ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Справа "Осадча та інші проти України"
(Заява № 55896/10 та 6 інших заяв)
| СТРАСБУРГ 11 березня 2021 року |
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Осадча та інші проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Мартіньш Мітс (<…>), Голова,
Лятіф Гусейнов (<…>),
Маттіас Гуйомар (<…>), судді,
та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяви № 55896/10, № 62237/13, № 76514/13, № 42644/16, № 70352/16, № 38653/18 та № 47765/18, подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція),
рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про заяви,
зауваження сторін,
після обговорення за зачиненими дверима 11 лютого 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ВСТУП
1. Ця заява стосується неефективного розслідування смерті родичів заявників, які загинули у дорожньо-транспортній пригоді, за статтею 2 Конвенції.
ФАКТИ
2. Деталі та відповідні факти щодо заявників наведені в таблицях у додатку.
3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
4. Беручи до уваги схожість порушених за Конвенцією питань, Суд відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду вирішує об’єднати заяви та розглянути їх в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ
( Див. текст )
5. Заявники скаржилися на те, що розслідування насильницьких смертей їхніх родичів було неефективним. Вони посилалися на статтю 2, пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції.
6. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає, що зазначені скарги мають розглядатися за статтею 2 Конвенції (див. рішення у справі "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 38, від 12 січня 2012 року). Відповідна частина цього положення передбачає:
"1. Право кожного на життя охороняється законом".
А. Прийнятність
7. У заяві № 62237/13 Уряд повідомив Суд, що не зміг подати зауваження у цій справі, оскільки не міг отримати копії матеріалів справи, що знаходилися у судах, розташованих в Автономній Республіці Крим. Суд зазначає, що спочатку Уряд не надав жодних зауважень або пояснень, чому не зробив цього у встановлений Судом строк. Пізніше Уряд у своїх коментарях стосовно вимог заявниці про справедливу сатисфакцію повідомив Суд, що не мав можливості викласти свою позицію у цій справі, оскільки всі відповідні документи залишилися на території Криму та були недоступні Уряду України. Суд також зазначає, що кримінальне провадження у справі про смерть чоловіка заявниці закінчилося ще 05 квітня 2013 року постановленням остаточної ухвали Апеляційним судом міста Севастополя, а основні процесуальні документи стосовно відповідного кримінального провадження, які були надані заявницею, були направлені Уряду в додатку до листа про повідомлення Уряд про заяву. З огляду на те, що Уряд не надав жодних пояснень, чому не міг подати свої зауваження на підставі цих документів, Суд вважає, що він може продовжити розгляд справи на підставі документів, поданих заявницею.
8. Уряд не подав зауважень щодо прийнятності решти заяв.
9. Суд зазначає, що скарги заявників не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
В. Суть
1) Доводи сторін
10. Уряд стверджував, що Конвенцію порушено не було. Зокрема, він зазначив, що органи досудового розслідування негайно порушили кримінальні справи за фактом смерті родичів заявників. Компетентні органи досудового розслідування діяли сумлінно та оперативно. Вони здійснили усе можливе для розслідування обставин справ, а тривалість слідства була виправдана необхідністю провести значну кількість слідчих дій.
11. У заявах № 55896/10, № 42644/16 та № 70352/16 заявники не погодилися із твердженням Уряду про проведення ефективного розслідування в їхніх справах. Вони стверджували, що органи досудового розслідування діяли неоперативно та не забезпечили збір доказів, пов’язаних з подіями. Заявники також стверджували, що слідство у їхніх справах не було належним чином організоване та характеризувалося тактичними недоліками, які перешкодили встановленню відповідальних осіб або причин смерті їхніх родичів.
2) Оцінка Суду
12. Насамперед Суд зазначає, що ці заяви слід розглядати з точки зору зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі "Ніколае Вірджіліу Тенасе проти Румунії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 41720/13, пункти 157-171, від 25 червня 2019 року.
Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування питання, чи було дотримано процесуальні вимоги за статтею 2 Конвенції, оцінюється на підставі кількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (див. згадане рішення у справі "Ніколае Вірджіліу Тенасе проти Румунії" (<...>), там само, пункти 165-171).
Крім того, зобов’язання провести розслідування не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій заявника. Проте воно, в принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі "Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства" (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).
13. Розглядаючи факти цих справ у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що на попередніх стадіях розслідування у цих справах існували суттєві недоліки, і з наявної інформації не вбачається, що після порушення кримінальних справ здійснювалося належним чином організоване слідство. Слідство характеризувалося неодноразовим закриттям і відновленням внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів, а також поступовим псуванням доказів.
14. З наявних у Суду документів вбачається, що неспроможність органів досудового розслідування своєчасно вжити необхідні заходи підірвала їхню здатність встановити обставини, пов’язані зі смертями родичів заявників, та осіб, якщо такі були, які мали понести відповідальність (див. конкретні відомості в таблицях у додатку). Суд уже встановлював порушення стосовно питань, подібних до тих, що розглядаються у цих заявах (див. рішення у справі "Антонов проти України" (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, пункти 36-41, від 03 листопада 2011 року, згадане рішення у справі "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine), пункти 56-60, від 12 січня 2012 року та рішення у справі "Басюк проти України" (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, пункти 56-71, від 05 листопада 2015 року).
15. За цих підстав Суд вважає встановленим, що проведені у цих справах розслідування не відповідали критерію ефективності. Тому ці скарги свідчать про порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.
III. ІНШІ СКАРГИ
16. Заявниця у заяві № 55896/10, посилаючись на статтю 14 Конвенції також скаржилася на те, що вона була піддана органами досудового розслідування дискримінації у зв’язку з її скрутним матеріальним становищем.
17. Суд розглянув заяви і вважає, що у контексті всіх наявних у нього документів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції ці скарги або не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї. З цього випливає, що ця частина заяви № 55896/10 має бути відхилена на підставі пункту 4 статті 35 Конвенції.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
( Див. текст )
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
19. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
20. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує неприйнятною скаргу за статтею 14 Конвенції у заяві № 55896/10, а решту скарг у заявах - прийнятними.
3. Постановляє, що було порушено процесуальний аспект статті 2 Конвенції у зв’язку зі скаргами на неефективне розслідування смертей родичів заявників.
4. Постановляє, що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 березня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду .
| Заступник Секретаря | Мартіна КЕЛЛЕР |
| Голова | Мартіньш МІТС |
Додаток
| 1. Заява № 55896/10 пані Валентини Олексіївни ОСАДЧОЇ, громадянки України 1959 року народження, яка проживає у с. Вербки, Україна Подана 14 вересня 2010 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини події: 14.11.2004 дочка заявниці І. рухалася дорогою неподалік автобусної зупинки з двома іншими дівчатами, С. і Т., коли їх збив автомобіль. Працівники міліції стали свідками дорожньо-транспортної пригоди. Вони, як стверджувалося, не бачили самої дорожньо-транспортної пригоди, але почули звук зіткнення та побачили, як І. лежала на землі, а інші дві дівчини з видимими тілесними ушкодженнями були поруч з автомобілем. Вони також бачили, як біля автомобіля стояли двоє чоловіків - Н. і П. Через два дні І. померла внаслідок отриманих тілесних ушкоджень. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 14.11.2004 та 20.11.2004 - було проведено два огляди місця події; (ii) 23.11.2004 - порушено кримінальну справу; (iii) 27.12.2004 - слідчий встановив, що показання Т. (однієї з потерпілих від дорожньо-транспортної пригоди) про те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілем керував П., були неправильними, оскільки сприйняття Т. події було необ ’єктивним у зв ’язку з отриманими тілесними ушкодженнями. Водночас слідчий зазначив, що згідно з показаннями П. і Н. автомобілем керував Н.; (iv) 17.02.2005 - працівника міліції притягнули до дисциплінарної відповідальності (а саме: при проведенні ним додаткового огляду місця події не було враховано погодні умови на момент дорожньо-транспортної пригоди, тощо); (v) 18.03.2005 - за результатами внутрішньої перевірки було встановлено суттєві суперечності між показаннями свідків щодо того, хто керував автомобілем на момент дорожньо-транспортної пригоди; (vi) 11.07.2006 - Н., який заявив, що керував автомобілем, надіслали повідомлення про обвинувальний акт; (vii) 28.03.2007 - П. визнав свою вину у керуванні автомобілем і спричиненні дорожньо-транспортної пригоди. Н. відмовився від своїх первинних показань, пояснивши, що він зробив це на прохання П.; (viii) 05.04.2007 - Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області направив справу на додаткове розслідування для встановлення винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особи; (ix) 06.06.2007 - П. пред ’явили обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть; (x) декілька разів кримінальна справа закривалася, а згодом суди або прокурори скасовували ці постанови як необґрунтовані та передчасні і давали вказівку провести подальше розслідування; (xi) 04.11.2009 - Павлоградський районний суд Дніпровської області визнав П. винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель людини; П. було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" від 31.05.2005. П. визнав свою вину. У незазначену дату заявниця подала цивільний позов у межах кримінального провадження, вимагаючи надання відшкодування моральної шкоди; суд залишив її цивільний позов без розгляду (позов був задоволений за апеляційною скаргою та в остаточній ухвалі Верховного Суду України від 12.04.2010). | На етапі досудового слідства було вжито недостатньо заходів, зокрема, незважаючи на численних свідків дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі працівників міліції, більше 2 років органи досудового розслідування не могли узгодити показання свідків. Огляд місця події, проведений 20.11.2004, характеризувався низкою процесуальних недоліків, наявність яких згодом визнали органи досудового розслідування. Пізніше слідчий пред ’явив обвинувачення не тій особі, і лише після того, як справжній винуватець визнав свою вину, щодо останнього було порушено кримінальну справу. З цього випливає, що із самого початку розслідування не було повним і ретельним, і це призвело до неправильних висновків у справі. Розслідування не було ретельним, оскільки характеризувалося неодноразовим поверненням справи на додаткове розслідування, спричиненим, inter alia, невиконанням слідчим вказівок вищих органів державної влади. В результаті провадження тривало понад 5 років (див., серед інших джерел, рішення у справі "Басюк проти України" (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, пункт 67, від 05 листопада 2015 року). |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявниця: Моральна шкода: 50 000 євро Судові та інші витрати: 15 євро в якості компенсації витрат за надсилання формуляра заяви, а також поштових витрат Підтверджуючі документи: квитанції про оплату поштових послуг Уряд: Вимоги надмірні та неналежно обґрунтовані | Моральна шкода: 6 000 євро Судові та інші витрати: 15 євро Додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявниці |
| 2. Заява № 62237/13 пані Зінаїди Йосипівни ЛИСЕНКО, громадянки України 1943 року народження, яка проживає у м. Севастополі Подана 18 вересня 2013 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини події: 02.12.2004 - чоловік заявниці загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, під час якої його збив автомобіль, керований П. Дорожньо-транспортна пригода сталася поблизу автобусної зупинки. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 02.12.2004 - працівники міліції оглянули місце події та допитали П.; (ii) 10.12.2004 - висновок судово-автотехнічної експертизи: П. не мав технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді; (iii) 11.12.2004 - винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди; (iv) 06.10.2005 - прокурор скасував останню постанову як передчасну та необґрунтовану і направив справу на подальше розслідування; (v) 12.01.2006 - порушено кримінальну справу; (vi) 08.02.2006 - заявниця була визнана потерпілою стороною; (vii) у період із жовтня 2006 року до листопада 2009 року слідчі неодноразово закривали справу, але прокурори скасовували ці постанови та давали вказівку провести додаткове розслідування; (viii) 20.03.2007 - заявниці повідомили про порушення щодо слідчого дисциплінарного провадження у зв ’язку з неналежним розслідуванням її справи; (ix) 06.06.2011 - слідчий закрив кримінальну справу у зв ’язку з відсутністю складу злочину (він посилався, inter alia, на: показання В. (диспетчер автобусного маршруту); висновок експертизи № 91 від 18.08.2007, в якому було зазначено, що у випадку, якщо наявні на дорозі сліди були залишені автомобілем П., то П. порушив правила безпеки дорожнього руху); (x) 27.09.2011 - Ленінський районний суд міста Севастополя скасував цю постанову і дав вказівку поновити розслідування (наведене судом обґрунтування: не всі свідки були допитані, а деякі з них не були встановлені; слідчий у своїй постанові посилався на показання В. (диспетчер автобусного маршруту), тоді як матеріали справи містили протокол допиту Ф., (диспетчер автобусного маршруту), а не В.; і не було проаналізовано висновок судово-автомеханічної експертизи № 91 від 18.08.2007; (xi) 19.11.2012 - слідчий знову закрив кримінальну справу у зв ’язку з відсутністю складу злочину. У цій постанові не містилося жодних посилань на проведення будь-яких нових слідчих дій у порівнянні з постановою від 06.06.2011, а містилося посилання на показання тих самих свідків, у тому числі показання В. У ній також наводився висновок судово-автомеханічної експертизи від 18.08.2007 № 91 без жодного аналізу зазначених у ньому висновків. Заявниця звернулася до національного суду зі скаргою на цю постанову, стверджуючи, що вона була ідентична постанові від 06.06.2011; (xii) 22.03.2013 - Ленінський районний суд міста Севастополя залишив без змін постанову від 19.11.2012 (обґрунтування суду обмежилося одним абзацом, в якому він зазначив, що органи досудового розслідування вжили всіх необхідних заходів, і зазначені заявницею недоліки не могли вплинути на ухвалення остаточного рішення у справі). Заявниця подала апеляційну скаргу, вказавши ті самі аргументи, що і у суді першої інстанції; (xiii) 05.04.2013 - Апеляційний суд міста Севастополя у своїй остаточній ухвалі залишив без змін постанову суду першої інстанції та повторив обґрунтування, наведене у цій постанові. | (i) Значні затримки з початком проведення розслідування смерті чоловіка заявниці та винесення постанов про відмову у порушенні кримінальної справи без належного дослідження обставин справи з огляду на скасування прокурором постанов про відмову у порушенні кримінальної справи як передчасних та необґрунтованих (див., серед інших джерел, рішення у справі "Антонов проти України" (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, пункт 50, від 03 листопада 2011 року); (ii) Справа декілька разів поверталася на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів (див., серед інших джерел, рішення у справі "Чумак проти України" [Комітет] (Chumak v. Ukraine) [Committee], заява № 60790/12, пункт 27, від 19 травня 2016 року); (iii) Розслідування тривало більше 7 років. Хоча кримінальне провадження закінчилося ухваленням остаточного судового рішення, однак суд залишив без змін постанову про закриття справи без будь-якого аналізу аргумента заявниці, що постанова від 19.11.2012 була ідентичною постанові від 06.06.2011; та що 19.11.2012 слідчий закрив кримінальну справу, не виконавши вказівок, наведених у постанові суду від 27.09.2011. Ці факти свідчать, що органи досудового слідства насправді не намагалися провести ретельне розслідування дорожньо-транспортної пригоди (див., серед інших джерел, рішення у справах "Сергієнко проти України" (Sergiyenko v. Ukraine), заява № 47690/07, пункт 52, від 19 квітня 2012 року; "Зубкова проти України" (Zubkova v. Ukraine), заява № 36660/08, пункти 40 і 41, від 17 жовтня 2013 року; "Реус та інші проти України" [Комітет] (Reus and Others v. Ukraine) [Committee], заява № 40587/07, пункт 27, від 16 жовтня 2014 року; "Шульга проти України" [Комітет] (Shulga v. Ukraine) [Committee], заява № 40298/06, пункти 45 і 46, від 12 листопада 2015 року). |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявниця: Моральна шкода: 20 000 євро Судові та інші витрати: 906 євро в якості компенсації витрат на представництво її інтересів у національних органах влади та Суді; поштових витрат і судових зборів Підтверджуючі документи: Договір доручення, рахунки і квитанції Уряд: Вимоги надмірні та неналежно обґрунтовані | Моральна шкода: 6 000 євро Судові та інші витрати: 341 євро По-перше, під час провадження у Суді у заявниці не було офіційного представника; таким чином, витрати, понесені нею за представництво її інтересів у Суді, не можуть бути їй компенсовані. По-друге, з наданих заявницею документів вбачається, що насправді вона понесла 341 євро витрат на представництво її інтересів у національних органах влади. Додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику |
| 3. Заява № 76514/13 п. Бориса Микитовича БЕЗКОРОВАЙНОГО, громадянина України 1956 року народження, який проживає у с. Короп, Україна Подана 20 листопада 2013 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини події: (i) 23.09.2004 о 03 год. 45 хв. - П., кермуючи мотоциклом (без посвідчення водія), на якому він їхав разом із сином заявника Б., не впорався з керуванням і впав на проїзну частину дороги. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Б. отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер у лікарні. Згідно з твердженнями П. повз мотоцикл проїжджала вантажівка і потік гарячого повітря, який йшов від неї, спричинив падіння мотоцикла; і після того, як Б. впав з мотоцикла, його переїхав причеп тієї самої вантажівки. Крім того, згідно з твердженнями заявника, оскільки тіло Б. було знайдено на узбіччі дороги, і Б. не міг рухатися після наїзду вантажівки, невідомі перенесли його та залишили на узбіччі дороги. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 24.09.2004 - порушено кримінальну справу; (ii) 28.09.2004 - заявника було визнано потерпілим; (iii) 19.10.2004 - проведено судово-медичну експертизу тіла Б.: тілесні ушкодження на його тілі були спричинені наїздом вантажівки; (iv) 10.12.2004 - проведено комісійну судово-медичну експертизу, яка підтвердила висновок згаданої експертизи; (v) 15.09.2005 - слідство у справі було зупинене, поки слідчий не допитає можливих свідків аварії (мешканців сусідніх будинків) з метою встановлення водія та вантажівки; (vi) 17.11.2005 - провадження було відновлено; (vii) 05.02.2008 - проведено судово-медичну експертизу, а 10.04.2008 - комплексну медико-автотехнічну експертизу; (viii) 30.06.2010 - обвинувальний акт щодо П. у зв ’язку з порушенням ним правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть Б. (згідно з обвинувальним актом Б. помер від тілесних ушкоджень, отриманих ним внаслідок падіння з мотоцикла), направлено до суду для розгляду по суті; (ix) 27.12.2010 - Корюківський районний суд Чернігівської області повернув справу на додаткове розслідування (наведене судом обґрунтування: запропонована П. версія подій не була належним чином досліджена; не було ухвалено жодного рішення щодо невстановлених осіб, які перенесли Б. на узбіччя дороги та залишили його, за фактом залишення його у небезпеці; підписи свідків на протоколі огляду місця події були підроблені); (x) 30.11.2012 - Менський районний суд Чернігівської області визнав П. винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть Б. 20.05.2013 Апеляційний суд Чернігівської області своїм вироком залишив цей вирок без змін; (xi) 27.08.2013 - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував вироки судів нижчих інстанцій та повернув справу на додаткове розслідування (наведене судом обґрунтування: підписи свідків на протоколі огляду місця події були підроблені; слідство не встановило обставин дорожньо-транспортної пригоди: швидкість руху мотоцикла; який транспортний засіб і яким чином здійснював обгін мотоцикла; запропонована П. версія подій досліджена не була, тощо); (xii) 24.03.2016 - за результатами судово-медичної експертизи було зроблено висновок, що Б. отримав тілесні ушкодження внаслідок наїзду коліс вантажівки; (xiii) 30.09.2016 - кримінальну справу щодо П. закрили, оскільки не було причинно-наслідкового зв ’язку між порушенням ним правил безпеки дорожнього руху та смертю Б.; (xiv) згідно з останньою інформацією, наданою Урядом, станом на 07.04.2017 розслідування ще тривало. | Внаслідок загальної тривалості розслідування та недостатньої ретельності під час його проведення не вдалося встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди. Розслідування дорожньо-транспортної пригоди тривало більше 13 років; зокрема, досудове слідство тривало 5 років і 9 місяців. Однак у результаті національні суди двічі повертали справу на додаткове розслідування у зв ’язку з невжиттям усіх необхідних слідчих заходів. До того ж, як вбачається, протягом значного періоду часу (близько 5 років) органи досудового розслідування не вживали достатніх слідчих заходів, за винятком проведення двох судово-медичних експертиз. Справа все ще знаходилася на стадії досудового слідства, і встановити істину було практично неможливо, що підірвало ефективність розслідування (див., серед інших джерел, рішення у справах "Прилуцький проти України" (Prilutskiy v. Ukraine), заява № 40429/08, пункт 44, від 26 лютого 2015 року, та "Басюк проти України" (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, пункт 69, від 05 листопада 2015 року. |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявник: Моральна шкода: 6 000 євро Уряд: Вимоги надмірні та неналежно обґрунтовані | Моральна шкода: 6 000 євро |
| 4. Заява № 42644/16 пані Марії Йосипівни ШЕВЧУК, громадянки України 1953 року народження, яка проживає у м. Червонограді, Україна представляла пані Анна Леонідівна Ющенко Подана 11 липня 2016 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини події: (i) 04.10.2008 о 06 год. 30 хв. - матір заявниці С., яка переходила дорогу зі своєю коровою, збив автомобіль, за кермом якого перебував Б., і в результаті вона отримала численні тілесні ушкодження. Згідно з твердженнями Б. він їхав зі швидкістю 40 км/год; був сильний туман і дорога була слизькою; після того, як він побачив корову на своєму шляху, він застосував екстрене гальмування; коли він зупинив автомобіль, то побачив корову і жінку, які лежали поруч на дорозі; (ii) 31.12.2008 - С. померла внаслідок отриманих тілесних ушкоджень. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 13.10.2008 - слідчий виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди з огляду на обставини події. Б. не мав технічної можливості запобігти наїзду на корову, і він дотримувався правил безпеки дорожнього руху; (ii) 12.11.2008 - Сокальський районний суд Львівської області визнав Б. винним у вчиненні адміністративного правопорушення (а саме: він перевищив дозволену швидкість і внаслідок цього здійснив наїзд на тварину); Б. визнав свою вину; суд зобов ’язав його сплатити адміністративний штраф у розмірі 17 українських гривень (далі - грн) (менше 2 євро на момент подій); (iii) 21.05.2009 - кримінальну справу порушили після винесення декількох постанов про відмову у порушенні кримінальної справи. Наведене обґрунтування для цих постанов про відмову у порушенні кримінальної справи полягало у встановленні того, що автомобіль збив корову, а корова могла поволокти С. по землі. Ці постанови було скасовано, а справу повернуто на додаткове розслідування (а саме: 12.02.2009 - прокурор дав вказівку слідчому додатково допитати судово-медичного експерта, щоб встановити, яким чином були заподіяні тілесні ушкодження С.: внаслідок зіткнення з автомобілем або падіння на дорогу; 10.04.2009 - додатково допитати працівників міліції, щоб встановити, чи наїхав транспортний засіб Б. на С., тощо); (iv) 22.07.2009 - лист прокуратури Львівської області: слідчі були притягнуті до дисциплінарної відповідальності у зв ’язку з "неналежною організацією обліку матеріалів дослідчих перевірок", що призвело до затримки в отриманні результатів судово-медичного дослідження тіла С.; (v) принаймні чотири рази кримінальну справу закривали, а згодом ці постанови скасовувалися судами або прокурорами як необґрунтовані та передчасні, а справа поверталася на подальше розслідування (21.12.2009 - оскільки залишалися сумніви, чи збив С. транспортний засіб Б. У подальших постановах від 31.12.2013, 04.12.2015 та 30.12.2016 були повторені ті самі підстави для скасування постанов про закриття кримінальної справи); (vi) 04.12.2015 - Радехівський районний суд Львівської області вказав, inter alia, на неврахування слідчим постанови від 12.11.2008, в якій Б. було визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху; (vii) 13.03.2017 - слідчий зазначив про неможливість провести слідчий експеримент у зв ’язку з відмовою свідків, оскільки вони не пам ’ятали подробиць дорожньо-транспортної пригоди через сплив значного проміжку часу з моменту події; (viii) 02.11.2017 - слідчий був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв ’язку з неналежним виконанням своїх посадових обов ’язків; (ix) згідно з останньою інформацією, наданою Урядом, станом на 27.03.2018 розслідування ще тривало. | (i) Значні затримки з початком проведення повноцінного розслідування смерті матері заявниці та винесення постанов про відмову у порушенні кримінальної справи без належного дослідження обставин справи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Антонов проти України" (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, пункт 50, від 03 листопада 2011 року); (ii) Внаслідок загальної тривалості розслідування / недостатньої ретельності під час його проведення не вдалося встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди. Національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв ’язку з його неефективністю. Більше 10 років не вдавалося узгодити 2 версії подій, в результаті яких С. отримала тілесні ушкодження та померла, оскільки органи досудового розслідування неодноразово не виконували вказівок вищих органів державної влади. Це підірвало здатність органів державної влади встановити обставини події та особу, якщо така була, яка мала понести відповідальність (див., серед інших джерел, рішення у справах "Принда проти України" (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року, "Басюк проти України" (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, пункт 69, від 05 листопада 2015 року, "Шульга проти України" [Комітет] (Shulga v. Ukraine) [Committee], заява № 40298/06, пункт 46, від 12 листопада 2015 року, "Чумак проти України" [Комітет] (Chumak v. Ukraine) [Committee], заява № 60790/12, пункт 27, від 19 травня 2016 року). |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявниця: Моральна шкода: 7 000 євро Судові та інші витрати: 1 275 євро компенсації витрат на правову допомогу, понесених під час провадження у Суді Підтверджуючі документи: Договір про надання юридичних послуг з представництва інтересів, акт виконаних робіт Уряд: Вимоги надмірні та неналежно обґрунтовані | Моральна шкода: 6 000 євро Судові та інші витрати: 850 євро Додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявниці |
| 5. Заява № 70352/16 пані Любові Олександрівни КОЛЧ, громадянки України 1960 року народження, яка проживає у с. Великі Каленичі, Україна Подана 16 листопада 2016 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини події: (i) 19.12.2010 о 05 год. 30 хв. - І. керував автомобілем і наїхав на сина заявниці О., який перебував на проїзній частині у лежачому положенні. І. не зупинився, оскільки він, згідно з його наданими пізніше показаннями, думав, що це була косуля, і не мав можливості запобігти наїзду. Зрештою він зупинився на автозаправній станції, проїхавши близько 70 км, і там до нього під ’їхали працівники міліції. Тим часом О. на дорозі побачив С., спробував запобігти наїзду на нього, зрештою зупинився і викликав міліцію. В результаті отриманих тілесних ушкоджень О. помер. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 28.12.2010 - слідчий виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди, оскільки І. та С. дотримувались правил безпеки дорожнього руху та не мали технічної можливості запобігти наїзду на О. Останній грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, оскільки не виділив себе для виявлення його водієм і перебував у лежачому положенні. У цій же постанові слідчий відмовив у порушенні кримінальної справи щодо І. у зв ’язку із залишенням особи в небезпеці, оскільки за цих обставин І. не знав і не міг знати, що наїхав на людину; (ii) 26.06.2013 - за заявою заявниці від 10.01.2013 слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області поновив строк для подання скарги заявницею, оскільки вона дізналася про постанову від 28.12.2010 лише в листопаді 2012 року, скасував цю постанову та дав вказівку провести додаткову перевірку, оскільки судово-медична експертиза тіла О. та судово-автотехнічна експертиза транспортного засобу проведені не були; (iii) 15.08.2013 - порушено кримінальну справу щодо І. та С. за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть людини; та щодо І. за фактом залишення особи в небезпеці; (iv) 19.11.2014 - прокуратура Київської області повідомила заявницю, що матеріали дослідчої перевірки були втрачені; (v) 28.11.2014 - висновок судово-медичної експертизи: на момент дорожньо-транспортної пригоди О. перебував у стані алкогольного сп ’яніння та помер внаслідок численних тілесних ушкоджень, ймовірно, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; (vi) у період з грудня 2014 року по квітень 2018 року провадження у справі декілька разів закривалося та відновлювалося. Двічі заявниця, оскаржуючи постанови про закриття кримінального провадження, клопотала про поновлення строку для подання скарги, оскільки отримувала оскаржувані постанови із затримкою. Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (16.06.2015 та 28.04.2017 відповідно) поновлював строк для подання скарги заявницею, скасовував постанови (від 25.04.2015 та 26.05.2016) про закриття кримінального провадження та повертав справу на додаткове розслідування (наведене судом обґрунтування у своїх постановах: від 16.06.2015 - після подання заявницею клопотання про допущення до участі в кримінальному провадженні її представника, слідчий не допустив до участі представника, і не виніс умотивовану постанову про відмову у задоволенні її клопотання; слідчий обґрунтував свою постанову результатами дослідчої перевірки, але остання процедура не була передбачена національним законодавством; і він посилався на пояснення брата О. та водіїв (І. та С.), але вони допитувалися лише в межах дослідчої перевірки, а не під час кримінального провадження, а тому їхні показання не могли вважатися допустимими доказами; від 28.04.2017 - слідчий не провів оцінку показань водіїв і не вказав, на яку експертизу посилався у своїй постанові); (vii) 23.04.2018 - Білоцерківська місцева прокуратура скасувала останню постанову про закриття кримінального провадження та повернула справу на додаткове розслідування, оскільки не було вжито всіх необхідних заходів для встановлення обставин події; (viii) згідно з останньою інформацією, наданою Урядом, станом на 05.06.2018 розслідування ще тривало. | (i) Значна затримка з початком проведення повноцінного розслідування смерті сина заявниці та винесення постанов про відмову у порушенні кримінальної справи без належного дослідження обставин справи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Антонов проти України" (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, пункт 50, від 03 листопада 2011 року); (ii) Розслідування не було ретельним, хоча з самого початку можливі винуватці дорожньо-транспортної пригоди були відомі органам досудового розслідування, і залишалося лише вирішити питання, чи порушили водії правила безпеки дорожнього руху та чи міг І. знати, що здійснив наїзд на людину; після порушення кримінального провадження їх не допитували, а їхні пояснення були недопустимими доказами; необхідні судово-медичні експертизи не проводилися. Крім того, органи досудового розслідування у певний момент втратили матеріали дослідчої перевірки. Розслідування тривало більше 9 років (у тому числі 2 роки та 7 місяців у формі дослідчих перевірок), й не були встановлені обставини дорожньо-транспортної пригоди, що підірвало ефективність розслідування (див., серед інших джерел, рішення у справах "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року, "Реус та інші проти України" [Комітет] (Reus and Others v. Ukraine) [Committee], заява № 40587/07, пункт 27, від 16 жовтня 2014 року, "Чумак проти України" [Комітет] (Chumak v. Ukraine) [Committee], заява № 60790/12, пункт 27, від 19 травня 2016 року); (iii) Права заявниці як потерпілої не були належним чином захищені, що також визнали національні суди. Заявниця або не була повідомлена, або отримувала зі значними затримками основні процесуальні рішення, винесені слідчим. Тоді як заявниця клопотала про допущення до участі у провадженні свого представника, слідчий не надав відповіді на її клопотання (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Принда проти України" (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року). |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявниця: Моральна шкода: 10 000 євро Уряд: Вимоги надмірні та неналежно обґрунтовані | Моральна шкода: 6 000 євро |
| 6. Заява № 38653/18 пані Алли Валеріївни ГОРЕЛІК, громадянки України 1964 року народження, яка проживає у м. Дніпро представляв п. Сергій Олександрович Кульбач Подана 30 липня 2018 року та 7. Заява № 47765/18 п. Вадика Миколайовича ТІГІЕВА, громадянина України 1961 року народження, який проживає у м. Дніпро представляв п. Сергій Олександрович Кульбач Подана 24 вересня 2018 року | |
| A. Скарга за статтею 2 Конвенції: процесуальний аспект | |
| Події, що передували справі, та провадження на національному рівні | Ключові питання |
| 1. Обставини події: (i) 18.10.2009 близько 03 год. 00 хв. - донька заявників Р. разом з іншими особами поверталася з вечірки, коли її та ще двох осіб збив автомобіль, яким керувала А. Р., померла на місці від отриманих тілесних ушкоджень. 2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки: (i) 18.10.2009 - працівники міліції порушили кримінальну справу за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть людини; (ii) 30.09.2010 - А. пред ’явили обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть людини; (iii) 09.12.2011 - Солонянський районний суд Дніпропетровської області направив справу на додаткове розслідування з таких підстав: відтворення обстановки та обставин події проводилося вдень, тоді як дорожньо-транспортна пригода сталася вночі; і був використаний набагато менший автомобіль, що було вирішальним для встановлення обставин події; згідно з висновками судово-медичної експертизи до подій був причетний невідомий пішохід, який порушив правила безпеки дорожнього руху та спричинив дорожньо-транспортну пригоду; однак цього пішохода так і не було встановлено, незважаючи на твердження представника потерпілої про зникнення золотих прикрас Р. і те, що він бачив на її тілі тілесні ушкодження, не властиві для збиття автомобілем, інші можливі причини, які призвели до смерті Р., не досліджувалися органами досудового розслідування; (iv) 30.08.2013 - кримінальне провадження щодо А. було закрито, оскільки не вдалося встановити її вину; (v) 11.01.2014 - Дніпропетровська обласна прокуратура скасувала останню постанову (наведене прокурором обґрунтування: не були допитані працівники міліції, які прибули одразу після події; не були допитані медичні працівники лікарні, де знаходилося тіло Р.; необхідно було провести одночасний допит свідків дорожньо-транспортної пригоди, повторну судово-автотехнічну експертизу транспортного засобу тощо); (vi) 15.12.2016 - обвинувальний акт щодо А. було направлено до суду; (v) 30.10.2017 - заявники подали цивільні позови в межах кримінального провадження, кожен вимагав від А. відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 500 000 грн (близько 79 400 євро на момент подій); (vi) 21.02.2020 - Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська визнав А. винною та обрав їй покарання у виді позбавлення волі на шість років; суд задовольнив цивільні позови заявників і присудив кожному з них 2 500 000 гривень (близько 79 400 євро на момент подій); (vii) 22.04.2020 - Апеляційний суд Дніпровської області скасував останній вирок і закрив кримінальне провадження щодо А. у зв ’язку із закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. У матеріалах справи відсутня інформація, чи подавали заявники апеляційну скаргу на зазначену ухвалу апеляційного суду. | Розслідування не було ретельним і характеризувалося численними недоліками у збиранні доказів, внаслідок чого провадження тривало більше 10 років і було закрите у зв ’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (див., серед інших джерел, рішення у справах "Антонов проти України" (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, пункт 50, від 03 листопада 2011 року, "Принда проти України" (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року, "Чумак проти України" [Комітет] (Chumak v. Ukraine) [Committee], заява № 60790/12, пункт 27, від 19 травня 2016 року). |
| B. Справедлива сатисфакція | |
| Доводи сторін | Присуджена Судом сума |
| Заявники: Моральна шкода: 12 000 євро кожному | Моральна шкода: 3 000 євро кожному |