Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки

1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки, що додається.

Визначити МОЗ державним замовником Програми.

2. МОЗ разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у двотижневий строк Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки.

Світовий досвід свідчить, що поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу призводить до зменшення тривалості життя, зростання обсягу медичних послуг, загострення проблем бідності, соціальної нерівності та сирітства, подолання яких потребує постійного збільшення видатків з державного бюджету.

За даними офіційної статистики, в Україні зареєстровано 122314 ВІЛ-інфікованих громадян. Тільки за 2007 рік кількість таких осіб збільшилася на 17669, що на 10 відсотків вище, ніж у 2006 році. Оцінний показник поширеності ВІЛ-інфекції серед дорослого населення є одним з найвищих в європейському регіоні і становить 1,63 відсотка. Основною причиною поширення ВІЛ-інфекції залишається вживання ін'єкційних наркотиків.

У зв'язку з тим, що переважна більшість ВІЛ-інфікованих (93,6 відсотка) є особами працездатного та репродуктивного віку, епідемія негативно впливає на соціально-економічний розвиток країни та створює загрозу національній безпеці.

Досвід європейських держав показує, що для усунення проблем, пов'язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, необхідно забезпечити реалізацію політики у сфері профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих шляхом об'єднання зусиль усіх органів державної влади та громадськості.

Погіршення ситуації із захворюванням на ВІЛ-інфекцію та збільшення кількості хворих на СНІД обумовлена рядом соціально-економічних причин - невідповідність темпів розвитку інфраструктури медичної та соціальної допомоги темпам поширення епідемії, недостатнє фінансування заходів щодо профілактики та лікування, недосконала система інформування населення з питань запобігання інфікуванню.

Актуальність розроблення Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки (далі - Програма) зумовлена необхідністю створення ефективної системи дієвих заходів щодо запобігання подальшому поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Метою Програми є стабілізація епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом реалізації державної політики щодо забезпечення доступу населення до широкомасштабних профілактичних заходів, послуг з лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих.

Опрацьовано три варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант передбачає традиційний підхід, що полягає у здійсненні заходів з профілактики та лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу. Проте це не дає змоги забезпечити комплексне розв'язання проблем, передусім немедичного характеру.

Другий варіант передбачає запровадження рекомендованої Об'єднаною програмою ООН з ВІЛ-інфекції/СНІДу у 2005 році стратегії досягнення універсального доступу до профілактики, лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих, що може бути реалізована за умови:

установлення на державному рівні контролю за дотриманням законодавства про запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію/СНІД та персональної відповідальності керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за впровадження заходів щодо запобігання подальшому поширенню такої недуги;

розроблення та виконання плану взаємодоповнювальних заходів з профілактики, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

забезпечення надання в необхідному обсязі та доступу до медичних послуг належної якості;

координації зусиль центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян з питань профілактики, лікування, догляду та підтримки зазначених осіб;

активного залучення ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та громадськості до розроблення та впровадження різних способів подолання епідемії;

розроблення і застосування єдиної системи моніторингу та оцінки ефективності управлінських рішень.

Третій, оптимальний варіант розв'язання проблеми передбачає реалізацію комплексного підходу до протидії епідемії, що включає:

оцінку та прогнозування епідемічної ситуації;

широке інформування населення з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу;

роботу з первинної профілактики ВІЛ-інфекції серед населення;

заходи щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу серед представників груп ризику (споживачів ін'єкційних наркотиків; дітей-сиріт, безпритульних, неповнолітніх, що тримаються в установах Державної кримінально-виконавчої служби та у спеціалізованих закладах, дітей та підлітків з сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах; звільнених з місць позбавлення волі; осіб, що надають платні сексуальні послуги; чоловіків, що мають сексуальні стосунки з чоловіками; мігрантів тощо);

забезпечення максимального доступу до високоякісного лікування, догляду та підтримки;

розроблення стандарту соціальних послуг, що надаються інфікованим і хворим;

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

дотримання та захист прав зазначених осіб, забезпечення толерантного ставлення до них;

розроблення механізму фінансування діяльності громадських організацій, пов'язаної з проведенням заходів щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції.

Розв'язання проблеми можливе шляхом реалізації профілактичних та лікувально-діагностичних заходів.

Профілактичними заходами є:

забезпечення масштабної первинної профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення роз'яснювальної роботи щодо пропаганди здорового способу життя із залученням засобів масової інформації;

посилення профілактичних заходів серед представників груп ризику;

залучення до реалізації програм профілактики ВІЛ-інфекції медичних і соціальних працівників, працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, представників бізнесу;

дотримання вимог щодо безпеки лікувально-діагностичного процесу в лікувально-профілактичних закладах;

посилення безпеки донорства щодо запобігання випадкам передачі ВІЛ-інфекції через кров;

удосконалення механізму запобігання передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;

систематичне проведення радіо- і телепередач з висвітлення проблем, пов'язаних з ВІЛ-інфекцією/СНІДом;

створення системи контролю за формуванням резистентних до антиретровірусних препаратів штамів ВІЛ-інфекції.

Лікувально-діагностичними заходами є:

забезпечення вільного доступу до консультування та безоплатного тестування на ВІЛ-інфекції населення, зокрема серед молоді та груп ризику;

забезпечення хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД антиретровірусною терапією;

розширення доступу споживачів ін'єкційних наркотиків, передусім ВІЛ-інфікованих, до замісної підтримувальної терапії та реабілітаційних програм;

забезпечення лікування осіб з опортуністичними та супутніми захворюваннями;

організація паліативної допомоги;

забезпечення соціально-психологічної підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

удосконалення:

- діяльності спеціалізованих служб і закладів, що надають соціальні послуги ВІЛ-інфікованим;

- системи епідеміологічного нагляду за поширенням ВІЛ-інфекції з метою підвищення ефективності профілактичних заходів;

- механізму законодавчого регулювання роботи, що проводиться серед населення з профілактики соціально небезпечних хвороб;

розроблення та затвердження стандартів соціальних послуг, що надаються представникам груп ризику;

розроблення та впровадження механізму залучення громадських організацій до надання таких послуг;

забезпечення МОЗ координації заходів з протидії ВІЛ-інфекції;

сприяння розвиткові спеціалізованої інфраструктури;

організація підготовки спеціалістів, зокрема з паліативної допомоги хворим на СНІД;

створення єдиної системи моніторингу та оцінки ефективності заходів, що проводяться на національному та регіональному рівні;

сприяння випуску антиретровірусних препаратів вітчизняного виробництва;

запровадження на до- та післядипломному рівні освіти заходів з підготовки спеціалістів з профілактики, лікування, догляду та підтримки інфікованих і хворих.

Виконання Програми дасть змогу:

охопити медичними послугами з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу 60 відсотків представників груп ризику;

забезпечити навчання школярів у 90 відсотках загальноосвітніх навчальних закладів за програмами формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;

запровадити щотижневу соціальну рекламу у засобах масової інформації з формування здорового способу життя і профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;

удосконалити програми профілактики серед осіб віком від 15 до 24 років з метою збільшення до 60 відсотків кількості тих, що самостійно можуть визначатися із шляхами запобігання статевій передачі ВІЛ-інфекції;

забезпечити не менш як 80 відсотків хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД антиретровірусною терапією;

знизити на 10 відсотків рівень смертності серед інфікованих і хворих;

запобігати розвиткові резистентних до антиретровірусних препаратів штамів ВІЛ-інфекції;

забезпечити доступ до замісної підтримувальної терапії та реабілітаційних програм не менш як 20 тис. споживачів ін'єкційних наркотиків;

знизити до 2 відсотків рівень передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;

забезпечити у 100 відсотків дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, раннє виявлення випадків інфікування;

удосконалити систему добровільного консультування та тестування з метою діагностики хвороби на початкових стадіях;

забезпечити розвиток мережі спеціалізованих служб і закладів з надання соціальних послуг ВІЛ-інфікованим;

створити систему навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів, залучених до роботи з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, не менш як 80 відсотків їх кількості відповідно до міжнародних стандартів; лабораторного контролю якості діагностики та лікування інфікованих і хворих.

У період виконання Програми очікується значне уповільнення негативних тенденцій демографічного і соціально-економічного розвитку.

Фінансування Програми в необхідних обсягах передбачається здійснювати за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, інших джерел.

Обсяг фінансування Програми з державного бюджету може бути збільшено у межах наявних коштів за поданням МОЗ під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням конкретних завдань.