Справа «Васильков проти України» (Заява № 77801/13)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Васильков проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ладо Чантурія (<...>) Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Маттіас Гуйомар (<...>), судді,

та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 77801/13), яку 27 листопада 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Валерій Олександрович Васильков, 1956 року народження, який проживає у м. Києві (далі - заявник), та якого у Суді представляв п. А.О. Іванов - юрист, який практикує у м. Києві,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляла виконувач обов’язків Уповноваженого пані О. Давидчук з Міністерства юстиції, про скаргу на несвоєчасне повідомлення заявника про засідання апеляційного суду, висунуту за статтею 6 Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 28 квітня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Заява стосується питання справедливого судового розгляду, порушеного за статтею 6 Конвенції у зв’язку з провадженням у справі про адміністративне правопорушення щодо заявника, якому було пред’явлено обвинувачення в керуванні автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.

2. 15 липня 2013 року Святошинський районний суд міста Києва визнав заявника винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху та позбавив його права керування транспортними засобами на строк один рік. Заявник подав апеляційну скаргу.

3. 15 серпня 2013 року канцелярія Апеляційного суду міста Києва склала повістку про виклик у засідання апеляційного суду, яке мало відбутися 21 серпня 2013 року.

4. Уряд і заявник не погоджуються щодо дати, коли зазначену повістку було надіслано та отримано заявником. Заявник зазначив, що документ надіслали звичайною поштою 20 серпня 2013 року, і він отримав його 22 серпня 2013 року. Уряд зазначив, що повістка була "видана" 15 серпня 2013 року та була надіслана простим листом, однак перевірити дату її отримання не вдалося, оскільки відповідні матеріали справи були знищені у зв’язку із закінченням строку їхнього зберігання.

5. 21 серпня 2013 року Апеляційний суд міста Києва провів засідання за відсутності заявника, дослідив оскаржувані ним докази та залишив без змін постанову суду першої інстанції. Суд повторно розглянув протокол про адміністративне правопорушення, показання двох свідків, рапорт працівника міліції та розписку пана А. Апеляційний суд вважав встановленим, що заявник не заперечував проти результатів свого огляду на стан алкогольного сп’яніння, тоді як у своїй апеляційній скарзі він вказував про протилежне та надав у зв’язку з цим письмові пояснення двох понятих. Заявник також стверджував, що працівники міліції не дотримувалися відповідних норм і не направили його до лікарні для проходження огляду. Крім того, він стверджував, що тієї ночі не вживав алкогольні напої. Ці фактичні обставини були встановлені за відсутності заявника. У своїй постанові апеляційний суд не перевірив, чи був заявник повідомлений про засідання; він лише зазначив про його неявку. Ця постанова була остаточною.

6. Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на те, що його повідомили про засідання апеляційного суду у його справі наступного дня після його проведення.

7. Суд встановив, що гарантії, закріплені в кримінальному аспекті статті 6 Конвенції, є застосовними до провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке призвело до позбавлення особи її права керування транспортним засобом (див., наприклад, рішення у справі "Слободян проти України" [Комітет] (Slobodyan v. Ukraine) [Committee], заява № 2511/16, пункт 17, від 09 грудня 2021 року і наведені в ньому справи). У цій справі немає підстав відходити від цього висновку.

8. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

9. Загальні принципи щодо права на участь у засіданні наведені в рішенні у справі "Ермі проти Італії" [ВП] (Hermi v. Italy) [GC], заява № 18114/02, пункти 58-67, ЄСПЛ 2006-XII). З огляду на те, що Апеляційний суд міста Києва мав юрисдикцію щодо перегляду справи як з питань фактів, так і з питань права (див. рішення у справі "Лучанінова проти України" (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02, пункт 33, від 09 червня 2011 року), і він дослідив докази, які оскаржував заявник (див. пункт 5), Суд вважає, що участь заявника у засідання була важливою для загальної справедливості провадження.

10. Суд зазначає, що національне законодавство вимагало, щоб заявника повідомили про засідання в апеляційному суді за три дні. Засідання за відсутності сторони не забороняється, за винятком випадків, коли існують вагомі причини для неявки або якщо суд не має інформації, чи було відповідну особу належним чином повідомлено про засідання (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Салогуб проти України" [Комітет] (Salogub v. Ukraine) [Committee], заява № 21971/10, пункт 20, від 10 грудня 2019 року).

11. Заявник і Уряд надали суперечливі версії подій. Заявник стверджував, що отримав повістку, надіслану простим листом, наступного дня після засідання апеляційного суду. Він надав копію надісланого йому Апеляційним судом міста Києва конверта зі штемпелем поштового зв’язку з датою відправлення 20 серпня 2013 року та лист заступника начальника Південного поштамту від 23 вересня 2013 року, який підтвердив після перевірки відповідного конверта, що відправником був Апеляційний суд міста Києва, одержувачем - заявник, а датою відправлення простого листа було 20 серпня 2013 року. Крім того, заступник начальника зазначив, що строк пересилання простої письмової кореспонденції в межах м. Києва становив три доби. Уряд стверджував, що повістка була "видана" в день її складання, тобто 15 серпня 2013 року. Уряд критично оцінив зміст листа заступника начальника, оскільки не знав, який конверт було перевірено. Крім того, перевірити дату отримання повістки не вдалося у зв’язку зі знищенням матеріалів справи.

12. Суд зазначає, що Уряд не стверджував про можливу участь заявника в інших провадженнях, які розглядалися Апеляційним судом міста Києва і, таким чином, про можливість отримання ним кореспонденції від цього суду, яка не стосувалася цієї справи. За відсутності будь-яких таких аргументів Суд вважає, що надісланий Апеляційним судом міста Києва лист стосувався цього провадження і дійсно міг містити повістку про виклик у засідання. Вбачається, що версія подій заявника є послідовною та узгоджується з наданими ним доказами. Отже, Суд вважає, що заявник не був належним чином повідомлений про засідання в апеляційному суді та не міг ефективно захистити свою позицію у цьому суді, що негативно вплинуло на його право на справедливий судовий розгляд.

13. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

14. Заявник вимагав 5 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди та 2 720 євро в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у Суді.

15. Уряд стверджував, що зазначені суми були надмірними та необґрунтованими.

16. З огляду на наявні в нього документи Суд вважає за розумне присудити заявнику 900 євро в якості відшкодування моральної шкоди та 850 євро, які охоплюють судові та інші витрати, понесені під час провадження у Суді, та додаткового суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

3. Постановляє, що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:

(і) 900 (дев’ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди;

(іі) 850 (вісімсот п’ятдесят) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику, в якості компенсації судових та інших витрат;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 вересня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.