Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року

1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року, що додається.

Визначити Мінприроди державним замовником Програми.

2. Мінприроди разом з іншими заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року.

Для збереження природних комплексів, екосистем, окремих видів флори і фауни, унікальних та типових ландшафтів необхідно прискорити формування розгалуженої мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Як свідчить практика, консервативні методи збереження навколишнього природного середовища залишаються основними методами, які забезпечують захист генофонду рослинного і тваринного світу, унікальних природних екосистем і ландшафтів.

За роки незалежності України загальна площа природно-заповідного фонду розширена більше ніж у 2 рази переважно шляхом створення багатофункціональних об'єктів природно-заповідного фонду таких категорій, як біосферні заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні парки.

Однак в останні роки значно знизилися темпи збільшення загальної площі природно-заповідного фонду; почастішали випадки нецільового використання, вилучення земель та водних об'єктів природно-заповідного фонду, недотримання режимів територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема рекреаційного використання.

Не відповідає сучасним вимогам система моніторингу природних процесів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного і міжнародного значення.

До природно-заповідного фонду віднесено 7169 територій і об'єктів загальною площею 2757,4 тис. гектарів, що становить 4,57 відсотка території України. Прогнозувалося, що до 2005 року площа природно-заповідного фонду збільшиться до 7 відсотків території країни. Частка земель природно-заповідного фонду більшості країн Європи становить від 10 до 25 відсотків.

У результаті роздержавлення сільськогосподарських угідь значно погіршилося управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду.

Неефективність контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства та режимів територій та об'єктів природно-заповідного фонду призвела до того, що ряд територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного і міжнародного значення не мають проектів організації, державних актів на право землекористування, не встановлені їх межі у натурі, а також не створена належна методична база, що регламентує здійснення природоохоронних заходів, відсутні технології виконання відповідних робіт. Крім того, значна кількість земель, на яких розташовані території та об'єкти природно-заповідного фонду, не віднесені до відповідної категорії. Органи місцевого самоврядування не спроможні забезпечити належну охорону і утримання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які перебувають у їх підпорядкуванні.

Ведення Літопису природи як основної форми узагальнення наукових досліджень здійснюють наукові працівники та спеціалісти у недостатній кількості, що негативно позначається на діяльності об'єктів природно-заповідного фонду як науково-дослідних установ.

Не забезпечується належне фінансування природоохоронних заходів, наукових досліджень, еколого-освітньої, рекреаційної та туристичної діяльності національних природних парків та заповідників. Практично не виділяються кошти на капітальні видатки.

Вирішення питання щодо подальшого розвитку заповідної справи як одного з найважливіших напрямів довгострокової політики держави потребує єдиного підходу до централізації, концентрації та оптимізації фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, а також координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Оптимальним шляхом розв'язання зазначених проблем є розроблення та затвердження Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року.

Мета Програми полягає у створенні належних умов для реалізації єдиної державної політики у сфері розвитку заповідної справи, зокрема мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, вдосконалення управління природними, біосферними заповідниками та національними природними парками, іншими територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, доведення обсягу площі природно-заповідного фонду до 10 відсотків загальної площі держави прискорення формування національної екологічної мережі як складової Пан'європейської екологічної мережі, забезпечення проведення комплексних довгострокових наукових досліджень типових та унікальних екосистем, забезпечення раціонального природокористування.

Завданнями Програми є:

визначення основних напрямів державної політики у сфері розвитку заповідної справи;

удосконалення нормативно-правової бази з питань заповідної справи з урахуванням відповідних міжнародних зобов'язань України;

поліпшення фінансового забезпечення заходів, спрямованих на розвиток заповідної справи;

забезпечення збереження у межах природно-заповідного фонду ландшафтного і біорізноманіття, насамперед різноманітності рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин, біотичних угруповань та типів природних середовищ;

виявлення, резервування та заповідання цінних природних територій, що потребують охорони;

прискорення формування національної екологічної мережі;

утворення на базі природних та біосферних заповідників зональних міжнародних станцій фонового моніторингу навколишнього природного середовища;

розвиток екологічної освіти;

участь суб'єктів природно-заповідного фонду в забезпеченні сталого розвитку регіонів.

Виконання Програми повинне здійснюватися за такими основними напрямами:

складення реєстру типових та рідкісних екосистем у межах природно-заповідного фонду;

підвищення ефективності системи економічного стимулювання розвитку заповідної справи;

виконання міжнародних зобов'язань України;

удосконалення державного управління у сфері заповідної справи;

ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

резервування найбільш цінних природних територій та підготовка наукових обґрунтувань щодо доцільності їх заповідання;

створення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (насамперед національних природних парків), а також територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (насамперед регіональних ландшафтних парків);

збільшення кількості спеціалістів, зайнятих у сфері управління заповідною справою;

зміцнення матеріально-технічної бази та поліпшення фінансового забезпечення розвитку заповідної справи;

інвентаризація земельних ділянок та водних об'єктів, на яких розташовані території та об'єкти природно-заповідного фонду, уточнення їх площ і меж, завершення робіт із встановлення меж у натурі;

віднесення земель, на яких розташовані території та об'єкти природно-заповідного фонду, до відповідної категорії;

включення до Державної статистичної звітності з кількісного обліку земель відомостей про всі території та об'єкти природно-заповідного фонду;

належне забезпечення діяльності служби державної охорони природно-заповідного фонду;

залучення органів місцевого самоврядування і громадських організацій до здійснення контролю за дотриманням режимів територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

ведення Літопису природи як основної форми узагальнення наукового дослідження об'єктів природно-заповідного фонду;

розроблення та застосування науково обґрунтованих методів управління природними комплексами з метою збереження ландшафтного і біорізноманіття, насамперед різноманітності рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин, біотичних угруповань та типів природних середовищ;

складення реєстру типових та рідкісних екосистем у межах природно-заповідного фонду;

моніторинг біосферних процесів;

удосконалення системи моніторингу водних об'єктів, розташованих у межах природно-заповідного фонду, з урахуванням біологічних показників, рекомендованих директивою Європейського парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 р. ЄС 2000/60/ЄС щодо політики у сфері водного господарства;

активізація наукової роботи у біосферних і природних заповідниках;

надання платних послуг установами природно-заповідного фонду;

розвиток рекреаційної діяльності, зокрема із залученням місцевого населення з метою стимулювання екотуризму;

розширення співпраці з громадськими організаціями у сфері розвитку заповідної справи;

публікація наукових, науково-популярних, навчальних, методичних та інших видань з питань заповідної справи;

рекламування рекреаційних можливостей установ природно-заповідного фонду;

розроблення програми підготовки кадрів з питань заповідної справи;

формування в Україні мережі природно-заповідних територій з урахуванням директив ЄС щодо збереження птахів і природних середовищ;

участь у формуванні Пан'європейської екологічної мережі, Всесвітньої мережі біосферних резерватів, мережі водно-болотних угідь міжнародного значення, створення транскордонних природоохоронних територій і екокоридорів та провадження спільної діяльності у їх межах.

Програма виконуватиметься у три етапи.

На першому етапі (2007-2010 роки) необхідно забезпечити прийняття актів законодавства з питань забезпечення подальшого розвитку заповідної справи, утворити двадцять вісім національних природних парків, один природний і три біосферних заповідники на площі близько 1220 тис. гектарів, завершити розроблення проектів землеустрою територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановлення їх меж у натурі.

На другому етапі (2011-2015 роки) передбачається удосконалення системи управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, створення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема дев'ятнадцяти національних природних парків, трьох природних і двох біосферних заповідників загальною площею близько 530 тис. гектарів, завершення утворення цілісної мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду в рамках окремих природних регіонів і природних коридорів.

На третьому етапі (2016-2020 роки) необхідно завершити роботу з надання статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду найбільш цінним природним комплексам і об'єктам. Планується утворити 12 національних природних парків, три природні та один біосферний заповідники на площі близько 455 тис. гектарів, створити умови для включення природно-заповідного фонду України до Світової і Пан'європейської екологічних мереж. Запроваджуватиметься збалансована система управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду із широким залученням місцевого населення і всіх заінтересованих сторін. Забезпечуватиметься належна охорона цінних природних комплексів та об'єктів.

Фінансове забезпечення виконання Програми буде здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, у тому числі державного і місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, грантів, спонсорської допомоги та інших джерел.

Орієнтовні обсяги фінансування заходів Програми становлять 2600 млн. гривень.

Виконання Програми дасть змогу створити оптимальну систему збереження ландшафтного та біорізноманіття у межах природно-заповідного фонду, а також сприятиме:

покращенню управління у сфері заповідної справи;

збільшенню обсягу площі природно-заповідного фонду України до 10 відсотків загальної площі держави;

соціально-економічному розвитку регіонів;

збереженню генофонду рослинного і тваринного світу;

запобіганню використанню територій та об'єктів природно-заповідного фонду не за їх цільовим призначенням;

проведенню фундаментальних наукових досліджень природних процесів та прикладних досліджень з питань збереження окремих видів рослин і тварин, біотичних угруповань;

забезпеченню раціонального природокористування у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

поліпшенню фінансового забезпечення розвитку заповідної справи;

розвитку екологічної освіти, туризму, відпочинку та оздоровлення населення, залученню широких верств населення до розв'язання екологічних проблем;

удосконаленню природоохоронного законодавства та його адаптації до законодавства країн ЄС;

залученню до управління у сфері заповідної справи висококваліфікованих кадрів;

розбудові національної та Пан'європейської екологічних мереж, Всесвітньої мережі біосферних резерватів, мережі водно-болотних угідь міжнародного значення;

виконанню міжнародних конвенцій та угод, активізації участі України у міжнародному співробітництві з питань охорони навколишнього природного середовища.