ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Справа "Єрьоміна та інші проти України" (Заява № 30510/18 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)
СТРАСБУРГ 27 червня 2019 року |
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Єрьоміна та інші проти України"
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Йонко Грозєв (<…>), Голова,
Ганна Юдківська (<…>),
Андре Потоцький (<…>), судді,
та Лів Тігерштедт (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 06 червня 2019 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заяві № 31773/18 заявниця також висунула скаргу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції .
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
6. Заявники скаржилися, здебільшого, на те, що тривалість відповідних кримінальних проваджень була несумісною з вимогою "розумного строку" та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:
Пункт 1 статті 6
"Кожен має право на … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, …, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.".
Cтаття 13
"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.".
7. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах "Пелісьє та Сассі проти Франції" [ВП] (<...>) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та "Фрідлендер проти Франції" [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
8. У справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року, Суд вже встановив порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі "розумного строку".
10. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
12. Заявниця у заяві № 31773/18 подала скаргу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції , яка також порушувала питання з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд доходить висновку, що вона також свідчить про порушення Конвенції у контексті його висновків у рішеннях у справах "Нікіфоренко проти України" (Nikiforenko v. Ukraine), заява № 14613/03, пункт 59, від 18 лютого 2010 року, та "Іванов проти України" (Ivanov v. Ukraine), заява № 15007/02, від 07 грудня 2006 року.
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".
14. З огляду на свою практику та наявні в нього документи (див., зокрема, рішення у справі "Бевз проти України" (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.
15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1.Вирішує об’єднати заяви.
2.Оголошує заяви прийнятними.
3.Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень.
4. Постановляє, що було порушено статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції щодо інших скарг, висунутих за усталеною практикою Суду у заяві № 31773/18 (див. таблицю у додатку).
5.Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 27 червня 2019 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря | Лів ТІГЕРШТЕДТ |
Голова | Йонко ГРОЗЄВ |
Додаток
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№ | № заяви, дата подання | П.І.Б. заявника, дата народження | П.І.Б. представника та місцезнаходження | Початок провадження | Закінчення провадження | Загальна тривалість, інстанції | Інші скарги за усталеною практикою | Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і судових та інших витрат (в євро)-1 |
1. | 30510/18 16.06.2018 | Марія Геннадіївна ЄРЬОМІНА 04.10.1983 | Павло Володимирович Голівер м. Кривий Ріг | 25.11.2011 | триває | Більше 7 років, 5 місяців та 16 днів 2 інстанції | 1 800 | |
2. | 31773/18 27.06.2018 | Людмила Федорівна АНТИПОВА 27.11.1975 | Ірина Георгіївна Богомолова м. Київ | 17.03.2010 04.12.2018 | 31.12.2017 триває | Більше 8 років, 2 місяців та 21 дня 1 інстанція | Пункт 1 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції - надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд: У травні 2010 року щодо заявниці було порушено кримінальну справу у зв’язку з 27 епізодами незаконного зберігання речовин, що містять наркотичні засоби, та обрано запобіжний захід - зобов’язання не залишати зареєстроване місце проживання. 31.12.2017 прокурор закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину та скасував запобіжний захід | 3 900 |
3. | 39273/18 31.07.2018 | Володимир Михайлович ТОКАР 21.12.1956 | Сергій Сергійович Мєдвєдєв м. Лисичанськ | 16.03.2011 | триває | Більше 8 років, 1 місяця та 25 днів 2 інстанції | 2 100 |
__________
-1 Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявникам.