Справа «Маріянчук та інші проти України» (Заява № 14490/07 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Маріянчук та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Сіофра О’Лірі (<…>), Голова,

Мартіньш Мітс (<…>),

Ладо Чантурія (<…>), судді,

та Лів Тігерштедт (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 13 грудня 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржились на надмірну тривалість досудового тримання під вартою. Деякі заявники також висували інші скарги за положеннями Конвенції.

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. ЩОДО LOCUS STANDI ПАНІ ЛІЛІЇ ВЛАДИСЛАВІВНИ КУРЦЕВОЇ

6. Щодо скарг заявника у заяві № 8922/11 Суд зазначає, що 25 квітня 2014 року, під час розгляду справи у Суді, заявник помер. Дочка заявника, пані Лілія Владиславівна Курцева, заявила про своє бажання підтримувати заяву від імені свого батька. Уряд заперечив проти цього. Оскільки таке клопотання відповідає практиці Суду, він не вбачає підстав для відмови у задоволенні клопотання дочки заявника (див., серед інших джерел, рішення у справах "Беньямінсон проти України" (Benyaminson v. Ukraine), п. 83, заява № 31585/02, від 26 липня 2007 року; "Горватова проти Словаччини" (<…>), заява № 74456/01, пп. 25-27, від 17 травня 2005 року; "Фартушин проти Росії" (Fartushin v. Russia), заява № 38887/09, пп. 31-35, від 08 жовтня 2015 року, та "Ващенковс проти Латвії" (<…>), заява № 30795/12, пп. 25-30, від 15 грудня 2016 року). Проте у цьому тексті посилання робитимуться на заявника.

III. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

7. Заявники скаржились, головним чином, на те, що досудове тримання їх під вартою було необґрунтовано довгим. Вони посилались на пункт 3 статті 5 Конвенції, яка передбачає таке:

Пункт 3 Статті 5

"3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, … має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.".

8. Суд зауважує, що загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах "Кудла проти Польщі" [ВП] (<…>) [GC], заява № 30210/96, п. 110, ЄСПЛ 2000-XI, та "Маккей проти Сполученого Королівства" [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пп. 41-44, ЄСПЛ 2006-X, з подальшими посиланнями).

9. У справах "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine) (заява № 40107/02, рішення від 10 лютого 2011 року) та "Ігнатов проти України" (Ignatоv v. Ukraine) (заява № 40583/15, рішення від 15 грудня 2016 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість досудового тримання під вартою була надмірною.

11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

IV. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ

12. У заявах № 4490/07 та № 12478/13 заявники також висували інші скарги, які теж порушували питання за Конвенцією, беручи до уваги відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у світлі його висновків у рішенні у справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine), заява ­ № 66561/01, від 30 березня 2004 року) і згаданих рішеннях у справі "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine) та "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukraine).

V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

13.Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".

14. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику, Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку. Суд відхиляє додаткові вимоги заявника у заяві № 14490/07 щодо справедливої сатисфакції.

15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1.Вирішує об’єднати заяви.

2.Вирішує, що пані Курцева, дочка заявника у заяві № 8922/11, має locus standi у провадженні.

3.Оголошує заяви прийнятними.

4.Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою.

5.Постановляє, що було порушення Конвенції щодо інших скарг, поданих відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку).

6.Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

7.Відхиляє решту вимог заявника у заяві № 14490/07 щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 17 січня 2019 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.