Справа «Зеленцов та інші проти України» (Заява № 40978/05 та 4 інші заяви - див. перелік у додатку)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Зеленцов та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Сіофра О’Лірі (<…>),

Мартіньш Мітс (<…>), судді,

та Лів Тігерштедт (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 12 квітня 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у таблиці в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у таблиці в додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заяві № 25925/17 заявник також скаржився за іншими положеннями Конвенції.

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, здебільшого, на те, що тривалість цивільних проваджень у їхніх справах була несумісною із вимогою "розумного строку", та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилались на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, …, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.".

7. Щодо заяви № 14664/09, поданої 03 березня 2009 року, Уряд зазначив, що заявник не дотримався шестимісячного строку відповідно до пункту 1 статті 35 Конвенції, оскільки остаточне рішення у справі заявника було ухвалено 14 вересня 2007 року. Уряд, посилаючись на положення національного законодавства, стверджував, що заявник мав отримати копію цього рішення без значних затримок.

8. Суд зауважує, що твердження Уряду ґрунтується на припущенні, що рішення мало б бути отримане до певної дати, тоді як заявник надав послідовне пояснення та документальне підтвердження, що остаточне рішення у його справі було отримано ним 04 лютого 2009 року, тобто менше ніж за шість місяців до того, як він подав заяву до Суду.

9. У світлі зазначеного Суд вважає, що зазначену заяву не може бути відхилено у зв’язку з недотриманням шестимісячного строку.

10. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див. рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

11. У справі "Красношапка проти України" (Krasnoshapka v. Ukraine), заява № 23786/02, від 30 листопада 2006 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

12. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі "розумного строку".

13. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

14. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ

15. У заяві № 25925/17 заявниця висунула ще одну скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції, яка також порушувала питання за відповідною усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку).

16. Суд вирішує, що ця частина заяви, яка стосується невиконання або тривалого невиконання рішень національних судів, є продовженням рішення у справі "Бурмич та інші проти України" (Burmych and Others v. Ukraine) та має розглядатись згідно з передбаченою у ньому процедурою (див. рішення у справі "Бурмич та інші проти України" [ВП] (вилучення з реєстру) (Burmych and Others v. Ukraine) [GC], заяви № 46852/13 та інші, пункт 221, від 12 жовтня 2017 року), тобто вони мають бути вилучені з реєстру та передані Комітету міністрів Ради Європи з метою їх вирішення в рамках вжиття заходів загального характеру на виконання пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

17.Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".

18. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі "Красношапка проти України" (Krasnoshapka v. Ukraine), № 23786/02, пункти 61 і 66, від 30 листопада 2006 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку .

19. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1.Вирішує об’єднати заяви.

2.Вирішує вилучити з реєстру справ Суду частину заяви № 25925/17 щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції та передати її Комітету міністрів Ради Європи з метою її вирішення в рамках вжиття заходів загального характеру на виконання зазначеного пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine).

3.Оголошує прийнятними решту скарг у заяві № 25925/17, а також інші заяви.

4.Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень.

5.Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 03 травня 2018 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.