Заява № 21563/09, подана Тетяною Миколаївною Радченко та іншими проти України

26 травня 2015 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова,

Хелена Єдерблом (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

а також Мілан Блашко (<…>), Секретар секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 10 квітня 2009 року,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача 13 березня 2013 року,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено у таблиці в додатку.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявники скаржились за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції , а також статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції на тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їх користь.

Про заяву було повідомлено Уряд разом з іншими подібними справами, що входять до групи справ пілотного рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року.

Заявники скаржилися на тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їх користь. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 , статтю 13 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 13 березня 2012 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією та іншими подібними заявами. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість невиконання рішень національних судів у справах заявників, зазначених у додатку до цього рішення.

Уряд України готовий виплатити заявникам несплачені суми відповідно до рішень національних судів, винесених на їх користь, якщо вони ще підлягають виконанню, а також суми в євро, зазначені у додатку до цього рішення, сплата яких становитиме виконання зобов'язання відповідно до рішень стосовно розрахунку і виплати на користь заявників відшкодування втрати частини доходу внаслідок несвоєчасного виконання рішень, а також будь-якої майнової та немайнової шкоди.

Таким чином, Уряд просить Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Ці суми в євро, зазначені у додатку до цього рішення, будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу і звільнені від будь-яких податків, що можуть нараховуватись. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У випадку несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Ці виплати становитимуть остаточне вирішення справи.".

Односторонню декларацію Уряду було направлено заявникам і запропоновано їм надати свої коментарі до 30 квітня 2012 року. Суд не отримав жодної відповіді і тому вважає, що заявники не погоджуються з умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a" , "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Асаr v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI; ухвал у справах "TOB ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka z о.о. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwihska v. Poland), заява № 28953/03, від 18 вересня 2007 року).

Суд встановив свою практику з приводу скарг щодо тривалого невиконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, у пілотному рішенні у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", що згадувалося вище.

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також зазначені у додатку до рішення суми відшкодування, які є співмірними із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції ).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та враховуючи чітку й усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia) заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Враховуючи вищевикладене, справу має бути вилучено з реєстру справ.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача щодо невиконання рішень національних судів, винесених на користь заявників, та засоби забезпечення дотримання зазначених у них зобов'язань.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 18 червня 2015 року.