Справа «Єльник проти України» (Заява № 10444/13)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Єльник проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Габріеле Куцско-Штадльмайер (<…>), Голова,

Мартіньш Мітс (<…>),

Лятіф Хусейнов (<…>), судді,

та Лів Тігерштедт (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 16 січня 2020 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 29 січня 2013 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Відомості щодо заявника та відповідна інформація про заяву наведені у таблиці в додатку.

4. Заявник скаржився на надмірну тривалість тримання його під вартою під час досудового розслідування. Заявник також висунув іншу скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявник скаржився, головним чином, на надмірну тривалість тримання його під вартою під час досудового розслідування. Він посилався на пункт 3статті 5 Конвенції, яка передбачає таке:

Пункт 3 статті 5

"3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, … має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.".

6. Суд зауважує, що загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці його попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах "Кудла проти Польщі" [ВП] (Kudla v. Poland) [GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000-XI, та "Маккей проти Сполученого Королівства" [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пункти 41-44, ЄСПЛ 2006-X, з подальшими посиланнями).

7. У керівних справах "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, та "Ігнатов проти України" (Ignatоv v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

8. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість тримання заявника під вартою під час досудового розслідування була надмірною.

9. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ

10. Заявник висунув іншу скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо надмірної тривалості кримінального провадження, яка також порушувала питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вона також свідчить про порушення Конвенції у світлі його висновків у справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine),заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

11.Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".

12. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukrine)), Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.

13. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1.Оголошує заяву прийнятною.

2.Постановляє, що вона свідчить про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового розслідування.

3.Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції щодо іншої скарги, висунутої за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку).

4.Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 лютого 2020 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.