• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Справа «Свіргунець проти України» (Заява № 38262/10)

Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди | Рішення, Заява, Справа від 20.12.2022
Реквізити
  • Видавник: Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди
  • Тип: Рішення, Заява, Справа
  • Дата: 20.12.2022
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди
  • Тип: Рішення, Заява, Справа
  • Дата: 20.12.2022
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
(Справедлива сатисфакція)
Справа "Свіргунець проти України"
(Заява № 38262/10)
СТРАСБУРГ
20 грудня 2022 року
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Свіргунець проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Ладо Чантурія (<…>), Голова,
Ганна Юдківська (<…>),
Маттіас Гуйомар (<…>), судді,
та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 12 травня 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявою (№ 38262/10), яку 25 червня 2010 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Антоніна Анатоліївна Свіргунець (далі - заявниця).
2. В рішенні, ухваленому 30 квітня 2020 року (далі - основне рішення), Суд постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження щодо заявниці та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з конфіскацією її майна (28% магазину) в межах цього кримінального провадження та неможливістю отримати відшкодування за нього після того, як обвинувачення проти неї зрештою були зняті за відсутністю складу злочину (див. рішення у справі "Свіргунець проти України" [Комітет] (Svirgunets v. Ukraine) [Committee], заява № 38262/10, пункти 58-63 і 74-82, а також пункти 1 і 2 резолютивної частини, від 30 квітня 2020 року).
3. Відповідно до статті 41 Конвенції заявниця висунула такі вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди. По-перше, вона вимагала 154 130 євро, вказавши на висновок експертів, на який посилався Шепетівський суд у своєму рішенні від 17 червня 2013 року, згідно з яким ринкова вартість вилученої у заявниці частини магазину на той момент становила 1 661 649 українських гривень (далі - грн). У випадку конвертації в євро за курсом, встановленим Національним банком України у червні 2013 року, ця сума відповідала 154 130 євро (там само, пункти 24 і 84). По-друге, заявниця вимагала за цим пунктом 126 000 євро в якості відшкодування упущеної вигоди, яку вона могла отримати за ці роки у випадку здачі приміщення магазину в оренду (там само, пункт 84). Крім того, вона вимагала відшкодування моральної шкоди, а також судових та інших витрат (там само, пункти 85 і 89). Її вимоги були частково задоволені в частині стосовно моральної шкоди й судових та інших витрат. Питання про відшкодування матеріальної шкоди не було готове до вирішення та відкладено. Суд запропонував Уряду та заявниці протягом трьох місяців подати свої письмові зауваження з цього питання та, зокрема, поінформувати Суд про досягнення сторонами будь-якої угоди щодо цього (там само, пункт 87 та підпункт "b" пункту 5 резолютивної частини).
4. Заявниця і Уряд повідомили Суд про відповідні події на національному рівні після ухвалення основного рішення та подали зауваження, які вони згодом доповнили з огляду на події.
ПРАВО
5. Стаття 41 Конвенції передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
I. ПОДАЛЬШІ ПОДІЇ ПІСЛЯ УХВАЛЕННЯ ОСНОВНОГО РІШЕННЯ
6. Після того, як кримінальна справа щодо заявниці була закрита, вона робила численні спроби або повернути своє конфісковане майно, або отримати відшкодування за нього (там само, пункти 23-45). Останньою подією, яка мала значення на момент ухвалення основного рішення, було направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд Касаційним цивільним судом 12 червня 2019 року (там само, пункти 43-45).
7. 10 вересня 2020 року Шепетівський суд ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги заявниці та постановив витребувати відповідне майно (28% магазину) in natura у його останніх власників. Один з відповідних власників, пан К. (який тим часом придбав частину магазину у ПАТ "Комерційний банк "Надра" (там само, пункти 13, 28 і 36)), подав апеляційну скаргу, яку 27 січня 2021 року Хмельницький апеляційний суд залишив без задоволення. З цього моменту рішення Шепетівського суду набрало законної сили, а 26 лютого 2021 року Державна виконавча служба відкрила виконавче провадження. Однак 21 та 22 квітня 2021 року вона встановила, що виконання було неможливим, оскільки відповідне майно більше не було зареєстровано як належне особам, зазначеним у рішенні.
II. МАТЕРІАЛЬНА ШКОДА
А. Доводи сторін
8. Заявниця повторила свої вимоги щодо відшкодування 154 130 євро як ринкової вартості відповідного майна та 126 000 євро упущеної вигоди (див. пункт 3). Вона зазначила, що оцінка ринкової вартості 28% магазину у розмірі 154 130 євро в червні 2013 року ніколи не оскаржувалася. Заявниця також зауважила, що у квітні 2007 року 24% цього магазину було продано-1 навіть за вищою ціною - 203 764 євро. Тому заявниця також вимагала різницю між зазначеними сумами, що дорівнює 49 634 євро.
__________
-1 Паном С. ПАТ - "Комерційному банку "Надра" (там само, пункт 13).
9. Уряд стверджував, що останню згадану вимогу заявниці слід було відхилити як подану поза встановленим строком. Стосовно решти її вимог Уряд доводив, що вони були необґрунтовані та надмірні. Уряд звернув увагу Суду на те, що провадження на національному рівні зрештою закінчилося на користь заявниці, і тому не було підстав присуджувати їй яке-небудь відшкодування матеріальної шкоди.
В. Оцінка Суду
10. Суд зазначає, що результат останнього провадження на національному рівні, навіть якщо воно закінчилося на користь заявниці, не може вважатися таким, що вирішив проблему. Так, рішення судів про витребування майна в його останніх власників з метою його повернення заявниці, як вбачається, не врахувало висновок Касаційного цивільного суду в постанові про повернення справи на новий розгляд від 12 червня 2019 року, що "[державою] не надано жодних гарантій [...] повернення [майна заявниці] і не встановлено строку повернення такого майна [і] єдиним належним способом захисту порушених прав позивача [було] стягнення [...] вартості майна, а саме з Державної казначейської служби України" (там само, пункт 43). Крім того, Державна виконавча служба вважала неможливим забезпечити виконання цього останнього рішення (див. пункт 7).
11. Стосовно оцінки матеріальної шкоди Суд вважає, що посилання заявниці на ціну, зазначену в договорі купівлі-продажу 2007 року (див. пункт 8), не стосується справи і не має братися до уваги, оскільки воно не є необхідним для оцінки часу подання нею відповідної вимоги. Однак у Суду немає підстав ставити під сумнів оцінку ринкової вартості майна у розмірі 154 130 євро в червні 2013 року, оскільки вона ґрунтувалася на висновку експертів, достовірність якого була визнана національними судами (див. пункт 3). Припускаючи, що ринкова вартість цього майна зі спливом часу могла змінитися, Суд зауважує, що ані заявниця, ані Уряд не надали оновленої оцінки вартості майна. Насамкінець Суд зазначає, що заявниця не подала достатніх задокументованих доказів на підтримку своєї оцінки упущеної вигоди у розмірі 126 000 євро.
12. З огляду на зазначені міркування Суд вважає за розумне присудити заявниці 155 000 євро в якості відшкодування матеріальної шкоди (див. відповідні принципи практики стосовно дискреційних повноважень Суду в таких питаннях в рішенні у справі "Куріч та інші проти Словенії" (справедлива сатисфакція) [ВП] (<...>) [GC], заява №, пункт 82, ЄСПЛ 2014).
13. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Постановляє, що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці 155 000 (сто п’ятдесят п’ять тисяч) євро в якості відшкодування матеріальної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави- відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
2. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20 грудня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

Заступник Секретаря

Мартіна КЕЛЛЕР

Голова

Ладо ЧАНТУРІЯ