Справа «Корнацький проти України» (Заява № 19854/13)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Корнацький проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Арнфінн Бордсен (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 19854/13), яку 04 березня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Корнацький Аркадій Олексійович, 1953 року народження, який проживає у м. Києві (далі - заявник), та його представляв п. С.І. Рохманов - юрист, який практикує у м. Києві,

рішення повідомити про заяву Уряд України (далі - Уряд), який на той момент представляв його Уповноважений, п. Іван Ліщина,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 07 квітня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджуваного порушення пасивного виборчого права заявника за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції.

2. Заявник балотувався як кандидат від головної опозиційної партії "Батьківщина" на парламентських виборах 28 жовтня 2012 року в одномандатному виборчому окрузі № 132 у Миколаївській області.

3. Відповідно до результатів, встановлених окружною виборчою комісією (далі - ОВК) на підставі примірників результатів голосування (далі - протоколи) від дільничних виборчих комісій (далі - ДВК), заявник переміг на виборах-1, а пан Т., кандидат від урядової партії "Партія регіонів", посів друге місце-2. Після того, як ОВК передала ці результати в електронному виді до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), вони були опубліковані на вебсайті ЦВК з метою ознайомлення рано-вранці 30 жовтня 2012 року. Однак пізніше того ж дня ЦВК несподівано змінила результати на своєму вебсайті, як стверджувалося, без ухвалення будь-якого рішення щодо цього ОВК: тоді як кількість голосів за заявника залишилася незмінною, кількість голосів за пана Т. зросла до 29 910 за рахунок кількох кандидатів із незначною кількістю голосів-3. У результаті пана Т. було визначено переможцем, який випередив заявника на 232 голоси.

__________

-1 З 29 678 голосами.

-2 З 25 511 голосами.

-3 У тому числі з кандидатом-самовисуванцем П., початковий результат якого з 1,5% знизився до 1,4%.

4. Про зазначені зміни на вебсайті ЦВК було вказано у звіті місії зі спостереження за виборами Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі (далі - ОБСЄ/БДІПЛ), опублікованому у січні 2013 року.

5. У протоколі про підрахунок голосів, складеному незабаром після цього, ОВК, як стверджувалося, посилалася на змінені результати, опубліковані ЦВК, замість тих, що були в примірниках протоколів ДВК. Чотири члени ОВК-4 написали окрему думку у зв’язку з цим.

__________

-4 З вісімнадцяти.

6. За результатами розгляду адміністративного позову пана П. про оскарження протоколу ОВК на підставі окремих стверджуваних порушень на чотирьох виборчих дільницях 01 листопада 2012 року Миколаївський окружний адміністративний суд (далі - Миколаївський суд) дав вказівку ОВК надати йому примірники протоколів або належним чином завірені копії всіх протоколів ДВК.

7. Згідно зі статтею 91 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (у редакції, чинній на момент подій) кожна ДВК складала свій протокол про підрахунок голосів в кількості примірників, що була на чотири більша, ніж кількість членів ДВК: перший і другий примірники мали передаватися до ОВК, третій - зберігався у секретаря ДВК, четвертий - вивішувався у приміщенні ДВК, а решта примірників надавалися членам ДВК. Усі примірники мали однакову юридичну силу. Кандидати та їхні представники, а також офіційні спостерігачі, присутні під час підрахунку голосів, мали право на отримання завіреної в установленому порядку копії протоколу. Усі протоколи складалися на попередньо надрукованих бланках, кожен з яких мав свій унікальний порядковий номер.

8. ОВК вирішила, що було б доцільно надати до Миколаївського суду копії, а не оригінали примірників. Таким чином, було підготовлено копії "першого примірника" кожного протоколу ДВК (див. пункт 7). Правильність копій була завірена підписом голови та печаткою ОВК. Проте в ніч з 01 на 02 листопада 2012 року Державна виконавча служба України за сприяння чисельного спецпідрозділу міліції вилучила з ОВК перший та другий примірники протоколів усіх ДВК з метою доставки їх до Миколаївського суду.

9. Заявник стверджував, що тривалість транспортування була незрозуміло довгою - чотири години на дорогу у 170 км. Як повідомили в канцелярії Миколаївського суду, протоколи надійшли у пошкодженій упаковці та "були розташовані в хаотичному порядку". Згідно з твердженнями представника партії "Батьківщина", який брав участь у провадженні як третя особа, після доставки протоколів ДВК до суду порядкові номери бланків у тридцяти чотирьох з них не відповідали номерам у "першому примірнику", як це було задокументовано, зокрема, головою ОВК у копіях, виготовлених 01 листопада 2012 року (див. пункт 7). Результати голосування, як стверджувалося, були змінені в цих протоколах з метою завищення кількості голосів за пана Т.

10. Хоча Миколаївський суд долучив отримані протоколи як докази, він не згадав про них у своїй постанові від 03 листопада 2012 року про відмову у задоволенні позову пана П. як необґрунтованого. 04 листопада 2012 року суд також відмовив у задоволенні позову заявника щодо стверджуваних фальсифікацій на етапі підрахунку голосів, постановивши, що розгляд цього питання належав до компетенції ЦВК.

11. 05 листопада 2012 року ЦВК визнала неможливим встановити результати виборів у виборчому окрузі № 132. Її аргументація обмежилася загально сформульованим посиланням на "численні звернення суб’єктів виборчого процесу щодо неможливості достовірного встановлення підсумків голосування". ЦВК звернулася до Верховної Ради України з проханням створити необхідні умови для проведення повторних виборів у певних округах.

12. Заявник звернувся з адміністративним позовом проти ЦВК, стверджуючи, що він мав бути визнаний переможцем виборів. Він скаржився, зокрема, на те, що протокол ОВК недостовірно відображав підсумки голосування, що тридцять чотири протоколи ДВК були згодом сфальсифіковані, і ЦВК не мала підстав для визнання результатів виборів у його окрузі недійсними, незважаючи на наявність переконливих доказів його перемоги. Згідно з його твердженнями це доводилося великою кількістю примірників протоколів ДВК у членів ДВК, належним чином засвідчених копій протоколів ДВК в офіційних спостерігачів, а також додаткових копій "першого примірника" усіх протоколів ДВК, завірених головою ОВК 01 листопада 2012 року (див. пункт 8).

13. 09 та 12 листопада 2012 року Київський апеляційний адміністративний суд та Вищий адміністративний суд України відповідно, ухвалили рішення не на користь заявника. Вони вважали, що постанова ЦВК була пов’язана з отриманими нею численними скаргами, а не з будь-якими проблемами з протоколом ОВК.

14. Заявник скаржився за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції на те, що його право бути обраним на вільних виборах було порушено у зв’язку з: свавільним переглядом ОВК первинних результатів голосування, згідно з якими він переміг; подальшою фальсифікацією протоколів ДВК з метою легітимізації зазначеного перегляду; свавільним визнанням результатів виборів у його окрузі недійсними; і відсутністю ефективного розгляду органами державної влади його скарг на ці порушення.

15. Уряд зауважив, що заявник балотувався як кандидат на повторних парламентських виборах у певних округах 15 грудня 2013 року, які він програв. Посилаючись на те, що заявник не повідомив про це Суд, Уряд стверджував про зловживання ним своїм правом на подання індивідуальної заяви. Уряд також зазначив, що визнання ЦВК результатів виборів недійсними було належною відповіддю на твердження заявника про фальсифікації.

16. Заявник стверджував, що визнання недійсними результатів виборів у його окрузі було свавільним і він мав бути оголошений переможцем. Стосовно посилання Уряду на повторні парламентські вибори у певних округах заявник доводив, що це не стосувалось його заяви.

17. Враховуючи, що неповідомлення заявником Суду про його участь у повторних парламентських виборах у певних округах не стосується "самої суті справи", та за відсутності будь-яких ознак наміру заявника ввести Суд в оману, заперечення Уряду має бути відхилено (див., для порівняння, рішення у справі "Бег С.п.a. проти Італії" (Beg S.p.a. v. Italy), заява № 5312/11, пункти 74-81, від 20 травня 2021 року). Оскільки заява не є ані явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції, ані неприйнятною з будь-яких інших підстав, Суд визнає її прийнятною.

18. Загальні відповідні принципи наведені в рішеннях у справах "Давидов та інші проти Росії" (Davydov and Others v. Russia), заява № 75947/11, пункти 271-277 та 283-288, від 30 травня 2017 року), та "Мугеманганго проти Бельгії" [ВП] (Mugemangango v. Belgium) [GC], заява № 310/15, пункти 67-73, від 10 липня 2020 року). Зокрема, Суд встановив, що проста помилка або порушення у виборчому процесі per se не означатиме несправедливість виборів, якщо було дотримано загальні принципи рівності, прозорості, неупередженості та незалежності в організації й управлінні виборами (див. згадане рішення у справі "Давидов та інші проти Росії" (Davydov and Others v. Russia), пункт 287). Концепція вільних виборів буде поставлена під загрозу лише за наявності доказів процедурних порушень, які могли б перешкодити вільному вираженню думки громадянами, а також відсутності ефективного розгляду таких скарг на національному рівні (там само, пункти 283-288).

19. Немає сумнівів, що порушення, про які стверджував заявник, були достатньо серйозними, аби перешкодити вільному волевиявленню громадян під час виборів до органу законодавчої влади. Однак національні органи влади формально відхилили його твердження без будь-якої цілеспрямованої спроби, по-перше, з’ясувати, що сталося насправді, або дослідити основні докази, надані заявником на підтримку його твердження про те, що він був законним переможцем виборів (див. пункти 9 і 10). Виключення всіх голосів, відданих у всьому виборчому окрузі на нечітко сформульованих підставах, лише посилило занепокоєння заявника, а не стало відповіддю на нього.

20. Отже, Суд доходить висновку, що заявнику свавільно перешкодили в ефективному здійсненні його права бути обраним на виборах (див. рішення у справі "Хаджілі проти Азербайджану" (Hajili v. Azerbaijan), заява № 6984/06, пункти 49-58, від 10 січня 2012 року).

21. Отже, було порушено статтю 3 Першого протоколу до Конвенції.

22. Заявник вимагав 10 000 євро в якості відшкодування матеріальної шкоди. Суд не вбачає жодного причинно-наслідкового зв’язку між встановленим порушенням і стверджуваною матеріальною шкодою; тому він відхиляє цю вимогу.

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє, що було порушено статтю 3 Першого протоколу до Конвенції.

3. Відхиляє вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20 вересня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.