ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Заява № 66327/13,
подана Олександром Михайловичем Хорошевим проти України
Автентичний переклад
13 червня 2017 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Ерік Мьосе (<…>), Голова,
Йонко Грозєв (<…>),
Габріеле Куцско-Штадльмайер (<…>), судді,
а також Анна-Марія Дуге (<…>), в. о. заступника Секретаря секції,
беручи до уваги заяву, подану 07 жовтня 2013 року,
з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача 01 березня 2017 року, та відповідь заявника на цю декларацію,
після обговорення постановляє таке рішення:
ФАКТИ ТА ПРОЦЕДУРА
Заявник, п. Олександр Михайлович Хорошев, громадянин України, народився у 1939 році та проживає у м. Вінниці.
Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження - п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.
Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на несправедливість цивільного провадження у його справі.
Про заяву було повідомлено Уряд.
ПРАВО
Заявник скаржився на стверджувану несправедливість цивільного провадження на національному рівні з приводу його пенсії. Зокрема, він скаржився на недотримання принципу рівності сторін під час розгляду його справи, з огляду на те, що його не було повідомлено про апеляційний розгляд справи та було позбавлено можливості надати свої заперечення на апеляційну скаргу. Заявник посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції .
Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 01 березня 2017 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією заявою. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .
Декларація передбачала таке:
"Уряд України визнає, що було порушено право заявника на справедливий судовий розгляд, який би вирішив спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Уряд України пропонує сплатити п. Олександру Михайловичу Хорошеву 1350 (одна тисяча триста п’ятдесят) євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат, та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявнику.
Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачена протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод . У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку. Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.".
Листом від 18 квітня 2017 року заявник вказав на свою незгоду з умовами односторонньої декларації.
Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє Суду вилучити заяву з реєстру справ, якщо:
"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".
Суд також нагадує, що за певних обставин він може вилучити заяву відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає продовження розгляду його справи.
З цією метою Суд розглянув декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики зокрема в рішенні у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey (попередні зауваження) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI; ухвалах у справах "TOВ ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka z о.о. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska v. Poland), заява № 28953/03, від 18 вересня 2007 року).
Суд вже неодноразово розглядав проблему, порушену в цій заяві, у тому числі у справах проти України (див., наприклад, рішення у справах "Стрижак проти України" (Strizhak v. Ukraine), заява № 72269/01 від 08 листопада 2005 року, пп. 38-41, "Федоров та Федорова проти України" (Fyodorov and Fyodorova v. Ukraine), заява № 39229/03, від 07 липня 2011 року, пп. 99-104. та "Лопушанський проти України" (Lopushanskyy v. Ukraine) (Комітет), заява № 27793/08, від 02 лютого 2017 року, пп. 64-70).
З огляду на характер визнань, що містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах. Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції ).
Крім цього, у світлі вищевикладених міркувань та, зокрема, враховуючи чітку й усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та Протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).
Насамкінець Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заява може бути поновлена у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 04 березня 2008 року).
Враховуючи вищевикладене, справа має бути вилучена з реєстру справ.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов’язань.
Вирішує вилучити заяву зі свого реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 липня 2017 року.
| В.о. заступника Секретаря | Анна-Марія ДУГЕ |
| Голова | Ерік МЬОСЕ |
