Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні"

Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 листопада 2011 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні".

3. Апарату Верховної Ради України в установленому порядку забезпечити видання збірника матеріалів за результатами цих парламентських слухань.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

Учасники парламентських слухань на тему: "Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні", що відбулися 22 грудня 2010 року, відзначають, що керуючись принципами першочергової турботи про дитину, пріоритетності її прав, Україна здійснює суттєві кроки у вдосконаленні захисту прав дітей.

В Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в 1991 році.

З метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу.

Вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.

Разом з тим, ситуацію у сфері забезпечення дотримання прав дитини ускладнили економічні і фінансові проблеми України, пов'язані зі світовою економічною кризою. Непокоять дитяча смертність, недостатній рівень забезпечення охорони дитячого здоров'я, недоступність оздоровлення та відпочинку для всіх дітей, неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.

В умовах економічної нестабільності актуалізуються проблеми: запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах; розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров'я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Забезпечення гідного рівня життя і рівних можливостей в сучасних умовах потребує запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій.

Враховуючи вищезазначене, учасники парламентських слухань р е к о м е н д у ю т ь:

1. Верховній Раді України прискорити розгляд та прийняття:

законопроекту про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо особливостей усиновлення окремих категорій дітей;

законопроектів про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо захисту дитини від торгівлі людьми та експлуатації, а також щодо допиту неповнолітніх потерпілих і свідків;

законопроектів про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації кримінального законодавства відносно неповнолітніх, які перебувають у конфлікті з законом, та сфери виконання кримінальних покарань, реформування процедури досудового розслідування, забезпечення ефективності кримінального судочинства та розвитку інституту пробації.

2. Кабінету Міністрів України:

1) вжити додаткових заходів щодо забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;

2) забезпечити ефективну реалізацію органами державної влади та органами місцевого самоврядування державної політики у сфері охорони дитинства, захисту прав та законних інтересів дітей, для чого, зокрема, розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти:

загальнодержавної програми подолання та запобігання бідності до 2016 року;

загальнодержавної цільової соціальної програми забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на 2013-2017 роки;

загальнодержавної програми відновлення і будівництва спортивних споруд, стадіонів, майданчиків для відродження масових занять спортом дітей та молоді;

закону про ратифікацію Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення;

закону про внесення змін до законодавчих актів України, що регулюють трудові відносини, стосовно визначення переліку видів легкої роботи, на яку можуть прийматися діти (відповідно до вимог Конвенції Міжнародної організації праці N 138);

закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері захисту прав дітей-біженців, зокрема в частині надання їм статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, призначення законних представників та порядку визначення віку неповнолітніх шукачів притулку без супроводу;

закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони дитинства, який би сприяв удосконаленню нормативно-правового забезпечення соціального захисту дітей, підвищенню ефективності реалізації державної політики щодо охорони дитинства, удосконаленню діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо здійснення соціальної роботи з дітьми;

3) забезпечити прийняття, належне фінансування та безумовне виконання щорічних заходів з виконання Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року;

4) запровадити систему комплексного моніторингу виконання Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року;

5) розробити правовий механізм відповідальності суб'єктів правовідносин за невиконання вимог законодавства у сфері дотримання прав дитини;

6) вжити невідкладних заходів щодо захисту дітей від усіх форм фізичного і психічного насильства, жорстокого поводження, експлуатації, у тому числі сексуальних зловживань, щодо удосконалення національних механізмів надання допомоги дітям, потерпілим від торгівлі людьми;

7) розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо внесення змін до деяких актів законодавства щодо порядку діяльності органів опіки та піклування з питань захисту житлових і майнових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

8) впорядкувати умови оплати праці працівників притулків для дітей, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, соціально-психологічної допомоги, соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, соціальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальних центрів матері та дитини, центрів для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, центрів ресоціалізації наркозалежної молоді;

9) вжити заходів щодо недопущення закриття навчальних закладів, здавання в оренду їх приміщень;

10) вжити заходів щодо недопущення послаблення у ході адміністративної реформи механізмів забезпечення прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, скорочення або ліквідації органів і служб у справах дітей; посилити роль місцевих органів виконавчої влади в реалізації на відповідній території державної політики з питань соціального захисту дітей;

11) активізувати переговорний процес з метою укладення договорів з країнами, в сім'ї з яких усиновлюються українські діти-сироти.

3. Місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування:

1) посилити контроль за додержанням прав дітей в навчальних закладах, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм власності; запровадити в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, діяльність опікунських рад, метою яких має стати посилення громадського контролю за умовами утримання та виховання дітей у цих закладах;

2) вжити додаткових заходів щодо розвитку сімейних форм виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, запобігання соціальному сирітству, бездоглядності та безпритульності серед дітей;

3) забезпечити виконання вимог законодавства України щодо збереження права на житло і забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

4) забезпечити створення житлових фондів соціального призначення для реалізації житлових прав осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також сімей з дітьми, які з певних обставин залишилися без житла;

5) вжити додаткових заходів щодо покращення соціальної роботи із сім'ями з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, удосконалення соціального супроводу осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, особливо після закінчення інтернатних закладів; забезпечити залучення до програм подальшої соціалізації вихованців інтернатних закладів, громадських організацій, волонтерів, що мають певний позитивний досвід у цій роботі;

6) активізувати діяльність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадськості щодо підтримки сімей з дітьми, забезпечити розробку і реалізацію регіональних програм підтримки багатодітних та малозабезпечених родин;

7) забезпечити поширення соціальної реклами та висвітлення в місцевих засобах масової інформації питань соціально-правового захисту дітей;

8) сприяти діяльності дитячих і молодіжних громадських організацій у реалізації їх програм, спрямованих на захист законних інтересів дитини.

4. Рекомендувати Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ проаналізувати судову практику щодо розгляду судами цивільних справ з питань, що зачіпають права дитини, та вжити заходів із недопущення судами порушення термінів розгляду таких справ.

5. Рекомендувати Генеральній прокуратурі України посилити прокурорський нагляд за додержанням законодавства України щодо захисту прав дитини, зокрема за дотриманням майнових та житлових прав дітей, забезпечити своєчасне виявлення фактів порушення прав дітей та вжиття відповідних заходів прокурорського реагування.