Угода між Україною та Королівством Нідерланди про привілеї та імунітети офіцерів звязку, відряджених Україною до Європолу

Україна

та

Королівство Нідерланди,

далі - Договірні Сторони,

відповідно до положень пункту 5 статті 8 та пункту 2 статті 63 Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 2016/794 від 11 травня 2016 року про Агентство Європейського Союзу із співробітництва у сфері правоохоронної діяльності (Європол) щодо створення Європейського поліцейського офісу (далі - Європол), де зазначено, що офіцери зв’язку Європолу користуються привілеями та імунітетами, необхідними для виконання своїх завдань,

домовились про таке:

Для цілей цієї Угоди:

a) "офіцер зв’язку" означає будь-яку посадову особу, відряджену Україною до штаб-квартири Європолу відповідно до статті 8 Регламенту (ЄС) 2016/794 від 11 травня 2016 року;

b) "Уряд" означає Уряд Королівства Нідерланди;

c) "органи Приймаючої держави" означає державні, муніципальні та інші уповноважені органи Королівства Нідерланди, які з’являються в контексті, та відповідно до застосування законів та звичаїв Королівства Нідерланди;

d) "Держава, яка відряджає" означає Україну;

e) "архіви офіцера зв’язку" означає всі письмові записи, кореспонденцію, документально підтверджені записи, дані з комп’ютерів та інших носіїв інформації, фотографії, фільми, відео- та музичні записи, які належать офіцеру зв’язку або якими він/вона володіє, а також будь-який інший подібний матеріал, який, відповідно до одностайної думки Держави, яка відряджає, та Уряду, є частиною архіву офіцера зв’язку;

f) "член(и) сім’ї, які перебувають разом з офіцером зв’язку" означає особу (осіб), визначену(их) як таку(их) у Посібнику з протоколу Королівства Нідерланди відповідно до Віденської конвенції;

g) "Віденська конвенція" означає Віденську конвенцію про дипломатичні зносини, учинену в місті Відень 18 квітня 1961 року.

1. Відповідно до положень цієї Угоди офіцер зв’язку та члени його/її сім’ї, які перебувають разом з ним/нею, не є громадянами Королівства Нідерландів та не мають постійного місця проживання на території Королівства Нідерланди, користуються в Королівстві Нідерланди та стосовно Королівства Нідерландів привілеями та імунітетами, наданими дипломатичним агентам дипломатичних представництв згідно з Віденською конвенцією.

2. Імунітети, надані особам, указаним у пункті 1 цієї статті, не застосовуються до:

i) будь-яких цивільних позовів з боку третьої сторони за заподіяння шкоди, уключаючи тілесні ушкодження чи смерть унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої автотранспортним засобом, який належить або керується будь-якою зазначеною особою (що не порушує Регламент (ЄС) 2016/794 від 11 травня 2016 року); або

ii) кримінальної та цивільної юрисдикції щодо дій, учинених поза межами виконання службових обов’язків.

3. Обов’язки держав, які направляють, та їх персоналу, що застосовуються відповідно до Віденської конвенції до членів дипломатичного персоналу, поширюються на Державу, яка відряджає, та на осіб, зазначених у пункті 1 цієї статті.

1. Уряд сприяє, за необхідності, в’їзду до країни, перебуванню та відбуттю офіцерів зв’язку та членів сімей, які перебувають разом з ними.

2. Ця стаття не скасовує необхідності в обґрунтованих доказах для встановлення того, що особи, які вимагають ставлення до себе згідно з умовами цієї статті, дійсно є особами, згаданими в пункті 1 цієї статті.

3. Візи, які можуть знадобитися особам, указаним у цій статті, видаються без будь-якої компенсації в якомога коротший термін.

1. Без порушення відповідних правил Європейського Союзу стосовно громадян держави-члена Європейського Союзу, Європейського економічного простору чи Швейцарії або членів їх сімей, члени сім’ї офіцера зв’язку, які перебувають разом з ним/нею, звільняються від обов’язку отримання дозволу на працевлаштування на час відрядження офіцера зв’язку.

2. Члени сім’ї офіцера зв’язку, які перебувають разом з ним/нею та отримують оплачуване працевлаштування, не користуються імунітетом від кримінальної, цивільної чи адміністративної відповідальності в Нідерландах стосовно питань, які виникають під час або у зв’язку з таким працевлаштуванням.

Архіви офіцера зв’язку, незалежно від їх місцезнаходження, та того, у чиєму розпорядженні вони перебувають, є недоторканними.

Органи Приймаючої держави повинні, якщо цього вимагає Держава, яка відряджає, ужити всіх можливих заходів відповідно до свого національного законодавства для забезпечення необхідної безпеки та захисту як офіцера зв’язку, так і членів його/її сім’ї, які перебувають разом з ним/нею, якщо їхній безпеці загрожує небезпека у зв’язку з виконанням завдань офіцером зв’язку в Європолі.

1. Уряд дозволяє офіцеру зв’язку вільно та без необхідності отримання спеціального дозволу здійснювати комунікацію в усіх службових цілях та захищає право офіцера зв’язку на це. Офіцер зв’язку має право шифрувати та відправляти й отримувати офіційну кореспонденцію, а також використовувати інші види послуг комунікації через кур’єрські або запечатані посилки, на які поширюються ті ж привілеї та імунітети, які надаються дипломатичним кур’єрам та дипломатичним валізам.

2. Офіцер зв’язку, якщо це відповідає Статуту та Конвенції Міжнародного союзу електрозв’язку, укладеним у місті Женева 22 грудня 1992 року, користується не менш сприятливим ставленням ніж те, яке Королівство Нідерланди надає іншим міжнародним організаціям чи урядам щодо здійснення його/її офіційної комунікації каналами електронної пошти, телеграфу, телексу, радіо та телебачення, факсу, телефону, супутникового зв’язку чи в інший спосіб.

1. Держава, яка відряджає, невідкладно і достовірно повідомляє Уряд про таке: ім’я та прізвище офіцера зв’язку, дата його/її прибуття та остаточного відбуття або закінчення його/її мандата, прибуття та остаточного відбуття членів його/її сім’ї, які перебувають разом з ним, та, за необхідності, про те, що особа(и), яка перебуває разом з офіцером зв’язку, уже не є членом сім’ї.

2. Уряд видає офіцерові зв’язку та членам його/її сім’ї, які перебувають разом з ним, ID-картки (ідентифікаційні картки), які містять фотографії власника картки. Ця картка служить для ідентифікації її власника у відносинах з органами Приймаючої держави.

1. Будь-який спір між Державою, яка відряджає, та Урядом щодо тлумачення чи застосування цієї Угоди або будь-яке питання, яке стосується офіцера зв’язку або відносин між Державою, яка відряджає, та Урядом вирішується шляхом переговорів між Договірними Сторонами.

2. Будь-який зазначений у пункті 1 спір, який не може бути вирішений шляхом переговорів, передається для остаточного вирішення до трибуналу, який складається з трьох арбітрів, на вимогу Держави, яка відряджає, або Уряду. Кожна Договірна Сторона призначає одного арбітра. Третього, який буде головою трибуналу, обирають перші два арбітри.

3. Якщо одна з Договірних Сторін не призначить арбітра протягом двох місяців після клопотання іншої сторони про таке призначення, інша Договірна Сторона може звернутися з проханням до Голови Суду Європейського Союзу або, за його відсутності, до заступника Голови про таке призначення.

4. Якщо перші два арбітри не зможуть домовитись про обрання третього арбітра протягом двох місяців після їх призначення, будь-яка Договірна Сторона може звернутися з проханням до Голови Суду Європейського Союзу або, за його відсутності, до заступника Голови про таке призначення.

5. Якщо Договірні Сторони не домовляться про інше, трибунал визначає свою власну процедуру роботи.

6. Трибунал приймає своє рішення більшістю голосів. Голова має право вирішального голосу. Рішення є остаточним та обов’язковим для сторін спору.

Стосовно до території Королівства Нідерланди ця Угода поширюється виключно на частину Королівства Нідерланди, розташовану в Європі.

1. Ця Угода, за виняткомпунктів 2 - 6 статті 9, тимчасово застосовується з дати підписання.

2. Угода набирає чинності першого дня першого місяця, що настає після дати отримання дипломатичними каналами останнього письмового повідомлення, яким Договірні Сторони повідомляють одна одну, що їхні внутрішньодержавні процедури, необхідні для набрання чинності зазначеною Угодою, виконані.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО ті, що підписалися, відповідним чином на те уповноважені, підписали цю Угоду.

Учинено в м. Київ, 20 вересня 2021 р. у двох примірниках, кожний українською, нідерландською і англійською мовами, при цьому всі тексти є рівноавтентичними. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні положень цієї Угоди текст англійською мовою матиме переважну силу.