випаді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).

Згідно з пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Крім того, підпунктом 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 ПКУ і пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Ставка податку на доходи фізичних осіб встановлена ст. 167 ПКУ.

Згідно з пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ об'єктом оподаткування військовим збором є дохід, визначений ст. 163 ПКУ, до якого включається загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відс, об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Податковий агент, визначення якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язан утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

При цьому особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема: своєчасно та повністю, нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманою з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (п. 176.2 ст. 176 ПКУ).

Отже якщо за договором безвідсоткової поворотної позики передбачено надання юридичною особою (роботодавцем) коштів фізичній особі (працівнику), але при цьому юридична особа переховує суму таких коштів зі свого розрахункового рахунку на власний рахунок іншої фізичної особи, то така юридична особа повинна виконати усі встановлені ПКУ функції податкового агента.

Згідно з пп. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.