Заява № 7581/05, подана Євгенією Григорівною Петренко проти України, та 6 інших заяв (див. перелік у додатку)

29 вересня 2016 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ханлар Гаджиєв (<…>), Голова,

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Карло Ранцоні (<…>), судді,

а також Хасан Бакірчі (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги заяви, подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку,

з огляду на декларації про прийняття умов дружнього врегулювання у справах,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено в таблиці у додатку.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість цивільних проваджень і відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання спору, відповідно до яких заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у цих заявах, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити їм суми, вказані в таблиці, що додається. Ці суми будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачені протягом тримісячного строку від дати отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку.

Виплата зазначених сум становитиме остаточне вирішення справ.

1. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв. Враховуючи викладене, слід вилучити з реєстру справ заяви за скаргами на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, за виключенням скарг другої та третьої заявниць, пані Лідії Романівни Ковальської та пані Надії Романівни Пугач, у заяві № 21822/10.

2. Щодо скарг на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту другої та третьої заявниць у заяві № 21822/10, а також інших скарг у цій заяві за іншими положеннями Конвенції, Суд розглянув їх та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, зазначеним у статтях 34 і 35 Конвенції, та не виявлять жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або у протоколами до неї.

Отже, ця частина заяв має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.

Вирішує об’єднати заяви.

Вирішує вилучити відповідно до статті 39 Конвенції з реєстру справ Суду заяви за скаргами на надмірну тривалість цивільних проваджень і відсутність у національному законодавстві будь-якого ефективного засобу юридичного захисту за виключенням скарг другої та третьої заявниць у заяві № 21822/10.

Оголошує решту скарг у заяві № 21822/10 неприйнятними.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20 жовтня 2016 року.