Справа «Мушинський проти України» (Заява № 27182/16)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Мушинський проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Ладо Чантурія (<…>),

Івана Джеліч (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 27182/16), яку 30 серпня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Іван Михайлович Мушинський (далі - заявник), 1979 року народження, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у м. Львові, якого представляла пані Г.В. Овдієнко - юрист, яка практикує у м. Харкові,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляв його Уповноважений п. І. Ліщина, а згодом виконувач обов’язків Уповноваженого пані О. Давидчук, про скаргу за статтею 3 Конвенції та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 29 вересня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується скарги заявника за статтею 3 Конвенції на те, що його було піддано жорстокому поводженню 27 березня 2012 року під час екстреної евакуації при пожежі у Сокальській виправній колонії № 47 та не було проведено ефективного розслідування на національному рівні у зв’язку з цим.

2. З 04 квітня по 02 червня 2012 року заявник перебував на стаціонарному лікуванні посттравматичної енцефалопатії та плечового плекситу (запалення нервів) правого плеча. Згідно з його твердженнями ці захворювання стали наслідком жорстокого поводження з ним. Згідно з твердженнями Уряду причини проблем заявника зі здоров’ям були невідомі.

3. Заявник доводив, що він одразу поскаржився до різних органів державної влади, але його скарги не були надіслані. Як доводив Уряд, заявник вперше поскаржився на жорстоке поводження 30 листопада 2012 року у своєму листі начальнику Сокальської виправної колонії, але його скарга була відхилена як необґрунтована.

4. Посилаючись на статтю 3 Конвенції, заявник скаржився на те, що він і багато інших засуджених були піддані безпідставному насильству під час евакуації при пожежі, а ефективного розслідування на національному рівні у зв’язку з цим проведено не було.

5. Суд зазначає, що ця скарга не є ані явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції, ані неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

6. В своєму рішенні у справі "Старенький та інші проти України" [Комітет] (Starenkyy and Others v. Ukraine) [Committee], заява № 71848/13, від 24 червня 2021 року, Суд розглянув подібну скаргу шістнадцяти інших ув’язнених стосовно тих самих подій. Він встановив, що твердження про безпідставне масове побиття засуджених до довічного позбавлення волі під час евакуації при пожежі було правдивим, і постановив, що органи державної влади не провели належного розслідування цього питання. Таким чином, Суд встановив порушення матеріального і процесуального аспектів статті 3 Конвенції (там само, пункти 77-121).

7. Ніщо у цій справі не переконує Суд дійти іншого висновку. Заявник був серед засуджених, підданих невибірковому насильству 27 березня 2012 року. Органи державної влади не пояснили походження його тілесних ушкоджень, діагностованих невдовзі після подій. Також не було належної реакції на його скарги у зв’язку з цим.

8. Отже, було порушено матеріальний та процесуальний аспекти статті 3 Конвенції.

9. Заявник вимагав 20 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди. Суд вважає за належне присудити йому 12 000 євро за цим пунктом і додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися на цю суму.

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє, що було порушено матеріальний аспект статті 3 Конвенції.

3. Постановляє, що було порушено процесуальний аспект статті 3 Конвенції.

4. Постановляє, що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику 12 000 (дванадцять тисяч) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20 жовтня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.