Заява № 19631/08, подана Казимирою Фридрихівною Зеленською проти України

2 грудня 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Вінсент А. Де Гаетано (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), Секретар секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 8 квітня 2008 року,

з огляду на односторонню декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача 20 листопада 2013 року, та відповідь заявника на цю декларацію,

після обговорення постановляв таке рішення:

Заявниця, пані Казимира Фридрихівна Зеленська, є громадянкою України, народилася у 1953 році і проживає у м. Чернівцях. У Суді її інтереси представляв п. Б.В. Фокій - юрист, що практикує у м. Чернівцях.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції на те, що провадження у її цивільній справі було необґрунтовано тривалим. Вона також скаржилася за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на стверджувану несправедливість розгляду справи та відсутність ефективних засобів юридичного захисту. Зрештою, вона скаржилася за статтею 1 Першого протоколу на незадовільний результат провадження.

Про заяву було повідомлено Уряд.

1. Заявниця скаржилася на надмірну тривалість провадження у справі, в якій вона була стороною. Вона посилалася на пункт 1 статті 6 Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 20 листопада 2013 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією заявою. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація містила наступне:

"Уряд визнає надмірну тривалість розгляду справи заявниці національними судами.

Уряд пропонує виплатити пані Казимирі Фридрихівні Зеленській 360 (триста шістдесят) євро, що є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди та компенсацією судових витрат, а також додатково будь-який податок, який може стягуватись із заявниці.

Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачена протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої мав бути додано три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи.".

У листі від 8 січня 2014 року заявниця висловила свою незгоду а умовами цієї односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "а", "b" чи "с" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо;

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI; ухвал у справах "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka r o.o. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska v. Poland), заява № 28953/03, від 18 вересня 2007 року.

У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг щодо порушення права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydtender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VI1; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) (ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ECHR 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v. Poland), від 11 жовтня 2005 року, заява № 52690/99; та "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), від 6 вересня 2005 року, заява № 70767/01, пп. 39-52),

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та враховуючи чітку й усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець, Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Враховуючи викладене, цю частину заяви слід вилучити з реєстру справ.

2. Заявниця також скаржилася за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу. Ретельно дослідивши заяву з урахуванням усіх наявних матеріалів, які були в його розпорядженні, та тією мірою, якою оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд вважає, що вона не містять ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо надмірної тривалості провадження та засоби забезпечення дотримання зазначених в ній зобов’язань.

Вирішує вилучити цю частику заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 стані 37 Конвенції.

Оголошує решту скарг неприйнятними.