Угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про взаємну допомогу між їх митними адміністраціями

Уряд України та Уряд Сполучених Штатів Америки (далі - Сторони),

враховуючи, що порушення митного законодавства завдають шкоди економічним, фіскальним і комерційним інтересам їхніх країн;

враховуючи важливість забезпечення правильного збору мита та інших податків;

визнаючи необхідність міжнародного співробітництва з питань, що стосуються застосування і дотримання митного законодавства своїх країн;

зважаючи на міжнародні конвенції, що містять заборони, обмеження та спеціальні заходи контролю стосовно окремих товарів;

переконані, що боротьба з порушеннями митного законодавства може бути більш ефективною завдяки співробітництву між їх митними адміністраціями; та

посилаючись на Рекомендацію Ради митного співробітництва про взаємну адміністративну допомогу від 5 грудня 1953 року;

домовились про таке:

Для цілей цієї Угоди:

1. Термін "митна адміністрація" означає для України - Державну фіскальну службу України, для Сполучених Штатів Америки - Митну та прикордонну охорону США та Міграційну та митну правоохоронну службу США, які обидві є складовими Департаменту внутрішньої безпеки США;

2. Термін "митне законодавство" означає закони та інші нормативні акти, які застосовуються митними адміністраціями у зв'язку з імпортом, експортом та транзитом або переміщенням товарів, до яких застосовується мито, збори та інші податки або заборони, обмеження або інші аналогічні заходи контролю, пов'язані з переміщенням контрольованих товарів через державні кордони;

3. Термін "інформація" означає дані в будь-якій формі, незалежно від того, чи були вони піддані обробці або аналізу, а також документи, звіти й інші повідомлення в будь-якій формі, включаючи їх електронні, завірені або засвідчені копії;

4. Термін "митне порушення" означає будь-яке порушення або спробу порушення митного законодавства;

5. Термін "особа" означає будь-яку фізичну або юридичну особу;

6. Термін "майно" означає будь які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, а також правові документи або інструменти, які засвідчують право власності на майно або його частку;

7. Термін "тимчасові заходи" включає "затримання" або "замороження" та означає тимчасову заборону зміни, розміщення, руху та передачі майна або тимчасову передачу у володіння або контроль над майном на підставі судових рішень або рішень інших компетентних органів; чи іншим способом;

8. Термін "вилучення" означає позбавлення майна на підставі судового рішення або рішення інших компетентних органів та включає конфіскацію, якщо стосується;

9. Термін "запитуюча адміністрація" або "запитуюча Сторона" означає митну адміністрацію або Сторону, яка звертається із запитом про надання допомоги;

10. Термін "запитувана адміністрація" або "запитувана Сторона" означає митну адміністрацію або Сторону, до якої надається запит про надання допомоги;

11. Термін "персональні дані" означає будь-яку інформацію, яка дозволяє ідентифікувати особу прямо або опосередковано та інформацію, яка пов'язана чи може бути пов'язана з особою; та

12. Термін "посадова особа" означає будь-якого митного працівника або іншого урядового працівника, який діє від імені відповідної митної адміністрації Сторони.

1. Сторони через свої митні адміністрації надають одна одній допомогу згідно з положеннями цієї Угоди у попередженні, виявленні і розслідуванні будь-яких митних порушень.

2. Кожна митна адміністрація виконує запити про надання допомоги, підготовлені в рамках цієї Угоди відповідно до та в межах національного законодавства та нормативних актів, та в межах своєї компетенції та наявних ресурсів.

3. Ця Угода призначена виключно для надання взаємної допомоги між Сторонами; положення цієї Угоди не надають жодній приватній особі права отримувати, приховувати чи вилучати будь-які докази або перешкоджати виконанню запиту.

4. Ця Угода призначена удосконалити та доповнити існуючу між Сторонами взаємну допомогу в митних справах. Жодне з положень цієї Угоди не може тлумачитись як таке, що може обмежувати діючі між Сторонами угоди, домовленості та практики, пов'язані із взаємною допомогою та співробітництвом.

1. Митна адміністрація надає на запит допомогу у формі інформації для забезпечення застосування митного законодавства та правильного нарахування митними адміністраціями мита та інших податків.

2. Митна адміністрація може надавати на запит чи за своєю ініціативою допомогу у формі інформації, що включає, але не обмежується, стосовно:

a) методів та засобів оформлення пасажирів та вантажу;

b) успішного застосування заходів правозастосовних засобів та методів;

c) правозастосовних заходів, які можуть бути корисними для боротьби з митними порушеннями та, зокрема, спеціальних заходів боротьби з митними порушеннями;

d) нових методів учинення митних порушень.

3. Митні адміністрації співпрацюють у:

a) створенні та підтриманні функціонування каналів зв'язку з метою забезпечення швидкого та безпечного обміну інформацією;

b) забезпеченні ефективної координації;

c) вивченні та випробуванні нового обладнання та процедур та

d) будь-яких інших адміністративних питаннях, які час від часу можуть потребувати їхніх спільних дій.

1. На запит митні адміністрації інформують одна одну, чи були товари, вивезені з території однієї Сторони, законно ввезені на територію держави іншої Сторони. На запит така інформація повинна містити опис митних формальностей, що застосовувалися для оформлення товару.

2. На запит та згідно з національним законодавством митна адміністрація здійснює нагляд за:

a) особами, щодо яких відомо, що вони вчинили або підозрюються у намірі вчинити митне порушення при переміщенні в межах території, на чи через територію держави запитуючої Сторони;

b) товарами, які перевозяться або зберігаються, щодо яких є підозра вважати, що вони використовуються для незаконного обігу в межах території, на чи через територію держави запитуючої Сторони;

c) транспортними засобами, про які відомо або щодо яких є підозра, що вони використовувались чи використовуються для вчинення митного порушення в межах території, на або при переміщенні через територію держави запитуючої Сторони; та

d) приміщеннями на території запитуваної Сторони, про які відомо або щодо яких є підозра вважати, що вони використовувались чи використовуються для вчинення митних порушень в межах території, на або при приміщенні через територію держави запитуючої Сторони.

3. На запит, митні адміністрації надають одна одній інформацію про дії, які можуть призвести до митних порушень на території держави іншої Сторони. У випадках, які можуть завдати значної шкоди економіці, здоров'ю населення, громадській безпеці або аналогічним важливим інтересам іншої Сторони, митні адміністрації, у разі можливості, надають таку інформацію без отримання запиту. Ніщо в цій Угоді не перешкоджає митним адміністраціям надавати за власною ініціативою інформацію про дії, які можуть призвести до митних порушень на території держави іншої Сторони.

4. В межах національного законодавства Сторони можуть надавати допомогу шляхом застосування тимчасових заходів або вилучення, а також при провадженні у справах щодо майна, яке підлягає тимчасовим заходам або вилученню.

5. Сторони можуть відповідно до національного законодавства, цієї Угоди або інших договорів між ними, які стосуються розподілу та розпорядження вилученими активами:

a) розпоряджатися майном, доходами та засобами, вилученими в результаті взаємодопомоги в рамках цієї Угоди згідно з національним законодавством Сторони, яка контролює таке майно, доходи та засоби; та

b) у межах, дозволених їх національним законодавством та без посилань на вимоги взаємності, передавати вилучені майно, доходи або засоби або дохід від їх продажу, іншій Стороні на погоджених між ними умовах.

6. За взаємною домовленістю, митні адміністрації можуть дозволити здійснювати під своїм контролем переміщення незаконних або підозрілих товарів з, через або на територію їх держав з метою розслідування та боротьби з митними порушеннями. Якщо надання такого дозволу не належить до компетенції митної адміністрації, така митна адміністрація сприятиме встановленню співробітництва з національними органами, які мають таку компетенцію, або передасть справу до таких органів.

1. Сторони можуть здійснювати запити та обмінюватися інформацією засобами електронного зв'язку. На запит митні адміністрації надають інформацію щодо перевезення та відвантаження товарів із зазначенням вартості, пункту призначення, розташування таких товарів, та, у разі можливості, здійснення оплати за товар.

2. Запитуюча адміністрація може запитувати оригінали справ, документів та інших матеріалів лише у випадках, коли копій недостатньо. На запит запитувана адміністрація надає належним чином засвідчені копії таких справ, документів та інших матеріалів.

3. Якщо запитуюча адміністрація безпосередньо не запитує оригінали або паперові копії документів, запитувана адміністрація може передати комп'ютерну інформацію в будь-якій формі. Запитувана адміністрація надає одночасно усю інформацію, необхідну для тлумачення або використання комп'ютерної інформації.

4. У разі згоди запитуваної адміністрації, посадові особи, уповноважені запитуючою адміністрацією, можуть вивчати у приміщеннях запитуваної адміністрації інформацію, пов'язану з митним порушенням та робити копії або витяги з такої інформації.

5. Передані оригінали справ, документів та інших матеріалів повертаються при першій можливості; при цьому не порушуються будь-які права запитуваної адміністрації або юридичної чи фізичної особи, не пов'язаної із запитуваною адміністрацією, на зазначені оригінали.

1. Запитувана адміністрація може уповноважити своїх посадових осіб виступити свідками у судових або адміністративних провадженнях на території держави іншої Сторони і надавати справи, документи та інші матеріали, або їх засвідчені копії.

2. Якщо посадова особа, якій запропоновано виступити як свідок, має право на дипломатичний чи консульський імунітет, запитувана Сторона може погодитися на відмову від імунітету на умовах, які вона вважає прийнятними.

1. Запити відповідно до цієї Угоди здійснюються у письмовій формі безпосередньо між посадовими особами, уповноваженими відповідними керівниками митних адміністрацій. Інформація, яка вбачається корисною для виконання запитів, повинна додаватися до них. У термінових випадках можуть бути надані та прийняті запити в усній формі, але вони мають бути невідкладно підтверджені письмово не пізніше 10 робочих днів відповідно до графіку роботи запитуючої адміністрації з дати усного запиту.

2. Запити повинні містити якомога більше інформації для надання допомоги запитуваній адміністрації для підготовки відповіді, включаючи, але не обмежуючись такою інформацією:

a) назва запитуючої адміністрації;

b) суть справи або провадження;

c) стислий виклад фактів та пов'язаного митного порушення;

d) мета запиту;

e) опис запитуваної допомоги;

f) імена та адреси або інша відповідна та наявна інформація щодо учасників справи або провадження, про яких відомо.

1. Запитувана адміністрація вживає всіх прийнятних заходів для виконання запиту та докладатиме зусиль для забезпечення вжиття будь-яких офіційних заходів для досягнення цієї мети.

2. Якщо запитувана адміністрація не є органом, до компетенції якого належить виконання запиту, вона може додатково до повідомлення запитуючої адміністрації про компетентний орган або про застосовну угоду, якщо відомо, передати запит до компетентного органу.

3. Запитувана адміністрація здійснює повною мірою, по можливості, або надає дозвіл запитуючій адміністрації здійснювати інспекції, перевірки, встановлювати факти або інші слідчі дії, включаючи опитування експертів, свідків та осіб, які підозрюються у вчиненні митних порушень, необхідних для виконання запиту.

4. Запитуючій адміністрації на її запит має бути повідомлено про час та місце проведення дій, які здійснюються на виконання запиту.

5. На запит, запитувана Сторона може у максимально можливих межах дозволяти посадовим особам запитуючої адміністрації бути присутніми на території держави запитуваної Сторони з метою надання допомоги у виконанні запиту.

6. Запитувана адміністрація виконує запит про дотримання певної процедури у тій мірі, якщо така процедура не заборонена національним законодавством запитуваної Сторони.

1. Інформації, яка отримана в рамках цієї Угоди, надається отримуючою Стороною такий самий рівень конфіденційності, який передбачено для аналогічної інформації в її віданні.

2. Інформація, отримана в рамках цієї Угоди, може використовуватися або розголошуватися лише для цілей, визначених у цій Угоді, включаючи її використання отримуючою Стороною у будь-якому провадженні. Така інформація може бути використана або розголошена для інших цілей або іншими органами отримуючої Сторони у разі надання на її використання або розголошення чітко висловленої письмової згоди митної адміністрації, що надає таку інформацію.

3. Інформація, отримана будь-якою Стороною, за запитом Сторони, яка її надає, вважається конфіденційною. Причини такого запиту повинні бути зазначені.

4. Ця стаття не перешкоджає використанню або розкриттю інформації, якою обмінюються в рамках цієї Угоди, якщо таке зобов'язання передбачено Конституцією або національним законодавством держави отримуючої Сторони у зв'язку з кримінальним провадженням. Отримуюча Сторона завчасно повідомляє Сторону, що передає, про наміри щодо розкриття такої інформації.

5. Ця стаття не перешкоджає використанню або розкриттю інформації, якою обмінюються в рамках цієї Угоди, пов'язаною з тероризмом та іншими питаннями національної безпеки, якщо національним законодавством держави отримуючої Сторони передбачено зобов'язання щодо використання та розкриття такої інформації.

6. Якщо надані дані виявляються недостовірними або такими, що не підлягають обміну, про це необхідно терміново повідомити. Митна адміністрація, яка отримала такі дані, повинна змінити або видалити її.

7. Інформація, що стала публічною відповідно до цієї статті, може бути використана Стороною у будь-яких цілях.

8. Кожна відповідна митна адміністрація встановлює або підтримує на місцевому рівні механізми для забезпечення належної передачі, зберігання, накопичення, поводження та внутрішнього розповсюдження конфіденційних даних, справ та документів.

9. Використання персональних даних Стороною обмежується відповідно до обмежень, встановлених національним законодавством та регуляторними актами Сторони, а також відповідно до положень цієї статті.

1. Якщо запитувана Сторона визначає, що надання допомоги може заподіяти шкоди її суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим національним інтересам, або може бути несумісною з її національним законодавством та нормативними актами, включаючи будь-які правові вимоги, що стосуються недотримання гарантій щодо обмежень на використання або стосовно конфіденційності, вона може відмовити у наданні допомоги або утриматися від її надання або допомога може бути надана за умови дотримання певних умов або вимог.

2. Якщо запитуюча адміністрація не може виконати аналогічний запит, який був би наданий запитуваною адміністрацією, вона зазначає про це у своєму запиті. Виконання такого запиту здійснює на розсуд запитуваної адміністрації.

3. Запитувана адміністрація може відтермінувати надання допомоги на підставі, що це перешкоджатиме триваючому розслідуванню, судовому переслідуванню або провадженню у справі. У такому разі запитувана адміністрація проводить консультації із запитуючою адміністрацією для визначення, чи може бути надано допомогу відповідно до умов, яких вимагає запитувана адміністрація.

4. У випадку, якщо запит не може бути виконаний, запитуюча адміністрація повинна бути невідкладно повідомлена та надано їй пояснення причин відтермінування або відмови у виконанні запиту. Про обставини, які можуть мати важливе значення для подальшого виконання запиту, також повідомляється запитуючій адміністрації.

1. Запитувана Сторона, зазвичай, несе всі витрати, пов'язані з виконанням запиту, за винятком витрат на оплату експертів і свідків та витрат на усний та письмовий переклад та стенографічний запис, які покриває запитуюча Сторона.

2. Якщо під час виконання запиту стає очевидним, що завершення виконання запиту потребуватиме надзвичайних витрат, митні адміністрації проводять консультації стосовно умов продовження виконання запиту.

1. Митні адміністрації повинні:

a) підтримувати прямі зв'язки з метою вирішення питань, що випливають з цієї Угоди;

b) на основі консультацій видавати будь-які адміністративні розпорядження, необхідні для виконання цієї Угоди; та

c) прагнути за взаємною згодою вирішувати будь-які питання або спори, що виникають у зв'язку з тлумаченням або застосуванням цієї Угоди.

2. Розбіжності, які не можуть бути врегульовані митними адміністраціями, вирішуються дипломатичними каналами.

3. Митні адміністрації зустрічаються періодично, за необхідності, на прохання будь-якої Сторони з метою огляду виконання цієї Угоди.

Ця Угода застосовується на територіях держав обох Сторін, як це передбачено їх національними правовими та нормативними актами.

1. Ця Угода набирає чинності з дати останнього повідомлення у формі обміну нотами між Сторонами, в яких підтверджується завершення виконання ними внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання чинності цією Угодою.

Після набрання чинності ця Угода замінює Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо застосування Угоди між Урядом США та Урядом СРСР про співробітництво та взаємодопомогу митних служб цих країн, підписану у м. Вашингтон 2 червня 1990 року, введену в дію шляхом обміну нотами у м. Вашингтон 21 листопада 1994 року.

2. Будь-яка зі Сторін може в будь-який час припинити дію цієї Угоди шляхом повідомлення дипломатичними каналами. Угода припиняє дію через три місяці з дати повідомлення іншої Сторони про припинення її дії. Поточні запити про допомогу, які надіслані до дати припинення дії, повинні, не зважаючи на це, бути виконані відповідно до положень цієї Угоди.

3. До цієї Угоди можуть бути внесені зміни у будь-який час за взаємною письмовою згодою.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО ті, що підписалися нижче, належним чином уповноважені своїми Урядами, підписали цю Угоду.

Вчинено у двох примірниках в м. Київ 23 травня 2016 року, українською та англійською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.