1) зміни в національному плані нумерації, що унеможливлюють подальше використання ресурсу нумерації, про які користувач був попереджений не менше ніж за два роки;
2) заява користувача ресурсу нумерації;
3) наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця);
4) акт про повторне порушення користувачем ресурсу нумерації вимог, визначених статтею 79 цього Закону. Повторним вважається вчинення протягом року з дня видання регуляторним органом розпорядження про усунення порушень нового порушення хоча б однієї з вимог, щодо яких видавалося таке розпорядження. У разі якщо такі порушення стосуються не всього наданого в користування ресурсу нумерації, а його частини, вилученню підлягає лише та частина ресурсу нумерації, факт порушення в користуванні якою зафіксований в акті, зазначеному в цьому пункті, а щодо іншої частини здійснюється переоформлення дозволу, внесення змін до реєстру первинного розподілу ресурсів нумерації;
5) акт про невиконання вимог розпорядження національного регулятора про усунення порушень умов користування ресурсом нумерації відповідно до статті 79 цього Закону;
6) акт про повторну невмотивовану відмову користувача ресурсу нумерації у проведенні перевірки регуляторним органом щодо дотримання законодавства з питань користування ресурсом нумерації.
Невмотивованою відмовою у проведенні перевірки вважається недопуск уповноважених посадових осіб регуляторного органу до здійснення перевірки за відсутності передбачених для відмови законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб регуляторного органу або відсутність без поважних причин протягом всього строку перевірки за місцезнаходженням та/або фактичним місцезнаходженням користувача ресурсу нумерації або особи, уповноваженої представляти його інтереси на час проведення перевірки);
7) припинення діяльності у сфері електронних комунікацій, що передбачає користування ресурсом нумерації. У разі припинення діяльності у сфері електронних комунікацій постачальник електронних комунікаційних послуг зобов’язаний подати до регуляторного органу заяву про припинення дії дозволу на користування ресурсом нумерації та дані про ресурс нумерації, що використовується кінцевими користувачами електронних комунікаційних послуг, що надаються таким постачальником. Дозвіл на користування ресурсом нумерації вважається припиненим з дня припинення діяльності у сфері електронних комунікацій, у тому числі у разі ненадходження до регуляторного органу заяви про припинення його дії;
( Пункт 7 частини першої статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
8) виключення суб’єкта господарювання з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг під час дії воєнного стану.
( Частину першу статті 78 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 2240-IX від 03.05.2022 )
2. Рішення регуляторного органу відповідно до частини першої цієї статті приймається з обов’язковим запрошенням уповноваженого представника відповідного користувача ресурсу нумерації та з проведенням консультації відповідно до статті 22 цього Закону, крім випадків, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.
3. Регуляторний орган повинен прийняти рішення відповідно до частини першої цієї статті протягом 20 робочих днів з дня встановлення підстав для цього. Копія рішення надсилається користувачу ресурсу нумерації із зазначенням підстав вилучення та їх обґрунтуванням не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття.
Рішення, прийняте регуляторним органом відповідно до частини першої цієї статті, набирає чинності через 10 робочих днів з моменту доведення його до відома користувача ресурсу нумерації.
( Абзац другий частини третьої статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
4. Припинення дії дозволу на користування ресурсом нумерації здійснюється регуляторним органом шляхом внесення запису про рішення, прийняте відповідно до частини першої цієї статті, до реєстру первинного розподілу ресурсів нумерації.
5. У разі встановлення факту користування ресурсом нумерації, щодо якого не здійснювався передбачений статтею 75 цього Закону первинний розподіл, або отримання інформації щодо неправомірного використання міжнародного ресурсу нумерації регуляторний орган здійснює відповідно до законодавства заходи щодо припинення користування таким ресурсом та застосування передбаченої законом відповідальності. Регуляторний орган інформує постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг про ресурс нумерації, що неправомірно присвоєний та використовується.
Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг не повинні здійснювати пропуск трафіка з використанням ресурсу нумерації, що не внесений до реєстру первинного розподілу ресурсів нумерації та/або неправомірно використовується (з порушенням вимог міжнародного та національного планів нумерації), на підставі відповідної інформації регуляторного органу.
Стаття 79. Умови, що застосовуються до прав на користування ресурсом нумерації
1. Користувачі ресурсу нумерації зобов’язані дотримуватися таких умов загальної авторизації з користування ресурсом нумерації щодо:
1) визначених при наданні прав на користування ресурсом нумерації мереж, послуг, служб, для яких буде використовуватися ресурс нумерації, та умов, пов’язаних з користуванням ним відповідно до національного плану нумерації, включаючи вимоги, пов’язані з наданням електронних комунікаційних послуг;
2) обов’язку забезпечувати надання послуги з перенесення номерів відповідно до вимог статті 113 цього Закону;
3) надання на вимогу кінцевого користувача наявної інформації про нього для публічного довідника в установленому цим Законом порядку та за умови отримання попередньої згоди на обробку його персональних даних кінцевих користувачів;
4) встановленого строку надання прав на користування ресурсом нумерації відповідно до статті 75 цього Закону з урахуванням змін у національному плані нумерації;
5) встановленого регуляторним органом порядку здійснення передачі чи надання в користування ресурсу нумерації за ініціативою користувача ресурсу нумерації;
6) зобов’язань, взятих користувачем ресурсу нумерації під час отримання прав на користування ресурсом нумерації на умовах конкурсу чи аукціону відповідно до частини четвертої статті 75 цього Закону;
7) зобов’язань за відповідними міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо використання ресурсу нумерації;
8) зобов’язань щодо забезпечення дотримання захисту прав споживачів та інших вимог законодавства про електронні комунікації, пов’язаних з використанням ресурсу нумерації;
9) зобов’язань щодо недискримінації інших постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг стосовно ресурсу нумерації, що використовується для надання доступу до їхніх послуг.
Стаття 80. Доступ до номерів та послуг електронних комунікацій з використанням ресурсу нумерації
1. Постачальник електронних комунікаційних мереж та/або послуг повинен забезпечувати кінцевим користувачам:
1) можливість користуватися у встановленому порядку послугами, що надаються за допомогою ресурсу нумерації;
2) доступ до всіх номерів та кодів послуг, що використовуються в електронних комунікаційних мережах загального користування, незалежно від технології та пристроїв, що використовуються постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг, крім випадків обмеження такого доступу до власного номера користувачем послуг;
( Пункт 2 частини першої статті 80 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1971-IX від 16.12.2021 )
3) повідомлення шляхом оприлюднення на своєму веб-сайті інформації про заплановані зміни нумерації для певних сегментів мережі електронних комунікацій не менше ніж за один рік до впровадження цих змін;
4) повідомлення, у тому числі за допомогою засобів електронних комунікацій абонентів, про заплановані зміни їх номерів на нові номери, а також безкоштовне здійснення інформування інших кінцевих користувачів щодо запланованих змін нумерації не менше ніж за три місяці до впровадження цих змін.
2. Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг відповідно до закону повинні блокувати на індивідуальній основі доступ до номерів або послуг у разі наявності підтвердженого відповідно до законодавства факту здійснення з їх використанням несанкціонованого втручання в роботу мереж електронних комунікацій чи скоєння шахрайства, а також у таких випадках відповідно до рішення регуляторного органу відмовлятися від відповідних доходів від з’єднання чи інших послуг, отриманих внаслідок несанкціонованого втручання в роботу електронних комунікаційних мереж, неправомірного присвоєння, розподілу, користування ресурсом нумерації (відповідно до правил надання та отримання послуг електронних комунікацій).
Розділ XII. АНАЛІЗ РИНКІВ ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙ
Стаття 81. Порядок ідентифікації та визначення ринків
1. Регуляторний орган затверджує порядок ідентифікації та визначення ринків, характеристики яких можуть обґрунтовувати запровадження регуляторних зобов’язань, передбачених цим розділом, незалежно від ринків, визначених відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Зазначений в абзаці першому цієї частини порядок затверджується з урахуванням міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та відповідних рекомендацій міжнародних організацій.
2. Регуляторний орган ідентифікує та визначає ринки, зокрема відповідні товарні та географічні межі ринків на території країни, зокрема з урахуванням рівнів конкуренції щодо доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій, відповідно до принципів законодавства про захист економічної конкуренції, а також географічних оглядів розгортання мереж, що здійснюються згідно із статтею 21 цього Закону.
3. Рішення про ідентифікацію та рішення про визначення ринку регуляторного органу згідно з цією статтею приймаються після проведення консультацій відповідно до статті 22 цього Закону.
Стаття 82. Порядок аналізу ринку
1. Регуляторний орган у встановленому ним порядку проводить аналіз ринку та визначає, чи є певний ринок електронних комунікацій таким, що підпадає під запровадження регуляторних зобов’язань, передбачених цим розділом.
Проведення аналізу ринку здійснюється регуляторним органом та (у разі необхідності) у співпраці та з проведенням консультацій з Антимонопольним комітетом України в межах його повноважень, визначених законом.
2. Ринок вважається таким, що підпадає під запровадження регуляторних зобов’язань, передбачених цим розділом, на підставі рішення регуляторного органу про наявність таких критеріїв (за їх сукупності):
1) високі та постійні структурні, правові чи регуляторні бар’єри доступу до ринку;
2) існуюча структура ринку не сприяє досягненню ефективної конкуренції протягом певного періоду, враховуючи стан конкуренції, що залежить від фізичної інфраструктури електронних комунікацій та інших факторів, що обумовлюють рівень конкуренції, крім бар’єрів доступу до ринку;
3) застосування виключно законодавства про захист економічної конкуренції недостатньо для вирішення виявлених проблем на ринку.
Критерії для запровадження регуляторних зобов’язань, передбачених цим розділом, вважаються дотриманими за наявності одночасно всіх критеріїв, передбачених цією частиною.
3. Аналіз ринку передбачає оцінку стану ринку та наслідків в майбутньому, у разі якщо на такому ринку не будуть встановлені регуляторні зобов’язання, з урахуванням:
1) тенденцій розвитку ринку, що впливають на ймовірність того, що на ринку може виникнути ефективна конкуренція в майбутньому;
2) усіх факторів обмеження конкуренції на оптовому та роздрібному рівнях незалежно від того, чи вважаються причинами таких обмежень фактори, пов’язані з електронними комунікаційними мережами чи послугами або з іншими типами послуг або додатків (користувацьких комп’ютерних програм), що є аналогічними для кінцевого користувача, та незалежно від того, чи є такі фактори частиною певного ринку;
3) інших видів регулювання або заходів, що встановлюються та впливають на такий ринок, або суміжний ринок, або роздрібні ринки електронних комунікацій протягом певного періоду, у тому числі зобов’язання щодо спільного розташування і використання елементів електронних комунікаційних мереж, взаємоз’єднання мереж та доступу, встановлені відповідно до цього Закону;
4) регулювання, що застосовується на інших ринках відповідно до цієї статті.
4. Якщо регуляторний орган встановлює, що певний ринок не підпадає під запровадження регуляторних зобов’язань, передбачених цим розділом, або якщо умови, визначені у частині другій цієї статті, не виконуються, регуляторні зобов’язання відповідно до статті 84 цього Закону не встановлюються чи не продовжуються.
У разі наявності в таких випадках накладених регуляторних зобов’язань регуляторний орган припиняє регуляторні зобов’язання, накладені на постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг на такому ринку.
( Абзац другий частини четвертої статті 82 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Регуляторний орган встановлює строк набуття чинності зазначених у цій частині рішень з метою надання необхідного перехідного періоду суб’єктам господарювання, які отримували вигоду від застосування регуляторних зобов’язань, і кінцевим користувачам.
При встановленні такого строку регуляторний орган приймає рішення щодо умов та періоду для повідомлення сторін наявних договорів про доступ.
5. У разі встановлення відповідно до частин другої та третьої цієї статті наявності підстав для накладення регуляторних зобов’язань регуляторний орган повинен:
1) визначити постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які індивідуально або спільно мають значний ринковий вплив на певному ринку відповідно до статті 83 цього Закону;
2) прийняти рішення про накладення на постачальників, зазначених у пункті 1 цієї частини, певних регуляторних зобов’язань, передбачених цим розділом, або про збереження чи зміну існуючих регуляторних зобов’язань, якщо за відсутності таких зобов’язань не буде забезпечуватися ефективна конкуренція в інтересах кінцевих користувачів.
6. Регуляторний орган проводить повторний аналіз певного ринку упродовж строку, що не перевищує п’ять років з дня визначення постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг із значним ринковим впливом за результатами попереднього аналізу.
У випадку ринків, що аналізуються вперше, цей строк має становити три роки з дня визначення ринку (ринків) відповідно до статті 81 цього Закону.
7. Рішення регуляторного органу за результатами аналізу ринку, у тому числі про накладення, ненакладення чи припинення регуляторних зобов’язань, приймаються після проведення консультацій відповідно до статті 22 цього Закону.
( Частина сьома статті 82 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
Стаття 83. Постачальник мереж та/або послуг електронних комунікацій із значним ринковим впливом
1. У випадках, передбачених частиною п’ятою статті 82 цього Закону, регуляторний орган у встановленому ним порядку визначає постачальника електронних комунікаційних мереж або постачальника електронних комунікаційних послуг таким, що має значний ринковий вплив, якщо він самостійно або спільно з іншими постачальниками електронних комунікаційних мереж чи постачальниками електронних комунікаційних послуг займає становище на ринку, еквівалентне домінуючому, що дає можливість йому діяти значною мірою незалежно від конкурентів і кінцевих користувачів.
Визначення становища, еквівалентного домінуючому, здійснюється регуляторним органом з урахуванням законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Порядок, передбачений в абзаці першому частини першої цієї статті, має передбачати з урахуванням вимог законодавства про економічну конкуренцію критерії, за якими встановлюється наявність у такого постачальника становища, еквівалентного домінуючому (становища економічної сили), що дає змогу йому вчиняти діяння (дії, бездіяльність) значною мірою незалежно від конкурентів та кінцевих користувачів.
3. Якщо постачальник електронних комунікаційних мереж або послуг визначений таким, що має значний ринковий вплив на певному ринку, він може бути визначеним в порядку, встановленому регуляторним органом, як такий, що має значний ринковий вплив на тісно пов’язаному (суміжному) ринку, якщо зв’язки між двома ринками дають змогу використовувати ринковий вплив на певному суміжному ринку, для зміцнення ринкового впливу такого постачальника мереж та/або послуг електронних комунікацій.
У таких випадках регуляторний орган в установленому ним порядку застосовує на суміжних ринках регуляторні зобов’язання, спрямовані на запобігання такому впливу, відповідно до статей 85-87 і 90 цього Закону.
Стаття 84. Накладення, зміна та зняття регуляторних зобов’язань
1. Регуляторний орган приймає у встановленому ним порядку рішення про накладення на постачальників електронних комунікаційних мереж або постачальників електронних комунікаційних послуг із значним ринковим впливом регуляторних зобов’язань, передбачених статтями 85-90, 92-97 цього Закону, а також про їх зміну та зняття.
2. У разі визначення відповідно до статей 82 та 83 цього Закону постачальника електронних комунікаційних мереж або постачальника електронних комунікаційних послуг таким, що має значний ринковий вплив на певному ринку, регуляторний орган приймає рішення про накладення на нього відповідних зобов’язань із числа визначених статтями 85-90, 92-98 цього Закону.
При цьому відповідно до принципу пропорційності регуляторний орган повинен обрати найменш обтяжливий спосіб вирішення проблем щодо конкуренції на певному ринку електронних комунікацій, виявлених під час проведення його аналізу.
3. Накладення регуляторним органом передбачених частиною другою цієї статті регуляторних зобов’язань не впливає на необхідність виконання постачальником електронних комунікаційних мереж або постачальником електронних комунікаційних послуг із значним ринковим впливом інших обов’язків, передбачених цим Законом та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
4. Регуляторні зобов’язання, що встановлюються відповідно до цієї статті, мають:
1) бути похідними від характеру проблеми, визначеної регуляторним органом під час проведення аналізу певного ринку, та спрямованими на її запобігання та/або вирішення;
2) бути пропорційними та враховувати витрати та вигоди (за наявності), що виникають внаслідок їх накладення;
3) відповідати завданням, передбаченим статтею 4 цього Закону;
4) накладатися після проведення консультацій відповідно до статті 22 цього Закону.
5. Регуляторний орган з власної ініціативи чи за зверненням зацікавлених сторін розглядає в установленому ним порядку вплив нових подій на стан конкуренції, у тому числі договорів щодо взаємодії (співпраці), на певний ринок, щодо якого був проведений аналіз відповідно до статті 82 цього Закону.
У разі якщо зміни на ринку не передбачають підстав для проведення нового аналізу, регуляторний орган здійснює оцінку необхідності перегляду накладених регуляторних зобов’язань та за наявності підстав приймає рішення про внесення змін до таких зобов’язань, їх зняття або накладення нових зобов’язань відповідно до цієї статті.
Такі рішення приймаються після проведення консультацій відповідно до статті 22 цього Закону.
Стаття 85. Зобов’язання з прозорості
1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення регуляторних зобов’язань з прозорості щодо взаємоз’єднання мереж або доступу, що передбачає оприлюднення постачальником електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом інформації щодо:
1) бухгалтерського обліку;
2) цін;
3) технічних характеристик електронних комунікаційних мереж та очікуваних їх змін;
4) умов взаємоз’єднання мереж;
5) доступу, в тому числі умов, що змінюють доступ до мереж, послуг або додатків (користувацьких комп’ютерних програм) або їх використання;
6) виведення з експлуатації фізичної інфраструктури електронних комунікацій.
Така інформація подається через електронний кабінет на електронній регуляторній платформі в обсязі та за формою, що встановлюються регуляторним органом.
2. На підставі відповідного рішення регуляторного органу постачальники електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом, на яких накладені зобов’язання з недискримінації відповідно до статті 86 цього Закону, повинні надсилати регуляторному органу для оприлюднення на електронній регуляторній платформі типові пропозиції стосовно взаємоз’єднання мереж та доступу.
Типова пропозиція має:
1) бути достатньо деталізованою, з метою гарантування, що інші постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг не будуть зобов’язані сплачувати за об’єкти, засоби, що не є необхідними для запитуваної послуги із взаємоз’єднання мереж чи доступу;
2) містити опис певних пропозицій з розбивкою на компоненти відповідно до потреб ринку, а також пов’язаних з ними умов, включаючи ціни.
Регуляторний орган встановлює мінімальні вимоги до типової пропозиції та переглядає їх у разі необхідності врахування технологічних змін.
У разі невідповідності типової пропозиції вимогам цієї статті регуляторний орган у встановленому ним порядку здійснює заходи щодо внесення змін до наданих типових пропозицій з метою приведення їх у відповідність із вимогами цієї статті.
3. Постачальники електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом, на яких накладені зобов’язання з доступу до інфраструктури електронних комунікацій, передбачені статтями 88 і 89 цього Закону, повинні також оприлюднювати на електронній регуляторній платформі довідкові пропозиції відповідно до мінімальних критеріїв та за формою, що встановлюються регуляторним органом.
Стаття 86. Зобов’язання з недискримінації
1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення регуляторного зобов’язання щодо недискримінації в питаннях взаємоз’єднання мереж та/або доступу, які передбачають надання постачальником електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом:
1) взаємоз’єднання мереж та/або доступу на рівних умовах в еквівалентних обставинах для інших постачальників еквівалентних електронних комунікаційних мереж та/або послуг;
2) послуг та інформації іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг на тих самих умовах, у тому числі щодо ціни і якості, як і для надання електронних комунікаційних послуг власним або своїм дочірнім підприємствам чи партнерам, у тому числі за допомогою тих самих систем і процесів для забезпечення еквівалентності доступу.
Стаття 87. Зобов’язання з роздільного бухгалтерського обліку
1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення регуляторного зобов’язання з роздільного бухгалтерського обліку щодо певних видів діяльності з взаємоз’єднання мереж та доступу, які передбачають обов’язок постачальника електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом, що є вертикально інтегрованим підприємством, забезпечити прозорість своїх оптових цін та внутрішніх трансфертних цін (щодо вертикально інтегрованих та пов’язаних суб’єктів господарювання), у тому числі для забезпечення дотримання зобов’язань щодо недискримінації згідно із статтею 86 цього Закону або, у разі необхідності, для запобігання недобросовісному перехресному субсидуванню.
Регуляторний орган встановлює вимоги до формату та методології роздільного обліку, що мають застосовуватися у разі накладення передбачених цією частиною зобов’язань.
2. З метою перевірки дотримання зобов’язань щодо прозорості та недискримінації регуляторний орган має право вимагати від постачальників електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом, на яких накладені зобов’язання відповідно до частини першої цієї статті, надання на запит бухгалтерської інформації, у тому числі про доходи, отримані від третіх сторін.
Регуляторний орган у встановленому ним порядку оприлюднює на електронній регуляторній платформі інформацію про виконання зобов’язань з роздільного обліку (крім персональних даних та інформації з обмеженим доступом) у визначених ним формі та обсягах, необхідних для сприяння відкритому і конкурентному ринку.
Стаття 88. Зобов’язання з надання доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій для розгортання мереж електронних комунікацій
1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення на постачальників електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом регуляторного зобов’язання задовольняти обґрунтовані запити на доступ та використання фізичної (пасивної) інфраструктури електронних комунікацій, що знаходяться в їх володінні, у тому числі будівель або входів у будівлі, кабелів, антен, веж та інших опорних конструкцій, стовпів, щогл, каналів, трубопроводів, оглядових пристроїв, люків та шаф. Таке рішення приймається у разі, якщо за результатами проведення аналізу ринку регуляторний орган робить висновок, що відмова у такому доступі чи надання доступу на необґрунтованих умовах в еквівалентних випадках завдає шкоди ефективній конкуренції на певному ринку та інтересам кінцевих користувачів.
( Частина перша статті 88 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1971-IX від 16.12.2021 )
2. Регуляторний орган накладає зобов’язання, передбачені частиною першою цієї статті, незалежно від того, чи об’єкти, зазначені у частині першій цієї статті, щодо яких застосовується регуляторне зобов’язання, належать до того ринку електронних комунікацій, що аналізувався, та за умови, якщо таке зобов’язання є пропорційним і необхідним для досягнення завдань, передбачених статтею 4 цього Закону.
Стаття 89. Зобов’язання з надання доступу до елементів мереж електронних комунікацій та об’єктів інфраструктури
1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення на постачальників електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом зобов’язання задовольняти обґрунтовані запити щодо доступу та використання конкретних елементів електронної комунікаційної мережі та пов’язаних з нею засобів у разі, якщо за результатами проведення аналізу ринку регуляторний орган робить висновок, що відмова в такому доступі чи надання доступу на необґрунтованих умовах в еквівалентних випадках завдає шкоди ефективній конкуренції на певному ринку та інтересам кінцевих користувачів.
2. Рішення регуляторного органу, передбачене частиною першою цієї статті, має включати одне або кілька таких зобов’язань:
1) надавати третім особам, що є постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг, доступ до конкретних фізичних елементів мережі та пов’язаних з ними засобів, а також до їх використання, включаючи повний або частковий доступ до місцевих (абонентських) ліній;
2) надавати постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг доступ до певних активних або пасивних мережевих елементів, а також пов’язаних послуг;
3) проводити переговори з постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг щодо доступу;
4) не скасовувати вже наданий доступ;
5) надавати окремі послуги на оптовому ринку для постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг;
6) надавати доступ до технічних інтерфейсів, протоколів або інших технологій, необхідних для надання електронних комунікаційних послуг, у тому числі послуг віртуальної мережі;
7) забезпечувати спільне розміщення або інші форми спільного використання пов’язаних засобів та елементів активної інфраструктури мереж;
8) надавати певні послуги, необхідні для забезпечення взаємодії електронних комунікаційних мереж для забезпечення можливості надання послуг користувачам з кінця в кінець, у тому числі послугу національного роумінгу в мережах мобільного зв’язку;
9) надавати доступ до систем операційної підтримки та/або аналогічного програмного забезпечення, необхідного для забезпечення конкуренції під час надання електронних комунікаційних послуг;
10) взаємоз’єднувати електронні комунікаційні мережі або з’єднувати технічні засоби електронних комунікацій;
11) надавати доступ до таких пов’язаних послуг, як ідентифікація, місцезнаходження та послуга визначення присутності.
3. При прийнятті рішення відповідно до цієї статті, у тому числі щодо оцінки пропорційності та умов накладення регуляторних зобов’язань, регуляторний орган повинен проаналізувати наявність і достатність інших форм доступу до елементів електронних комунікаційних мереж та об’єктів інфраструктури на певному або суміжному оптових ринках, що дають змогу вирішити виявлені під час проведення аналізу ринку проблеми в інтересах кінцевих користувачів.
Така оцінка має включати пропозиції комерційного доступу, доступу, що регулюється згідно із статтею 34 цього Закону, існуючого або запланованого регульованого доступу до інших елементів електронних комунікаційних мереж та об’єктів інфраструктури відповідно до цієї статті.
4. Регуляторний орган при прийнятті рішень, передбачених цією статтею, повинен враховувати такі фактори:
1) технічну та економічну ефективність використання або розгортання аналогічних елементів мереж іншими операторами з урахуванням темпів розвитку ринку, характеру та типу взаємоз’єднання мереж або доступу, враховуючи ефективність інших послуг доступу вищого рівня, таких як доступ до каналів;
2) очікувану технологічну еволюцію, що впливає на проектування та управління електронною комунікаційною мережею;
3) необхідність забезпечення технологічного нейтралітету, що дає змогу сторонам розробляти та керувати власними мережами електронних комунікацій;
4) доцільність надання пропонованого доступу відповідно до наявної потужності;
5) початкові інвестиції власника об’єкта з урахуванням державних інвестицій (за наявності) та ризиків, пов’язаних із здійсненням інвестицій, зокрема щодо мереж високої пропускної здатності;
6) необхідність захисту економічної конкуренції в довгостроковій перспективі, у тому числі економічно ефективної конкуренції на основі інфраструктури електронних комунікацій та інноваційних бізнес- моделей, що підтримують стійку конкуренцію, на основі спільного інвестування в мережі електронних комунікацій;
7) у випадках, передбачених законом, відповідні права на інтелектуальну власність;
8) надання транскордонних послуг відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
5. Прийняття рішення про накладення регуляторного зобов’язання відповідно до статті 88 цього Закону або цієї статті здійснюється регуляторним органом з урахуванням пропорційності таких зобов’язань для стимулювання конкуренції в інтересах кінцевого користувача.
6. При накладенні зобов’язань відповідно до цієї статті регуляторний орган у встановленому ним порядку може встановлювати технічні або експлуатаційні умови, яким повинна відповідати сторона, що надає, та сторона, що отримує доступ, у разі, якщо це необхідно для забезпечення функціонування мережі електронних комунікацій.
Такі умови мають забезпечувати здійснення доступу до елементів мереж та об’єктів інфраструктури електронних комунікацій на справедливих, обґрунтованих і своєчасних засадах.
Умови, що передбачають дотримання визначених технічних регламентів чи інших нормативних документів, повинні відповідати вимогам статей 36 і 37 цього Закону.
Стаття 90. Зобов’язання з регулювання цін та з обліку витрат на оптових ринках
1. Регуляторний орган приймає рішення про накладення на постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг (на оптових ринках) із значним ринковим впливом регуляторних зобов’язань з обліку витрат та контролю за цінами, зокрема щодо орієнтації цін на собівартість та/або щодо обліку витрат для надання певних видів взаємоз’єднання мереж або доступу.
Таке рішення приймається для сприяння ефективній конкуренції, що не дасть змоги постачальнику електронних комунікаційних мереж та/або послуг із значним ринковим впливом встановлювати ціни на надмірно високому рівні або застосувати ціновий тиск з метою завдання шкоди інтересам кінцевих користувачів.
2. Норма прибутку на послуги на певному оптовому ринку, щодо якого встановлені регуляторні зобов’язання, встановлюється регуляторним органом у встановленому ним порядку.
3. При прийнятті рішення відповідно до частини першої цієї статті регуляторний орган повинен враховувати:
1) необхідність сприяння конкуренції та довгостроковим інтересам кінцевих користувачів, пов’язаних з розгортанням та використанням електронних комунікаційних мереж наступного покоління, особливо мереж з надвисокою пропускною здатністю;
2) враховувати інвестиції, здійснені постачальником електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом, на якого накладаються регуляторні зобов’язання з метою заохочення інвестицій, у тому числі в електронній комунікаційній мережі наступного покоління.
4. У разі прийняття рішення про накладення зобов’язання з орієнтації цін на собівартість за цінами регуляторний орган повинен:
1) зобов’язати постачальника електронних комунікаційних мереж, на якого накладається таке зобов’язання, застосовувати норму прибутку, передбачену частиною другою цієї статті;
2) враховувати переваги передбачуваних і стабільних оптових цін у забезпеченні ефективного виходу на ринок і достатніх стимулів для всіх постачальників електронних комунікаційних мереж будувати нові та розвивати діючі електронні комунікаційні мережі.
5. Регуляторний орган повинен розглянути можливість не встановлювати або звільнити від виконання встановлених регуляторних зобов’язань, передбачених цією статтею, у разі наявності регуляторних зобов’язань, що забезпечують ефективний і недискримінаційний доступ.
6. Регуляторний орган встановлює вимоги до системи обліку витрат та орієнтації цін на собівартість для надання певних видів взаємоз’єднання мереж або доступу, що мають сприяти будівництву нових та розвитку діючих електронних комунікаційних мереж, ефективній конкуренції та максимізації вигоди для кінцевих користувачів.
Такі вимоги мають передбачати умови щодо врахування цін на доступ на аналогічних конкурентних ринках.
7. Постачальник електронних комунікаційних мереж та/або послуг, на якого накладено зобов’язання з орієнтації цін на собівартість, повинен до початку їх застосування надавати регуляторному органу обґрунтування того, що його ціни базуються на витратах і включають певну норму прибутку, та аудиторський висновок щодо відповідності системи обліку витрат вимогам частин другої та шостої цієї статті.
У разі встановлення регуляторним органом факту невідповідності цін вимогам цієї статті він приймає рішення про зобов’язання відкоригувати ціни у визначений рішенням строк.
8. У разі накладення зобов’язань щодо системи обліку з метою підтримки цінового контролю регуляторний орган встановлює та оприлюднює на електронній регуляторній платформі основні його параметри, зокрема категорії, за якими обліковуються витрати, правила, що застосовуються до розподілу витрат, а також щорічні аудиторські висновки щодо відповідності системи обліку витрат вимогам цієї статті.
Стаття 91. Розрахункові такси за термінацію трафіка
1. Регуляторний орган встановлює єдині оптові розрахункові такси:
1) за послуги термінації національного трафіка для мобільного голосового зв’язку;
2) за послуги термінації національного трафіка для фіксованого голосового зв’язку.
Зазначені у цій частині розрахункові такси є обов’язковими до застосування всіма постачальниками голосових послуг мобільних та/або фіксованих електронних комунікацій відповідно.
2. Регуляторний орган встановлює або змінює розрахункові такси, передбачені частиною першою цієї статті, розраховані згідно з встановленим ним порядком, що враховує такі вимоги:
1) такси встановлюються відповідно до результатів розрахунку собівартості відповідних послуг згідно з моделлю ефективного оператора;
2) такса за термінацію повинна враховувати лише різницю між витратами, розрахованими за моделлю ефективного оператора, яка передбачає надання всіх послуг пропуску трафіка, та витратами, розрахованими за тією самою моделлю, за умови відсутності надання послуг термінації іншим постачальникам;
3) такса за термінацію трафіка встановлюється для постачальників послуг фіксованого зв’язку незалежно від ринкової частки, розміру мереж та понесених фактичних витрат.
3. Модель ефективного оператора, що використовується для розрахунку собівартості розрахункових такс за послуги термінації трафіка, створюється та належить регуляторному органу.
4. Регуляторний орган може залучати для створення та використання моделі ефективного оператора інших суб’єктів господарювання, за умови що вони не є постачальниками та не є пов’язаними з іншими постачальниками послуг пропуску трафіка, для яких встановлюється відповідна такса.
5. Модель ефективного оператора, що використовується для розрахунку собівартості послуг термінації трафіка, повинна відповідати таким вимогам:
1) не враховувати можливість використання існуючої інфраструктури постачальників послуг;
2) не враховувати у розрахунках витрати на збут, крім тих, які напряму пов’язані з наданням послуг пропуску трафіка;
3) обсяг послуг та/або кількість кінцевих споживачів, які закладаються в розрахунок, не мають бути меншими ніж 20 відсотків загального обсягу роздрібних послуг ринку, пов’язаного з відповідним оптовим, для якого встановлюється такса;
4) для розрахунку амортизації вартості основних засобів, закладених у модель ефективного оператора, використовується прямолінійний метод з урахуванням строку можливості використання відповідних основних засобів;
5) модель ефективного оператора для мобільного зв’язку не повинна враховувати витрати на рентну плату за користування радіочастотним спектром;
6) модель розрахунку ефективного оператора фіксованого зв’язку повинна базуватися на технологіях пакетної комутації та не враховувати витрати на створення та утримання інфраструктури абонентських ліній.
Інші вимоги до моделі ефективного оператора, що використовується для розрахунку собівартості послуг пропуску трафіка, встановлює регуляторний орган;
7) при моделюванні мереж для розрахунку такс необхідно враховувати найновіші доступні в Україні технології мереж електронних комунікацій, що базуються на Інтернет-протоколах, а також різні технології, які можуть використовуватися протягом строку дії розрахункової такси.
Для моделювання мереж фіксованого зв’язку з’єднання вважаються пакетно-комутованими;
8) до додаткових витрат повинні включатися лише ті витрати, яких можна було б уникнути за відсутності надання послуги термінації трафіка на оптових ринках;
9) до додаткових витрат повинні включатися лише ті витрати, пов’язані з розширенням ємності мережі, які зумовлені збільшенням обсягу додаткових послуг термінації трафіка на оптових ринках.
6. Перегляд розміру встановлених відповідно до цього Закону розрахункових такс за термінацію трафіка здійснюється регуляторним органом не частіше одного разу на три роки або в разі інфляції, що перевищує 12 відсотків кумулятивно.
( Частина шоста статті 91 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1971-IX від 16.12.2021 )
7. До створення моделі ефективного оператора регуляторний орган встановлює розрахункові такси за термінацію трафіка на базі собівартості надання цих послуг.
Стаття 92. Заходи із сприяння спільному інвестуванню елементів мереж надвисокої пропускної здатності
1. Постачальники електронних комунікаційних мереж із значним впливом на одному чи більше певних ринків у разі розгортання (створення) нової мережі надвисокої пропускної здатності, що складається з оптоволоконних елементів, до приміщень кінцевого користувача або базової станції можуть пропонувати іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг спільне інвестування, в тому числі шляхом набуття спільної власності або довгострокового розподілу ризиків через співфінансування, або через договори купівлі, що ведуть до виникнення організаційних прав з боку інших постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг.
2. Інвестиційна пропозиція, передбачена частиною першою цієї статті, повинна відповідати таким критеріям:
1) бути відкритою на недискримінаційній основі для будь-якого постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг протягом усього строку експлуатації електронної комунікаційної мережі, побудованої шляхом спільного інвестування.
Пропозиція може включати обґрунтовані умови щодо фінансової спроможності потенційного учасника спільного інвестування, зокрема щодо підтвердження його здатності здійснювати поетапне фінансування будівництва електронної комунікаційної мережі та щодо прийняття стратегічного плану, на основі якого розробляються середньострокові плани будівництва такої мережі;
2) бути прозорою, що передбачає:
а) оприлюднення її на веб-сайті постачальника електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом;
б) надання на запит потенційного учасника спільного інвестування у строк, що не перевищує 20 робочих днів з моменту його отримання, повних деталізованих умов, включаючи юридичну форму договору про спільне інвестування та строк дії правил управління інструментом спільного інвестування, а також інформації про встановлені етапи процесу створення та розвитку проекту спільного інвестування;
3) включати справедливі та недискримінаційні умови для потенційних учасників спільного інвестування, які сприяють сталій конкуренції в довгостроковій перспективі, зокрема таке:
а) умови участі у договорі про спільне інвестування, у тому числі щодо термінів для участі, фінансових розрахунків, необхідних для придбання певних прав, захисту інтересів учасників на етапі будівництва та експлуатації мереж, у тому числі надання незмінних прав користування протягом визначеного строку експлуатації електронної комунікаційної мережі, а також умов припинення договору про спільне інвестування. Недискримінаційні умови не означають надання однакових умов усім потенційним учасникам спільного інвестування;
б) забезпечення гнучкості у питаннях вартості та часу виконання зобов’язань, у тому числі із застосуванням узгодженого та потенційно зростаючого відсотка загальної кількості кінцевих користувачів на певній території, що дає змогу учасникам з меншими розмірами та обмеженими ресурсами вступати до спільного інвестування на мінімально достатньому рівні з поступовим збільшенням своєї участі.
При визначенні фінансового вкладу учасника спільного інвестування повинні враховуватися вищі ризики здійснення інвестицій на ранніх етапах будівництва електронної комунікаційної мережі;
в) можливе збільшення вартості для зобов’язань, узятих на себе на пізніх етапах, після початку проекту спільного інвестування, що обумовлене зменшенням ризиків та стимулюванням залучення коштів на більш ранніх етапах розгортання мереж;
г) передбачати відповідно до договору про спільне інвестування передачу на договірних засадах придбаних прав участі у спільному інвестуванні іншим учасникам спільного інвестування або третім особам, які беруть на себе обов’язок виконання усіх первинних зобов’язань за договором про спільне інвестування учасника, що передає такі права;
ґ) передбачати надання учасниками взаємних прав на справедливих та прозорих умовах для доступу до спільно інвестованої фізичної інфраструктури електронних комунікаційних мереж з метою надання електронних комунікаційних послуг, у тому числі кінцевим користувачам послуг;
д) транспортна електронна комунікаційна мережа, створена шляхом спільного інвестування, повинна забезпечувати доступ до мережі всім учасникам спільного інвестування для ініціації та термінації з’єднань на справедливих умовах, у тому числі фінансових, з урахуванням різних рівнів ризику, прийнятих певними учасниками;
4) забезпечувати стабільні інвестиції, що можуть задовольняти майбутні потреби в електронних комунікаційних мережах, шляхом розгортання нових елементів мережі, що значною мірою сприяють розгортанню мереж надвисокої пропускної здатності.
3. Регуляторний орган у встановленому ним порядку повинен оцінювати відповідність пропозиції для спільного інвестування наведеним у частині другій цієї статті критеріям та, у разі її відповідності, прийняти рішення про обов’язковість такої пропозиції та про ненакладення інших зобов’язань відповідно до статей 88 і 89 цього Закону щодо елементів нової мережі високої пропускної здатності, якщо принаймні один потенційний учасник укладає договір спільного інвестування такої мережі з постачальником електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом.
Це не перешкоджає накладенню за результатами аналізу ринка регуляторних зобов’язань з питань, що не відповідають умовам, викладеним у частинах другій та третій цієї статті.
4. Як виняток із частини третьої цієї статті регуляторний орган за наявності обґрунтованих підстав та в установленому ним порядку приймає рішення про накладення, збереження або зміну регуляторних зобов’язань, передбачених статтями 88 і 89 цього Закону, щодо нових мереж надвисокої пропускної здатності у разі необхідності вирішення значних проблем щодо конкуренції на певних ринках, характеристики яких не дозволяють подолати такі проблеми в інший спосіб.
5. Постачальники мереж електронних комунікацій із значним ринковим впливом, на яких накладені регуляторні зобов’язання відповідно до цієї статті, щороку надають до регуляторного органу у встановлених ним формі та строки регуляторну звітність про виконання таких зобов’язань.
Стаття 93. Функціональний поділ
1. Якщо попереднє накладення відповідно до цього розділу зобов’язань щодо доступу не привело до досягнення ефективної конкуренції і усунення її порушень та існують важливі і постійні проблеми з конкуренцією на певних ринках доступу, як винятковий засіб на вертикально інтегрованого постачальника електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом може бути накладене регуляторне зобов’язання забезпечувати діяльність, пов’язану з оптовим наданням відповідних послуг доступу через суб’єкта господарювання, який діє самостійно. Такий суб’єкт господарювання повинен надавати послуги доступу всім постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, у тому числі тим, що контролюються материнською компанією, на тих самих умовах, у тому числі щодо рівня цін і якості обслуговування, та із застосуванням тих самих систем і процесів.
2. Зобов’язання, передбачене частиною першою цієї статті, накладається регуляторним органом у порядку, що встановлюється ним з урахуванням вимог законодавства про захист економічної конкуренції щодо примусового поділу.
3. Передбачене цією статтею рішення повинно містити:
1) докази, що обґрунтовують висновки регуляторного органу, зазначені у частині першій цієї статті;
2) обґрунтування висновку про відсутність або низьку вірогідність ефективної та стабільної конкуренції, пов’язаної з інфраструктурою електронних комунікаційних мереж, протягом визначеного періоду часу;
3) аналіз очікуваного регуляторного впливу на такого постачальника, в тому числі працівників відокремленого суб’єкта господарювання, та сферу електронних комунікацій в цілому, на стимули для інвестування у цій сфері, а також на інші заінтересовані сторони, очікуваний вплив на конкуренцію та потенційні наслідки для споживачів;
4) обґрунтування, що таке зобов’язання буде найбільш ефективним регуляторним зобов’язанням, спрямованим на вирішення проблем конкуренції на відповідному ринку (ринках).
4. До постачальника електронних комунікаційних мереж, на якого накладені регуляторні зобов’язання відповідно до цієї статті, не можуть застосовуватися будь-які регуляторні зобов’язання, передбачені статтями 85-90 цього Закону, на будь-якому ринку, де він був визначений таким, що має значний ринковий вплив.
Стаття 94. Добровільне виділення (поділ) активів вертикально інтегрованого постачальника
1. Постачальники електронних комунікаційних мереж із значним ринковим впливом повинні інформувати регуляторний орган не пізніше ніж за три місяці до будь-якої запланованої передачі їхніх активів у мережі місцевого доступу чи істотної їх частини до іншої юридичної особи або створення окремого суб’єкта господарювання з метою забезпечення надання всім постачальникам роздрібних послуг, включаючи власні підрозділи, що надають роздрібні послуги, еквівалентних послуг доступу.
2. Такі постачальники також повинні:
1) інформувати регуляторний орган про зміну намірів щодо виділення (поділу) та про кінцевий результат поділу;
2) надавати у встановленій регуляторним органом формі пропозицію про умови доступу, які будуть застосовуватися до їхньої електронної комунікаційної мережі протягом періоду здійснення та після здійснення поділу, з метою забезпечення ефективного та недискримінаційного доступу третіх осіб (за наявності відповідних зобов’язань).
3. Регуляторний орган повинен оцінити відповідно до встановленого ним порядку вплив запланованого виділення (поділу) та наданих пропозицій про умови доступу на виконання існуючих регуляторних зобов’язань.
На основі передбаченої цією частиною оцінки регуляторний орган приймає в установленому ним порядку рішення про накладення, збереження, зміну чи припинення регуляторних зобов’язань, а також визначення обов’язку дотримання наданих пропозицій про умови доступу в повному обсязі чи частково.
( Абзац другий частини третьої статті 94 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )
4. Рішення, передбачені цією статтею, приймаються з проведенням консультацій із заінтересованими сторонами відповідно до цього Закону.
Стаття 95. Надання постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг із значним ринковим впливом пропозицій щодо регуляторних зобов’язань