ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Справа "Пригунов та інші проти України"
(Заява № 31557/07 та 6 інших заяв - див. перелік у додатку)
У текст рішення 12 травня 2021 року було внесено зміни
відповідно до правила 81 Регламенту Суду
СТРАСБУРГ
22 квітня 2021 року
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Пригунов та інші проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов (<…>), Голова,
Ладо Чантурія (<…>),
Маттіас Гуйомар (<…>), судді,
та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяви (№ 31557/07, № 61637/11, № 12450/13, № 19294/13, № 20087/13, № 81809/17 та № 9273/18), подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція),
рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про заяви,
зауваження сторін у заявах,
після обговорення за зачиненими дверима 25 березня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ВСТУП
1. Ця справа стосується неефективного розслідування смерті родичів заявників, які померли за підозрілих обставин або внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень, та за відсутності доказів причетності представників держави.
ФАКТИ
2. Деталі та відповідні факти щодо заявників наведені в таблицях у додатку.
3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
4. Беручи до уваги схожість порушених за Конвенцією питань, Суд відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду вирішує об’єднати заяви та розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ
( Див. текст )
5. Заявники скаржилися на те, що розслідування смертей їхніх родичів, які померли за підозрілих обставин або внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень, але за відсутності доказів причетності представників держави, було неефективним. Вони посилалися на статтю 2, пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції.
6. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає, що зазначені скарги мають розглядатися за статтею 2 Конвенції (див. рішення у справі "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 38, від 12 січня 2012 року). Відповідна частина цього положення передбачає:
"1. Право кожного на життя охороняється законом.".
A. Прийнятність
7. У заяві № 12450/13 Уряд стверджував, що заявниця не вичерпала доступні національні засоби юридичного захисту, оскільки не оскаржила постанову органу досудового розслідування від 09 квітня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом смерті її брата. Уряд також стверджував, що раніше заявниця успішно оскаржила постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, таким чином, наявний у заявниці засіб юридичного захисту був ефективним.
8. Заявниця заперечила. Вона доводила, що розслідування смерті її брата на національному рівні не могло вважатися ефективним, і, таким чином, це звільняло її від обов’язку використовувати запропонований Урядом засіб юридичного захисту.
9. Суд вважає, що заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту порушує питання, тісно пов’язане з питанням ефективності розслідування. Отже, воно тісно пов’язане з суттю її скарги за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. За цих обставин Суд долучає заперечення Уряду до розгляду скарги заявниці по суті.
10. У заяві № 31557/07 Уряд стверджував, що скарги заявника за статтею 2 Конвенції є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Зокрема, Уряд зазначив, що протягом розумного строку органи досудового розслідування встановили обставини справи та осіб, які вчинили вбивство; ці особи були визнані винними та їм було обрано покарання у виді позбавлення волі, а заявнику було надано відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину. Уряд також наголосив, що кримінальна справа лише один раз поверталася на додаткове розслідування у зв’язку з наявністю недоліків та упущень; ніщо не свідчило про те, що заявник не брав участі у кримінальному провадженні або що незалежність розслідування ставилася під сумнів.
11. Заявник не надав жодних коментарів.
12. Уряд не подав зауважень щодо прийнятності решти заяв.
13. Суд також зазначає, що скарги заявників не є ані явно необґрунтованими, ані неприйнятними з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
B. Суть
1. Доводи сторін
14. Уряд доводив, що статтю 2 Конвенції порушено не було. Зокрема Уряд зазначив, що органи досудового розслідування негайно порушили кримінальні справи за фактом смерті родичів заявників або вжили усіх необхідних слідчих дій, щоб дійти висновку про відсутність необхідності у розслідуванні. Компетентні органи досудового розслідування діяли сумлінно та оперативно; вони здійснили усе можливе для розслідування обставин справ, а тривалість розслідування була виправдана необхідністю провести значну кількість слідчих дій.
15. У заявах № 12450/13, № 19294/13, № 20087/13 та № 9273/18 заявники не погодилися з твердженнями Уряду про проведення ефективного розслідування. Вони доводили, що органи досудового розслідування діяли неоперативно та не забезпечили збір доказів, пов’язаних з подіями. Заявники також стверджували, що слідство у їхніх справах не було належним чином організовано та характеризувалося тактичними недоліками, які перешкодили встановленню відповідальних осіб або причин смерті їхніх родичів.
2. Оцінка Суду
16. Насамперед Суд зазначає, що цю справу слід розглядати з точки зору зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування у розумінні статті 2 Конвенції наведені в рішенні у справі "Мустафа Тунч і Фечіре Тунч проти Туреччини" [ВП] (<...>) [GC], заява № 24014/05, пункти 169-182, від 14 квітня 2015 року.
Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (див. рішення у справі "Мустафа Тунч і Фечіре Тунч проти Туреччини" [ВП] (<...>) [GC], там само, пункт 225).
17. Крім того, зобов’язання провести розслідування не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі "Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства" (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).
18. Розглядаючи факти цих справ у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що на попередніх стадіях у цих справах існували суттєві недоліки, а з наявної інформації не вбачається, що після порушення кримінальних справ, якщо вони порушувалися, здійснювалося належним чином організоване слідство. Слідство характеризувалося неодноразовим закриттям і відновленням внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів, а також поступовим псуванням доказів.
19. З наявних у Суду документів вбачається, що неспроможність органів досудового розслідування своєчасно вжити необхідних заходів підірвала їхню здатність встановити обставини, пов’язані зі смертю родичів заявників, та відповідальних осіб, якщо такі були (див. конкретні відомості в таблицях у додатку). Провадження у цій справі тривали від 1 року до більш ніж 11 років. У зв’язку з цим Суд зазначає, що суттєва затримка під час встановлення причин смерті, якщо вона не виправдана об’єктивними обставинами, може сама собою підірвати довіру суспільства до забезпечення принципу верховенства права і порушити питання за статтею 2 Конвенції. Суд уже встановлював порушення стосовно питань, подібних до тих, що розглядаються у цій справі (див. рішення у справах "Прилуцький проти України" (Prilutskiy v. Ukraine), заява № 40429/08, пункти 43 і 44, від 26 лютого 2015 року, "Поживотко проти України" (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, пункти 37-41, від 17 жовтня 2013 року, "Качурка проти України" (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, пункти 48-56, від 15 вересня 2011 року, "Олейнікова проти України" (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, пункти 67-81, від 15 грудня 2011 року).
20. За цих обставин Суд вважає встановленим, що у цій справі розслідування не відповідали критерію ефективності. Тому Суд відхиляє заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту у заяві № 12450/13, яку раніше було долучено до розгляду справи по суті (див. пункт 9), оскільки, на думку Суду, заявниці не можна дорікати, що вона не вимагала відновлення розслідування, яке, як було встановлено, було неефективним (див., наприклад, рішення у справі "Карпиленко проти України" (Karpylenko v. Ukraine), заява № 15509/12, пункт 100, від 11 лютого 2016 року), і вважає, що у цій справі було порушено процесуальний аспект статті 2 Конвенції.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
( Див. текст )
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
22. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
23. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Вирішує долучити заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту у зв’язку зі скаргою, висунутою у заяві № 12450/13, до розгляду по суті, та відхиляє його після розгляду суті цієї скарги.
3. Оголошує заяви прийнятними.
4. Постановляє, що було порушено процесуальний аспект статті 2 Конвенції у зв’язку зі скаргами на неефективне розслідування смертей родичів заявників.
5. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
6. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 квітня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
| Заступник Секретаря | Мартіна КЕЛЛЕР |
| Голова | Лятіф ГУСЕЙНОВ |
Додаток
ПЕРЕЛІК ЗАЯВ:
| 1. Заява № 31557/07 п. Анатолія Івановича ПРИГУНОВА, громадянина України 1950 року народження, що проживає у м. Харкові, представляв п. А.А. Крістенко - юрист, який практикує у цьому ж місті Подана 09 липня 2007 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини смерті 06 серпня 2001 року сина заявника Р. побили під час сутички за участю С., О., П., Є. та інших осіб, а 18 серпня 2001 року він помер внаслідок отриманих тілесних ушкоджень. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 14.08.2001 - порушення кримінальної справи за фактом умисного заподіяння тілесних ушкоджень сину заявника; 18.08.2001 злочин було перекваліфіковано у заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого; (ii) 31.08.2001 - заявник був визнаний потерпілою стороною; 08.09.2001 його було визнано цивільним позивачем, а 17.09.2001 він подав цивільний позов у межах кримінального провадження, вимагаючи відшкодування шкоди; (iii) у період 2001 -2004 років - проведено п ’ять судово-медичних експертиз тіла сина заявника, складені за їхніми результатами висновки містили розбіжності щодо точної причини смерті; (iv) 31.03.2005 - органи досудового розслідування відмовили у порушенні кримінальної справи щодо П. і С. за фактом заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть; (v) 22.04.2005 - органи досудового розслідування повідомили заявника, що згідно з результатами службового розслідування, медична карта його сина була видана невстановленій особі з порушенням правил внутрішнього розпорядку, а потім втрачена, і слідчі, які розслідували його справу, були притягнуті до дисциплінарної відповідальності за затягування слідства; (vi) 26.04.2005 - обвинувальні висновки щодо О. та Є. були направлені до суду першої інстанції; (vii) 15.08.2005 - Генеральна прокуратура України визнала наявність затримок під час здійснення розслідування, а саме: несвоєчасне проведення необхідних слідчих дій; (viii) 10.11.2005 - Апеляційний суд Харківської області, який діяв як суд першої інстанції, повернув справу на додаткове розслідування та задовольнив клопотання заявника про розгляд питання про притягнення до кримінальної відповідальності інших учасників бійки, зокрема, П. і С. 31.01.2006 Верховний Суд України залишив цю постанову без змін; (ix) 06.04.2006 - слідчий відмовив у порушенні кримінальної справи щодо П. і С., оскільки не було знайдено жодних доказів їхньої причетності до побиття сина заявника; 01.06.2006 Київський районний суд міста Харкова скасував цю постанову у зв ’язку з неповнотою розслідування; (x) 02 -03.06.2006 - слідчий додатково допитав деяких свідків події, які не змогли надати жодних додаткових показань через сплив значного проміжку часу після відповідних подій; (xi) 06.06.2006 - слідчий знову відмовив у порушенні кримінальної справи щодо П. і С. на тих самих підставах; (xii) 23.06.2006 - Харківська обласна прокуратура визнала, що первинний допит свідків був проведений поверхово, оскільки показання свідків не містили достатнього пояснення, як було заподіяно тілесні ушкодження; було встановлено, що Є., О. та П. змінили свої первинні показання та засвідчили, що у побитті брали участь лише Є. та О.; інших можливих свідків події знайдено не було; (xiii) 27.06.2006 - обвинувальні висновки щодо О. та Є. були направлені до суду; (xiv) 08.07.2008 - Верховний Суд України залишив без змін вирок Апеляційного суду Харківської області від 28.12.2007, яким Є. та О. було визнано винними у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть сина заявника, та обрано покарання у виді позбавлення волі на строк п ’ять років. Суд також присудив заявнику 10 401 грн (близько 1 447 євро на момент подій) в якості відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн (близько 20 719 євро на момент подій) в якості відшкодування моральної шкоди, які мали бути стягнуті спільно з Є. та O. | (i) Розслідування характеризувалося надзвичайно великою кількістю повторних судово-медичних експертиз, що свідчить про відсутність системного підходу до збору доказів на етапі досудового слідства (див., наприклад, рішення у справах "Басюк проти України" (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, пункт 68, від 05 листопада 2015 року, "Сергієнко проти України" (Sergiyenko v. Ukraine), заява № 47690/07, пункт 52, від 19 квітня 2012 року); (ii) Відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи. Слід зазначити, що несвоєчасне забезпечення збору доказів підірвало ефективність розслідування. Через більш ніж чотири роки після порушення кримінальної справи апеляційний суд повернув справу на додаткове розслідування, вважаючи, що факти не були встановлені належним чином і було необхідно повести подальші слідчі дії (див., наприклад, рішення у справах "Прилуцький проти України" (Prilutskiy v. Ukraine), заява № 40429/08, пункт 44, від 26 лютого 2015 року, "Поживотько проти України" (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року, "Антонов проти України" (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, пункти 50 і 51, від 03 листопада 2011 року) |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Моральна шкода: 9 000 євро Судові та інші витрати: 3 000 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу, понесених під час провадження в національних органах влади та у Суді Підтверджуючі документи: договір про надання юридичної допомоги, акти виконаних робіт Уряд: Вимоги надмірні та необґрунтовані; відсутні докази, що ці витрати були фактичними і неминучими | Моральна шкода: 6 000 євро Судові та інші витрати: 850 євро Додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику |
| 2. Заява № 61637/11 пані Катерини Михайлівни ХАРЧЕНКО, громадянки України 1940 року народження, що проживає у м. Глобине, Україна, представляла пані О.П. Абрамова - юрист, яка практикує у м. Полтаві, Україна та п. Петра Платоновича ХАРЧЕНКА, громадянина України 1940 року народження, що проживає у м. Глобине, Україна, представляла пані О.П. Абрамова - юрист, яка практикує у м. Полтаві, Україна Подана 27 вересня 2011 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини смерті 01 березня 2004 року син заявників С. побився з М., П. і К. на подвір ’ї будинку їхнього спільного знайомого. Після бійки його перетягли до огорожі сусідньої будівлі, де від отриманих тілесних ушкоджень він помер. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 02.03.2004 - порушення кримінальної справи за фактом умисного заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень; 05.03.2004 злочин було перекваліфіковано у вбивство; (ii) 12.03.2004 - заявники були визнані потерпілою стороною; (iii) 12.07.2004 - матеріали справи з обвинувальним висновком щодо М. були направлені до Глобинського районного суду Полтавської області; (iv) у період з липня 2004 року по червень 2010 року справа чотири рази поверталася прокурору або направлялася на додаткове розслідування здебільшого у зв ’язку з невстановленням органами досудового розслідування, чи були інші особи причетні до вчинення злочину та якими були їхні відповідні ролі; (v) 21.08.2010 - матеріали справи з обвинувальним висновком щодо М. і П. були направлені до Глобинського районного суду Полтавської області; (vi) 18.03.2011 - суд закрив справу щодо М. і П. у зв ’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; 26.05.2011 Апеляційний суд Полтавської області та 28.02.2012 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишили цю постанову без змін; (vii) 28.03.2011 - матеріали справи з обвинувальним висновком щодо К. були направлені до Глобинського районного суду Полтавської області; (viii) 05.12.2011 - суд закрив справу щодо К. у зв ’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; 01.03.2012 Апеляційний суд Полтавської області залишив цю постанову без змін | Неодноразове повернення справи на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими необхідних заходів підірвало ефективність розслідування, у результаті чого провадження тривали 8 років, а справи були закриті у зв ’язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (див., наприклад, рішення у справах "Прилуцький проти України" (Prilutskiy v. Ukraine), заява № 40429/08, пункт 44, від 26 лютого 2015 року, "Качурка проти України" (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, пункт 50, від 15 вересня 2011 року) |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявники-1: Моральна шкода: 40 000 євро (20 000 євро кожному заявнику) Матеріальна шкода: 206 956 грн, що становить розмір присудженого заявникам відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно до рішення національного суду, яке досі залишається невиконаним Підтверджуючі документи: копії рішень, якими задоволено цивільні позови заявників Уряд: Вимоги надмірні та необґрунтовані; відсутність причинно-наслідкового зв ’язку між стверджуваним порушенням і матеріальною шкодою | Моральна шкода: 3 000 євро кожному заявнику Матеріальна шкода: Нічого не присуджено |
__________
-1 Виправлено 12 травня 2021 року: слово було "Заявник".
| 3. Заява № 12450/13 пані Валентини Володимирівни ПЕРЕСУНЬКО, громадянки України 1979 року народження, що проживає у м. Парижі, представляв п. В.В. Енеді - юрист, який практикує у с. Керецьки, Україна Подана 11 лютого 2013 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини смерті 05 -06 березня 2011 року брат заявниці П. проводив час у компанії своїх знайомих, розпиваючи спиртні напої. 06 березня 2011 року вдома він впав у кому і був доставлений до лікарні, де, не приходячи до тями, 17 березня 2011 року помер внаслідок отруєння етиленгліколем. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) у період з квітня по грудень 2011 року - органи досудового розслідування проводили дослідчу перевірку та чотири рази відмовляли у порушенні кримінальної справи у зв ’язку з відсутністю події злочину; постанови про відмову у порушенні кримінальної справи скасовувалися у зв ’язку з недоліками; зокрема, органи досудового розслідування не змогли знайти та допитати можливих свідків подій 05 -06 березня 2011 року, аби встановити, як до організму брата заявниці-2 потрапив етиленгліколь, та усунути розбіжності між показаннями свідків і медичними документами; (ii) 09.04.2012 - постанова про відмову у порушенні кримінальної справи у зв ’язку з відсутністю ознак події злочину; слідчий обґрунтував свою постанову тим, що особи, які контактували з П. у день його отруєння, не могли пояснити, де він міг вжити отруйну речовину, розбіжностей в їхніх поясненнях виявлено не було, та було неможливо отримати нову інформацію через сплив значного проміжку часу після відповідних подій; згідно з твердженнями заявниці, їй повідомили про цю постанову лише у відповідь на запит її захисника про надання інформації від 06.11.2012 | Обставини смерті брата заявниці розслідувалися виключно шляхом проведення дослідчих перевірок. Суд встановив, що такі слідчі процедури не відповідають принципам ефективного засобу юридичного захисту, оскільки слідчий міг вживати лише обмежений перелік дій, а потерпілий не мав офіційного статусу, тобто його ефективна участь у процедурі була виключена. Слід зазначити, що протягом цього періоду органи державної влади, які здійснювали нагляд за якістю проведення дослідчої перевірки, регулярно встановлювали, що перевірка не була ретельною, і повертали справу для проведення подальшої перевірки. Такі неодноразові повернення справи залишалися невирішеною проблемою у справах проти України. Внаслідок цього обставини смерті брата заявниці не були встановлені, а органи досудового розслідування дійшли висновку про неможливість знайти нові докази через сплив часу (див., наприклад, рішення у справах "Строган проти України" (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункт 53, від 06 жовтня 2016 року, "Олейнікова проти України" (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, пункти 80 і 81, від 15 грудня 2011 року) |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявниця: Моральна шкода: 100 000 євро Судові та інші витрати: 50 000 грн в якості компенсації витрат на правову допомогу, понесених під час провадження в національних органах влади та у Суді Підтверджуючі документи: договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт, розрахунок Уряд: Вимоги надмірні та необґрунтовані; відсутні докази, що ці витрати були фактичними і неминучими | Моральна шкода: 6 000 євро Судові та інші витрати: 850 євро Додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявниці на ці суми |
__________
-2 Виправлено 12 травня 2021 року: текст був "як до організму заявниці потрапив".
| 4. Заява № 19294/13 п. Петра Корниловича СТЕФАНИШИНА, громадянина України 1941 року народження, що проживає у м. Тернополі, представляв п. М.О. Тарахкало - юрист, який практикує у м. Києві Подана 01 березня 2013 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини смерті 01 жовтня 2004 року між сином заявника С. та його знайомим Б. виник конфлікт, під час якого С. отримав черепно-мозкову травму та помер у лікарні 12 жовтня 2004 року. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 09.11.2004 -за результатами дослідчої перевірки органи досудового розслідування вирішили не порушувати кримінальну справу у зв ’язку з відсутністю події злочину; 14.01.2005 прокуратура міста Тернополя скасувала зазначену постанову та порушила кримінальну справу за фактом стверджуваного умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого; (ii) 31.01.2005 - заявник був визнаний потерпілою стороною; (iii) 20.06.2005 - Б. було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд; (iv) 24.06.2005 - висновок службового розслідування: слідчі незаконно відмовили у порушенні кримінальної справи 09.11.2004, а потім не виконали належним чином свої службові обов ’язки; (v) 03.08.2005 - Б. було пред ’явлено обвинувачення у стверджуваному умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого; (vi) жовтень 2005 року - заявник повідомив органи державної влади про плани Б. виїхати з України; 19.10.2005 органи досудового розслідування направили запит до Державної прикордонної служби України про затримання Б. у випадку спроби перетнути кордон; 20.10.2005 вони звернулися із запитом та отримували інформацію від туристичної фірми про придбання Б. квитків для виїзду за кордон; (vii) 21.10.2005 - Б. та його сім ’я виїхали з України та переїхали до м. Чикаго, США; (viii) 23.12.2005 - провадження було зупинено у зв ’язку з невстановленням місцезнаходження Б.; 04.03.2006 - постанову скасовано у зв ’язку з непроведенням органами досудового розслідування всіх слідчих дій для встановлення місцезнаходження Б. та зміни запобіжного заходу; (ix) 30.03.2006 - слідчий звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу Б. на тримання під вартою; 04.04.2006 Тернопільський міськрайонний суд дав дозвіл на затримання Б. для доставки його в суд під вартою; (x) 07.06.2006, 20.11.2006, 28.05.2007 - органи досудового розслідування передали інформацію про Б. Інтерполу. 04.07.2008 Інтерпол повідомив органи досудового розслідування, що Б. на законних підставах проживав у м. Чикаго, США. Правоохоронні органи США здійснювали перевірку документів для вирішення питання про вжиття подальших заходів; (xi) у період з листопада 2006 року до лютого 2010 року - проведення трьох службових розслідувань, за результатами яких встановлено, що органи досудового розслідування не провели всіх необхідних дій для запобігання виїзду Б. з України; зокрема, вони не доручили Державній прикордонній службі України заборонити йому виїжджати за кордон, а органи досудового розслідування не провели належного розслідування справи та втратили медичні документи С.; (xii) 18.05.2010 - органи влади США повідомили органи досудового розслідування, що Б. на законних підставах отримав візу та проживав у США. Можливість його депортації могла розглядатися лише у випадку визнання його винним in absentia в Україні. (xiii) у період з березня 2010 року по грудень 2011 року - провадження у кримінальній справі тричі зупинялося у зв ’язку з невстановленням місцезнаходження Б.; постанови скасовувалися у зв ’язку з непроведенням органами досудового розслідування всіх слідчих дій; (xiv) 29.09.2011 Тернопільський міськрайонний суд обрав Б. запобіжний захід у виді тримання під вартою; (xv) у 2012 році провадження було зупинено у зв ’язку з невстановленням місцезнаходження Б.; (xvi) згідно з останньою отриманою від заявника інформацією станом на 22.07.2015 розслідування тривало. | (i) Протягом трьох місяців обставини смерті сина заявника розслідувалися шляхом проведення дослідчих перевірок. Суд встановив, що такі слідчі процедури не відповідають принципам ефективного засобу юридичного захисту, оскільки слідчий міг вживати лише обмежений перелік дій, а потерпілий не мав офіційного статусу, тобто його ефективна участь у процедурі була виключена (див. наприклад, рішення у справі "Строган проти України" (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункт 53, від 06 жовтня 2016 року). (ii) На етапі досудового слідства було вжито недостатньо заходів; зокрема, національні органи влади визнали, що не провели всіх необхідних дій для запобігання виїзду Б. з України. Крім того, лише через майже 7 місяців після зникнення Б. органи досудового розслідування подали відповідні документи до Інтерполу. За результатами проведених під час провадження службових розслідувань неодноразово встановлювалися недоліки, а постанови про зупинення провадження скасовувалися у зв ’язку з неповнотою розслідування. Внаслідок цього провадження триває понад 10 років. Слід зазначити, що сам факт переховування підозрюваного або обвинуваченого не звільняє державу від відповідальності за забезпечення ефективності провадження на національному рівні, у тому числі забезпечення проведення належних оперативно-розшукових заходів (див., наприклад, рішення у справах "Меркулова проти України" (Merkulova v. Ukraine), заява № 21454/04, пункт 58, від 03 березня 2011 року, "Муравська проти України" (Muravskaya v. Ukraine),заява № 249/03, пункти 47 -50, від 13 листопада 2008 року) |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Моральна шкода: 50 000 євро Судові та інші витрати: 5 532,8 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу, понесених під час провадження у Суді Інша відповідна інформація: заявнику було надано правову допомогу (850 євро) Підтверджуючі документи: договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт Уряд: Вимоги надмірні та необґрунтовані; сума компенсації судових та інших витрат - надмірна | Моральна шкода: 6 000 євро Судові та інші витрати: Нічого не присуджено |
| 5. Заява № 20087/13 пані Ольги Миколаївни ПЕРЕБИЙНІС, громадянки України 1964 року народження, що проживає у с. Вирішальне, Україна Подана 02 березня 2013 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини смерті 16 січня 2005 року чоловік заявниці П. отримав тяжкі тілесні ушкодження під час конфлікту з групою молодих осіб, до складу якої входили Н. і З. Того ж дня він помер у лікарні від черепно-мозкової травми. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 16.01.2005 - порушення кримінальної справи за фактом стверджуваного умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, 31.01.2005 злочин перекваліфіковано у ненавмисне вбивство; (ii) 20.01.2005 - заявниця була визнана потерпілою стороною; (iii) 26.01.2005 - проведена судово-медична експертиза тілесних ушкоджень П.; (iv) 28.02.2005 - матеріали справи з обвинувальним висновком щодо Н. були направлені до Лохвицького районного суду Полтавської області; 10.06.2005 Н. було визнано винним, а цивільний позов заявниці задоволено частково; (v) 15.02.2006 - Апеляційний суд Полтавської області скасував вирок і направив справу на додаткове розслідування, мотивуючи це тим, що органи досудового розслідування не встановили причинно-наслідкового зв ’язку між діями Н. і З. та смертю P.; (vi) у період з квітня 2006 року по липень 2013 року - було проведено шість додаткових судово-медичних експертиз тілесних ушкоджень П., а суди п ’ять разів направляли справу на додаткове розслідування здебільшого у зв ’язку з тим, що органи досудового розслідування не встановили всі обставини справи та не усунули розбіжності у показаннях свідків і висновках судово-медичних експертиз; (xxiii) за останньою наданою заявницею інформацією 28.11.2016 Гадяцький районний суд Полтавської області закрив справу щодо Н. у зв ’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. | (i) Розслідування характеризувалося надзвичайно великою кількістю повторних судово-медичних експертиз, що свідчить про відсутність системного підходу до збору доказів на етапі досудового слідства (див., наприклад, рішення у справах "Басюк проти України" (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, пункт 68, від 05 листопада 2015 року, "Сергієнко проти України" (Sergiyenko v. Ukraine), заява № 47690/07, пункт 52, від 19 квітня 2012 року); (ii) Неодноразове повернення справи на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими необхідних заходів підірвало ефективність розслідування, внаслідок чого провадження тривало 11 років і справа була закрита у зв ’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (див., наприклад, рішення у справах "Прилуцький проти України" (Prilutskiy v. Ukraine), заява № 40429/08, пункт 44, від 26 лютого 2015 року, "Качурка проти України" (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, пункт 50, від 15 вересня 2011 року) |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявниця: Без наведення суми заявниця просила суд задовольнити її вимоги щодо справедливої сатисфакції Уряд: Заявниця не вказала конкретних вимог щодо справедливої сатисфакції | Моральна шкода: 6 000 євро |
| 6. Заява № 81809/17 пані Людмили Миколаївни ЄРЕМЕНКО, громадянки України 1967 року народження, що проживає у м. Кривий Ріг, представляв п. А.В. Пустинцев - юрист, який практикує у м. Дніпро Подана 24 листопада 2017 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини смерті 06 грудня 2011 року тіло сина заявниці Є. було виявлено на даху входу у житловий будинок, в якому він проживав зі своєю матір ’ю. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 07.12.2011 - висновок судово-медичної експертизи: Є. помер внаслідок численних тілесних ушкоджень, отриманих у результаті падіння з висоти; інших тілесних ушкоджень не виявлено; (ii) у період з грудня 2011 року по березень 2012 року - органи досудового розслідування тричі відмовляли у порушенні кримінальної справи у зв ’язку з відсутністю події злочину; прокуратура Інгулецького районну м. Кривий Ріг скасувала ці постанови (зокрема, 01.03.2012 - оскільки слідчий не провів усіх вказаних прокурором слідчих дій); (iii) 28.11.2012 - порушення кримінального провадження за фактом стверджуваного доведення до самогубства; (iv) 21.03.2013 - висновок судово-медичної експертизи: Є. помер внаслідок численних тілесних ушкоджень, отриманих у результаті падіння з висоти; інших тілесних ушкоджень не виявлено; (v) 24.12.2013 - кримінальне провадження закрито у зв ’язку з відсутністю події кримінального правопорушення, 28.02.2014 відновлене Апеляційним судом Дніпропетровської області у зв ’язку з невстановленням всіх обставин справи, наприклад, наявності у Є. мотивів покінчити життя самогубством і висоти, з якої він стрибнув; (vi) 15.07.2014 - порушення кримінального провадження за фактом стверджуваного вчинення умисного вбивства, а 29.08.2014 об ’єднання цього провадження з кримінальним провадженням за фактом стверджуваного доведення до самогубства; (vii) 03.09.2014 - висновок судово-медичної експертизи, який підтвердив результати попередньої експертизи; (viii) у період з грудня 2014 року до липня 2017 року - кримінальне провадження двічі закривалося у зв ’язку з відсутністю події кримінального правопорушення та відновлювалося через невстановлення всіх обставин справи, наприклад, з якої висоти та з якого саме балкона впав Є., чи був він у стані алкогольного сп ’яніння, чи шум, про який повідомили деякі свідки, був пов ’язаний з його смертю; (ix) згідно з останньою наданою Урядом інформацією станом на 13.07.2018 розслідування тривало | (i) Протягом майже року обставини смерті сина заявниці розслідувалися шляхом проведення дослідчих перевірок. Суд встановив, що такі слідчі процедури не відповідають принципам ефективного засобу юридичного захисту, оскільки слідчий міг вживати лише обмежений перелік дій, а потерпілий не мав офіційного статусу, тобто його ефективна участь у процедурі була виключена. Слід зазначити, що протягом цього періоду вищі органи державної влади встановлювали, що перевірки не були ретельними, і повертали справу для проведення подальших перевірок. Такі неодноразові повернення справи залишалися невирішеною проблемою у справах проти України (див., наприклад, рішення у справах "Строган проти України" (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункт 53, від 06 жовтня 2016 року, "Олейнікова проти України" (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, пункти 80 і 81, від 15 грудня 2011 року); (ii) Провадження тривало більше 6 років і 7 місяців. У цій справі Уряд не навів достатнього обґрунтування тривалості провадження, і це має ще більше значення, оскільки національні органи влади, скасовуючи постанови про відмову в порушенні або закриття кримінального провадження, визнавали, що було вжито недостатньо заходів (див. рішення у справах "Меркулова проти України" (Merkulova v. Ukraine), заява № 21454/04, пункти 50 і 51, від 03 березня 2011 року, "Качурка проти України" (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, пункт 50, від 15 вересня 2011 року) |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявниця: Протягом встановленого строку після повідомлення Уряду про заяву жодних вимог про відшкодування шкоди або компенсації судових та інших витрат подано не було | Нічого не присуджено |
| 7. Заява № 9273/18 пані Галини Павлівни РАСПУТАНИ, громадянки України 1950 року народження, що проживає у м. Одесі, представляв п. В.Ю. Маляр - юрист, який практикує у м. Одесі Подана 14 лютого 2018 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини смерті 11.02.2010 син заявниці Р. провів вечір у барі, розпиваючи спиртні напої у компанії свого знайомого Б. та невідомої особи. Наступного ранку тіло Р. виявили біля бару у снігу, його мобільний телефон і гаманець зникли. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 13.02.2010 - свідоцтво про смерть, згідно з яким Р. помер від переохолодження; (ii) лютий 2010 року - за результатами дослідчої перевірки встановлено, що в ніч смерті Р. і Б. розпивали спритні напої, придбані невідомим чоловіком. У певний момент Р. вийшов на вулицю, а через 10 хвилин невідомий чоловік пішов за ним. Останній повернувся через 5 хвилин, а Р. не повернувся. Через 15 хвилин бар зачинився, а Б. та невідомий чоловік пішли з бару. (iii) у період з лютого 2010 року по серпень 2010 року - органи досудового розслідування проводили дослідчу перевірку та чотири рази відмовляли в порушенні кримінальної справи у зв ’язку з відсутністю події злочину; прокуратура Овідіопольського району скасовувала ці постанови (зокрема, 21.04.2010 - оскільки слідчий не зміг знайти та допитати осіб, які провели вечір з Р., і встановити походження тілесних ушкоджень на його тілі, оскільки він опинився напівроздягненим у снігу); (iv) травень 2010 року - колишній роботодавець Б. засвідчив, що останній переїхав до Російської Федерації; (v) 16.06.2010 - висновок судово-медичної експертизи: Р. помер від переохолодження; незначні садна на тілі не були пов ’язані з причиною його смерті і, ймовірно, утворилися у результаті падіння; Р. перебував у стані сильного алкогольного сп ’яніння; (vi) 17.09.2010 - прокуратура Овідіопольського району порушила кримінальну справу за фактом хуліганства та вчинення крадіжки; (vii) 23.09.2010 - Апеляційний суд Одеської області дав дозвіл на отримання інформації від оператора стільникового зв ’язку щодо дзвінків з мобільного телефону заявника, згідно з якою останній телефонний дзвінок був здійснений на номер швидкої медичної допомоги "103", після цього телефоном не користувалися; (viii) 01.10.2010 - заявниця була визнана потерпілою стороною; (ix) 26.09.2013 - порушення кримінального провадження за фактом вбивства та об ’єднання його з кримінальним провадженням, порушеним за фактом вчинення крадіжки; (x) у період з жовтня 2013 року по липень 2016 року - кримінальне провадження двічі закривалося у зв ’язку з відсутністю складу злочину та відновлювалося (зокрема, 14.07.2016 - у зв ’язку з непроведенням слідчим усіх вказаних прокурором слідчих дій); (xi) 30.09.2017 - кримінальне провадження було закрито у зв ’язку з відсутністю складу злочину. Як вбачається, після порушення провадження Б. жодного разу не допитувався, а особу невідомого чоловіка встановлено не було | (i) Протягом семи місяців обставини смерті сина заявниці розслідувалися шляхом проведення дослідчих перевірок. Суд встановив, що такі слідчі процедури не відповідають принципам ефективного засобу юридичного захисту, оскільки слідчий міг вживати лише обмежений перелік дій, а потерпілий не мав офіційного статусу, тобто його ефективна участь у процедурі була виключена. Слід зазначити, що протягом цього періоду вищі органи державної влади встановлювали, що перевірки не були ретельними, і повертали справу для проведення подальших перевірок. Такі неодноразові повернення справи залишалися невирішеною проблемою у справах проти України (див., наприклад, рішення у справах "Строган проти України" (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункт 53, від 06 жовтня 2016 року, "Олейнікова проти України" (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, пункти 80 і 81, від 15 грудня 2011 року); (ii) Провадження тривало більше 7 років і 7 місяців. У цій справі Уряд не навів достатнього обґрунтування тривалості провадження, і це має ще більше значення, оскільки розслідування характеризувалося неодноразовим закриттям і відновленням внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів (див. рішення у справах "Меркулова проти України" (Merkulova v. Ukraine), заява № 21454/04, пункти 50 -51 та 61, від 03 березня 2011 року, "Качурка проти України" (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, пункт 50, від 15 вересня 2011 року) |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявниця: Моральна шкода: 80 000 євро Матеріальна шкода: 43 200 євро в якості відшкодування втраченого доходу сина заявниці Уряд: Вимоги надмірні та необґрунтовані; оскільки органи державної влади не несли відповідальність за смерть сина заявниці, не існувало причинно-наслідкового зв ’язку між стверджуваним порушенням і матеріальною шкодою | Моральна шкода: 6 000 євро Матеріальна шкода: Нічого не присуджено |