Справа «Клоков проти України» (Заява № 65513/14)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Клоков проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,

Ладо Чантурія (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 65513/14), яку 26 вересня 2014 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Ростислав Володимирович Клоков (далі - заявник), 1976 року народження, який проживає у м. Кропивницькому, і якого представляв п. С.П. Рабінович - юрист, який практикує у м. Львові,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляла на той момент виконувач обов’язків Уповноваженого пані О. Давидчук, про скаргу за підпунктом "b" пункту 3 статті 6 Конвенції та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження Уряду та відсутність будь-яких коментарів заявника у відповідь,

після обговорення за зачиненими дверима 09 березня 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується скарги заявника за підпунктом "b" пункту 3 статті 6 Конвенції, що йому не було надано належних часу та можливостей для підготовки свого захисту у кримінальному провадженні щодо нього.

2. У вересні 2012 року щодо заявника порушили кримінальну справу за підозрою у заволодінні комунальним майном, вчиненим в особливо великих розмірах, підробленні офіційних документів та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, під час перебування на посаді директора місцевого комунального підприємства.

3. Після закінчення досудового розслідування 06 листопада 2012 року заявник та його захисник отримали доступ до матеріалів справи, які складалися з двадцяти восьми томів і загалом 6 893 сторінок. Їм повідомили, що вони могли ознайомлюватися з матеріалами справи щодня протягом необмеженого періоду часу.

4. Як підтверджено протоколами, підписаними заявником та його захисником, протягом періоду з 06 листопада по 11 листопада 2012 року вони ознайомилися з 3 477 сторінками матеріалів справи-1. Кожного дня протягом цього періоду слідчий писав рапорт, вказуючи, що заявник та його захисник навмисно затягували ознайомлення з матеріалами справи. Зазначалося, що насправді захисник ознайомився з більшою кількістю матеріалів, ніж заявник, але відмовився це підтвердити; заявник ознайомлювався з одним і тим же документом декілька разів; вони обидва відмовилися використовувати будь-яку технічну допомогу (наприклад, виготовлення фотокопій), хоча слідчий прямо повідомив їм про таку можливість; а тривалість їхнього ознайомлення з матеріалами справи коливалася від чотирьох до шести годин на день, хоча їм повідомили, що цей час не був обмежений-2. Заявника та його захисника неодноразово попереджали, що якщо вони не змінять підхід до ознайомлення з матеріалами справи, слідчий звернеться до суду з вимогою обмежити тривалість цього процесу.

__________

-1 Іншими словами, приблизно 580 сторінок у день.

-2 Вочевидь, мається на увазі максимальна тривалість у вісім годин кожного дня, що відповідає робочому дню.

5. 12 листопада 2012 року Ленінський районний суд міста Кіровограда (далі - Ленінський суд) за поданням слідчого визначив заявнику та його захиснику строк для завершення ознайомлення з матеріалами справи не пізніше 16 листопада 2012 року-3. У цій постанові зазначалося, що вона могла бути оскаржена в апеляційному порядку протягом трьох діб з дня її винесення.

__________

-3 Вбачається, що обсяг матеріалів справи, з яким залишилося ознайомитися, складав 3 416 сторінок. Іншими словами, заявник та його захисник мали ознайомлюватися з 683 сторінками в день.

6. 15 листопада 2012 року заявник подав таку апеляційну скаргу. Він зазначив, що він і його захисник вже ознайомилися зі значною частиною матеріалів справи й підстав для відповідних обмеження не було.

7. 06 грудня 2012 року Апеляційний суд Кіровоградської області (далі - апеляційний суд) визнав апеляційну скаргу заявника такою, що не підлягала розгляду. Він зазначив, що 17 листопада 2012 року матеріали справи були направлені до Кіровського районного суду міста Кіровограда (далі - Кіровський суд) для розгляду по суті, і цей суд мав розглянути під час попереднього судового розгляду будь-які питання щодо порушень.

8. 10 грудня 2012 року Кіровський суд розпочав судове провадження з попереднього розгляду справи, під час якого він відмовив у задоволенні клопотання заявника як необґрунтованого. Він постановив:

"Доводи сторони захисту про недостатність часу для ознайомлення зі справою спростовуються постановою [Ленінського суду] від 12 листопада 2012 року, яка набрала законної сили, якою визначено достатній строк для ознайомлення зі справою [заявника та його захисника] до 16 листопада 2012 року, а тому після його завершення відповідно до вимог [закону] вказані особи вважаються ознайомленими із матеріалами справи".

9. Однак згодом клопотання заявника про додатковий доступ до матеріалів справи було задоволено. У результаті він і його захисник ознайомлювалися з матеріалами справи протягом періоду з 12 грудня 2012 року до 02 березня 2013 року майже щодня приблизно по дві години на день. У цей період судовий розгляд справи тривав.

10. 03 червня 2013 року Кіровський суд визнав заявника винним за усіма пунктами обвинувачення та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк три роки з конфіскацією майна, належного йому на праві власності.

11. Заявник подав апеляційну скаргу на зазначений вирок. Він скаржився, серед іншого, на те, що йому не було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи після закінчення досудового розслідування. Він також скаржився, що, хоча йому було надано додатковий доступ до матеріалів під час провадження у суді першої інстанції, судовий розгляд його справи продовжився до того, як він закінчив ознайомлюватися з матеріалами. Крім того, заявник стверджував, що на цій стадії він і його захисник були змушені ознайомлюватися з матеріалами справи в маленькій та погано освітленій кімнаті без столу, де постійно перебувало від п’яти до дванадцяти осіб.

12. За їхнім клопотанням заявнику та його захиснику додатково було надано доступ до матеріалів справи з 26 червня до 17 липня 2013 року, як стверджується, у тих же неналежних умовах, що й раніше.

13. 18 жовтня 2013 року апеляційний суд залишив без змін вирок заявника. Він не прокоментував зазначені ним скарги (див. пункт 11).

14. Заявник повторив свої скарги під час оскарження вироку в касаційному порядку.

15. 13 лютого 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу не на його користь. Як і апеляційний суд, він не прокоментував твердження заявника про необґрунтовані обмеження у зв’язку з його ознайомленням з матеріалами справи.

16. Заявник скаржився, що було порушено його права за підпунктом "b" пункту 3 статті 6 Конвенції, по-перше, оскільки йому та його захиснику було виділено недостатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи після закінчення досудового розслідування, а по-друге, у зв’язку з, як стверджувалося, неналежними умовами, в яких згодом вони були змушені ознайомлюватися з матеріалами.

17. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

18. Уряд стверджував, що, як підтверджено протоколами про ознайомлення з матеріалами справи, підписаними заявником, він і його захисник декілька разів ознайомлювалися з матеріалами справи. Уряд також зазначив про відсутність доказів на підтримку твердження заявника про неналежні умови ознайомлення з матеріалами справи під час провадження у суді.

19. Хоча заявник підтвердив свою зацікавленість у розгляді заяви, він не прокоментував зауваження Уряду та не запропонував Суду розглянути справу на підставі його попередніх доводів і наявних матеріалів.

20. Оскільки вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні складові права на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, Суд розглядатиме скаргу за обома положеннями у поєднанні (див., наприклад, рішення у справі "Рук проти Німеччини" (Rook v. Germany), заява № 1586/15, пункти 45 і 55, від 25 липня 2019 року).

21. Загальні принципи щодо права на належний час і можливості для підготовки свого захисту були наведені, наприклад, в рішенні у справі "Грегачевіч проти Хорватії" (<...>), заява № 58331/09, пункт 51, від 10 липня 2012 року). Оцінюючи, чи мав обвинувачений належний час для підготовки свого захисту, особливу увагу необхідно приділити характеру провадження, а також складності справи та стадії провадження (там само).

22. Повертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що матеріали справи сторони обвинувачення були об’ємними, й ознайомлення з ними неминуче вимагало б значного періоду часу (див. пункт 3 і, для порівняння, рішення у справі "Хусейн та інші проти Азербайджану" (Huseyn and Others v. Azerbaijan), заява № 35485/05 та 3 інші заяви, пункт 176, від 26 липня 2011 року), тим паче, що пред’явлені заявнику обвинувачення стосувалися складних фінансових питань (див. пункт 2).

23. З огляду на те, що заявник та його захисник ознайомлювалися приблизно з 580 сторінками щодня протягом періоду з 06 листопада по 11 листопада 2012 року, висновок слідчого, що вони намагалися затягнути процес, вбачається безпідставним (див. пункт 4). Тим не менш, 12 листопада 2012 року Ленінський суд задовольнив подання слідчого про обмеження часу для ознайомлення заявника та його захисника з матеріалами справи до 16 листопада 2012 року (див. пункт 5). В результаті вони мали усього п’ять днів для ознайомлення з 3 416 сторінками, які залишилися (або приблизно 683 сторінками у день), що, на думку Суду, було недостатньо.

24. Суд також бере до уваги той факт, що не було надано відповіді на скаргу заявника у зв’язку з цим: хоча він мав право подати апеляційну скаргу і зробив це, апеляційний суд визнав її такою, що не підлягала розгляду, оскільки це питання мало бути розглянуто судом першої інстанції, тоді як останній, у свою чергу, посилався на те, що обмеження було встановлено постановою, яка набрала законної сили (див. пункти 5-8).

25. Справді, заявнику та його захиснику було надано додатковий доступ до матеріалів справи під час судового розгляду (див. пункти 9 і 12). Проте протягом цих періодів розгляд справи не відкладався. Іншими словами, заявник та його захисник мали наводити доводи у свій захист до того, як отримали достатньо часу для ознайомлення з усіма матеріалами справи. Крім того, конкретні та відповідні твердження заявника щодо неналежних умов, в яких він та його захисник були змушені ознайомлюватися з матеріалами справи на цій стадії, залишилися без розгляду національними судами (див. пункти 11-15). З цього випливає, що початкове обмеження часу, наданого заявнику та його захиснику для ознайомлення з матеріалами справи до судового розгляду, не було компенсовано наданням додаткового доступу до матеріалів справи пізніше.

26. Насамкінець Суд не погоджується з аргументом Уряду, що заявнику декілька разів надавалося достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи лише з огляду на той факт, що він підписав протоколи про це (див. пункт 18). За відсутності вказівок про протилежне, підписання протоколу про ознайомлення з матеріалами справи вбачалося процесуальною формальністю, спрямованою на документальне підтвердження факту, що відповідній особі справді було надано доступ до матеріалів справи, але з цього необов’язково випливало, що підписання такого протоколу засвідчувало якимось чином надання достатнього часу та можливостей для такого ознайомлення (див., для порівняння, згадане рішення у справі "Хусейн та інші проти Азербайджану" (Huseyn and Others v. Azerbaijan), пункт 176).

27. З огляду на всі зазначені міркування Суд вважає, що заявник не мав достатньо часу та можливостей для підготовки свого захисту.

28. Отже, було порушено пункт 1 та підпункт "b" пункту 3 статті 6 Конвенції.

29. Заявник не подав вимогу щодо справедливої сатисфакції. Отже, Суд вважає, що немає підстав присуджувати йому якусь суму у зв’язку з цим.

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє, що було порушено пункт 1 та підпункт "b" пункту 3 статті 6 Конвенції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 30 березня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.