Справа «Марков проти України» (Заява № 66811/13)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Марков проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Арнфінн Бордсен (<...>), судді,

та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 66811/13), яку 18 жовтня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Ігор Олегович Марков, 1973 року народження, який проживає у м. Одесі (далі - заявник), його представляв п. О.Л. Казарновський - юрист, який практикує у м. Одесі,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляв його Уповноважений, п. Іван Ліщина, про скаргу за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

рішення не долучати до матеріалів справи зауваження Уряду, подані поза встановленим строком,

зауваження заявника

після обговорення за зачиненими дверима 13 січня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджувано незаконного та свавільного визнання недостовірними результатів виборів у виборчому окрузі, в якому заявник спочатку був зареєстрований як переможець (стаття 3 Першого протоколу до Конвенції).

2. Заявник балотувався як самовисуванець на парламентських виборах 28 жовтня 2012 року в одномандатному виборчому окрузі № 133. Центральна виборча комісія (далі - ЦВК), до якої не надійшло жодних скарг щодо цього виборчого округу, зареєструвала його переможцем (з перевагою в 5160 голосів), і він почав виконувати свої повноваження як народний депутат. Однак після скарги іншого народного депутата до прокуратури у липні 2013 року на те, що засоби масової інформації повідомляли про порушення, пов’язані з проведенням виборів у виборчому окрузі № 133, було порушено кримінальне провадження. Посилаючись на висновки експертизи виборчих бюлетенів, Міністерство внутрішніх справ України повідомило ЦВК, що 6038 бюлетенів з голосами за заявника були фактично сфальсифікованими. А саме, з’ясувалося, що спочатку позначки були проставлені біля імен інших кандидатів, але їх стерли і поставили нову позначку біля імені заявника.

3. 30 серпня 2013 року ЦВК відповіла слідчому, що не була наділена повноваженнями щось робити у зв’язку з цим. Того ж дня троє осіб (у тому числі народний депутат, який звернувся зі скаргою до прокуратури) подали адміністративний позов проти ЦВК щодо визнання недостовірними результатів виборів у виборчому окрузі № 133 та позбавлення заявника повноважень народного депутата.

4. Заявник, якого залучили до провадження як третю сторону, заперечив проти вказаного позову. Окрім вказівки на певні неузгодженості у висновках розслідування, він доводив, що нібито сфальсифіковані на його користь бюлетені могли бути підроблені під час перевірки, пов’язаної з розслідуванням: стерті позначки біля імен інших кандидатів могли бути поставлені та стерті постфактум, щоб підірвати достовірність виборчих бюлетенів.

5. 12 вересня 2013 року Вищий адміністративний суд України частково задовольнив позов. Суд визнав недостовірними результати виборів у виборчому окрузі № 133, скасував постанову про реєстрацію заявника як обраного народного депутата та визнав неможливим встановлення підсумків голосування у цьому виборчому окрузі. Він також зазначив, що посилання заявника на певні неузгодженості не спростовувало факту фальсифікації бюлетенів.

6. 20 вересня 2013 року заявник був позбавлений повноважень народного депутата.

7. Заявник скаржився на те, що визнання недостовірними результатів виборів у його виборчому окрузі та визнання відсутності у нього повноважень народного депутата становило порушення статті 3 Першого протоколу до Конвенції.

8. Уряд не подав зауважень у встановлений з цією метою строк.

9. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

10. Хоча спочатку принцип, який вимагає запобігати свавіллю, був сформульований щодо умов участі у виборах, він так само стосується інших ситуацій, пов’язаних з ефективністю виборчих прав особи, у тому числі - порядку перегляду результатів виборів та визнання їх недостовірними (див. рішення у справі "Керімова проти Азербайджану" (Kerimova v Azerbaijan), заява № 20799/06, пункт 44, від 30 вересня 2010 року).

11. Суд бере до уваги обставини, які вказують на те, що визнання недостовірними результатів виборів у цій справі було дійсно свавільним: незрозуміла затримка з ініціюванням перегляду результатів виборів; нечіткість аргументів в індивідуальній скарзі, яка призвела до такого перегляду; відсутність подання до ЦВК скарг після проведення виборів щодо цього виборчого округу протягом місячного періоду від дня проведення виборів (28 жовтня 2012 року) і до дати реєстрації кандидата як переможця (23 листопада 2012 року); відсутність заяв про перешкоди для своєчасного подання таких скарг; і, насамкінець, неналежний розгляд Вищим адміністративним судом України відповідних аргументів заявника.

12. Отже, було порушено статтю 3 Першого протоколу до Конвенції.

13. Заявник вимагав 45328 євро в якості відшкодування матеріальної шкоди, що становили компенсацію за втрату заробітної плати, яку він мав би отримувати як народний депутат до листопада 2014 року-1. Для обґрунтування він надав лист від 28 травня 2021 року, складений Апаратом Верховної Ради України у відповідь на запит його захисника, про заробітну плату та надбавки, які отримував заявник як народний депутат у період з грудня 2012 року по вересень 2013 року. Заявник зазначив, що не отримував жодних доходів протягом відповідного періоду з огляду на те, що він перебував під вартою з 22 жовтня 2013 року по 24 лютого 2014 року-2 і після цього покинув територію України. Заявник також вимагав 100000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.

__________

-1 Верховна Рада України була розпущена 27 листопада 2014 року.

-2 У межах не пов’язаного кримінального провадження.

14. Уряд заперечив проти цих вимог.

15. Суд зазначає, що заявник надав детальну інформацію про доходи, отримані ним як народним депутатом, та подав докази відсутності будь-яких доходів до 24 лютого 2014 року. Ця інформація, в принципі, достатньо вказує на наявність у нього "чистого збитку" (див., для порівняння, згадане рішення у справі "Керімова проти Азербайджану" (Kerimova v Azerbaijan), пункт 64). А тому Суд вважає, що заявник зазнав певної матеріальної шкоди, хоча ця шкода не може бути технічно визначена у розмірі місячних заробітних платах за весь період його роботи як народного депутата (там само). Беручи до уваги всі матеріали справи, Суд вважає за належне присудити заявнику 12000 євро за цим пунктом та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.

16. Суд також вважає, що заявник зазнав моральної шкоди, яку не можна компенсувати самим лише встановленням порушення статті 3 Першого протоколу до Конвенції. Ухвалюючи рішення на засадах справедливості, Суд присуджує йому 3000 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.

17. Заявник не подав вимог щодо компенсації судових та інших витрат. А тому Суд нічого йому не присуджує у зв’язку з цим.

18. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє, що було порушено статтю 3 Першого протоколу до Конвенції.

3. Постановляє, що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:

(і) 12000 (дванадцять тисяч) євро в якості відшкодування матеріальної шкоди; та

(іі) 3000 (три тисячі) євро в якості відшкодування моральної шкоди;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 03 лютого 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.