Рішення «Уржанов проти України» (Заява № 24392/06)

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Уржанов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Сіофра О'Лірі (<…>),

Мартіньш Мітс (<…>), судді,

та Лів Тігерштедт (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 23 листопада 2017 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 24392/06), поданою до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 02 червня 2006 року.

2. Заявника представляв п. А.А. Крістенко - адвокат, який практикує у м. Харкові.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

4. Відповідні деталі заяви наведені у таблиці в додатку.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявник скаржився на неналежні умови тримання під вартою. Він посилався на статтю 3 Конвенції , яка передбачає таке:

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".

6. Уряд вважає, що заявник не вичерпав усіх національних засобів юридичного захисту, доступних йому згідно з національним законодавством, перед тим як подати заяву до Суду, оскільки він не скаржився на умови тримання під вартою прокурору, до повноважень якого входить здійснення контролю за пенітенціарними установами. Далі Уряд стверджував, що заявник не звернувся до національних судів зі скаргами на неналежні умови тримання під вартою.

7. Суд вважає, що у світлі своїх висновків у подібних справах скарга заявника на підставі статті 3 Конвенції щодо неналежних умов тримання його під вартою не може бути відхилена на підставі невичерпання національних засобів юридичного захисту (див. "Яковенко проти України" (Yakovenko v. Ukraine), заява № 15825/06, пп. 75-76, від 25 жовтня 2007 року).

8. Суд зазначає, що заявник тримався під вартою в неналежних умовах. Деталі щодо умов тримання заявника наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на принципи, встановлені його усталеною практикою щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі "Муршіч проти Хорватії" (<…>) [ВП], заява № 7334/13, пп. 96-101, ECHR 2016). Суд нагадує, зокрема, що при встановленні того, чи є умови тримання такими, "що принижують гідність" у розумінні статті 3 Конвенції , серйозний брак простору у в'язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам по собі, так і у сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі "Муршіч проти Хорватії" (<…>), пп. 122-141, та "Ананьєв та інші проти Росії" (Ananyev and others v. Russia), заяви №№ 42525/07 та 60800/08, пп. 149-159, від 10 січня 2012 року).

9. У справі "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними.

11. Таким чином, ця скарга є прийнятною та свідчить про порушення статті 3 Конвенції .

II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

12. Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".

13. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року), Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену в таблиці у додатку.

14. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1. Оголошує скаргу прийнятною.

2. Постановляє, що ця скарга свідчить про порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з неналежними умовами тримання під вартою.

3. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену в таблиці у додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 грудня 2017 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.