Щодо порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу

Департамент заробітної плати та умов праці розглянув звернення щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. N 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (далі - Постанова), та повідомляє.

Постанову було прийнято на виконання статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс), якою визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що дія Кодексу, в тому числі статті 24, та Постанови поширюється виключно на трудові відносини, тобто коли з працівником укладають трудовий договір, то у випадку коли власник виконує функції з управління підприємством чи фізична особа працює на громадських засадах, чи стажист навчається у роботодавця на підставі договору про стажування, який є різновидом договору цивільно-правового характеру, тобто без укладення трудового договору, - подавати повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам не потрібно.

Згідно із статтею 235 Кодексу рішення про поновлення працівника на роботі приймає орган, який розглядає трудовий спір. Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. N 58, зокрема визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад, пишеться: "Запис за таким-то N є недійсним, поновлений на попередній роботі").

Отже, оскільки поновлення на попередній роботі відбувається з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною, і час вимушеного прогулу оплачується та зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, подавати повідомлення до територіальних органів Державної фіскальної служби України не потрібно.

Згідно із статтею 24 Кодексу повідомлення до Державної фіскальної служби та її територіальних органів подається у випадку, коли з працівником укладається трудовий договір.

Статтею 2 Закону України "Про відпустки" встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Крім того, відповідно до частини другої статті 181 Кодексу відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, оскільки дія трудового договору не припинялась, подавати повідомлення до Державної фіскальної служби та її територіальних органів не потрібно.