Угода між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки Німеччина про співробітництво у справах депортованих осіб німецької національності та взаємне забезпечення прав національних меншин

Уряд України і Уряд Федеративної Республіки Німеччина, що надалі іменуються Сторонами,

висловлюючи тверду волю забезпечити права людини та основні свободи так, як вони, насамперед, викладені у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 р., Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 р. і в інших міжнародно-правових нормах, а також в положеннях та зобов'язаннях Наради з безпеки та співробітництва в Європі,

спираючись на Спільну декларацію про основи відносин між Федеративною Республікою Німеччина і Україною від 10 червня 1993 року, що відкриває можливості для широкого співробітництва між обома Сторонами,

у відповідності до Угоди між Урядом Федеративної Республіки Німеччина та Урядом України про культурне співробітництво від 15 лютого 1993 року,

беручи до уваги, що реабілітація осіб німецької національності, які стали жертвами політичних репресій та повернення депортованих з території України в місця їх колишнього проживання є актом історичної справедливості,

враховуючи, що належне вирішення питань повернення депортованих осіб німецької національності в Україну та забезпечення умов німецької меншини в Україні і української меншини в Німеччині є важливою основою для плідної і різнобічної співпраці між народами України і Німеччини,

усвідомлюючи те, що заходи по добровільному поверненню осіб німецької національності і їх поселення в Україні потребує значних фінансових і матеріально-технічних витрат, тісної координації зусиль Сторін, необхідних для досягнення цієї мети,

домовились про таке:

1. Сторони домовились про правову обов'язковість по відношенню до них норм щодо захисту національних меншин, які викладені у Документі Копенгагенської наради по людському виміру Нарад з питань безпеки та співробітництва в Європі від 29 червня 1990 р., а також в інших документах НБСЄ.

2. Особи, які належать до німецької меншини в Україні і української меншини в Німеччині мають право відповідно до законодавства сторін - поодинці або разом з іншими членами своєї групи вільно проявляти, зберігати та розвивати свою етнічну, культурну, мовну та релігійну самобутність. Вони мають право вільно користуватися рідною мовою в побуті та серед громадськості обмінюватися інформацією на ній, розповсюджувати її, мати доступ до неї. Вони мають право у повному обсязі та ефективно користуватися правами людини та основними свободами без будь-якої дискримінації та у повній відповідності із Законом.

1. Україна зобов'язується реабілітувати осіб німецької національності, які в 1930-1940-і роки були жертвами переслідувань, відновити їх права і про це офіційно повідомити. Україна сприятиме і допомагатиме поверненню депортованих громадян німецької національності та поселенню в місцях їх історичного проживання і залученню до усіх сфер суспільного життя. Уряд Федеративної Республіки Німеччина цінує ці зусилля і працюватиме спільно з Урядом України для здійснення цих цілей згідно з Угодою.

2. Сторони погоджуються у тому, що представники німецької меншини, які вже проживають в Україні, будуть залучені до цієї спільної роботи.

3. Сторони будуть залучати до цієї спільної роботи також інших осіб німецької національності, які переселятимуться в Україну. Україна має намір також і для цього кола осіб створювати передумови для їх залучення до усіх сфер суспільного життя. Уточнення щодо цього будуть розроблені урядовою комісією.

4. Український Уряд гарантує законодавче врегулювання положень цієї Угоди в майбутньому.

5. Українська Сторона забезпечуватиме спрощений порядок набуття громадянства депортованими особами, які повертаються на постійне проживання в Україну, надання їм земельних ділянок, а також здійснення у межах можливостей додаткових соціальних заходів, що пов'язані з їх поверненням.

Уряд Федеративної Республіки Німеччина зобов'язується підтримувати процес повернення і поселення депортованих представників німецької меншини в Україні і, виходячи з цього, здійснювати в рамках своїх можливостей подальші заходи на благо німецької меншини в таких напрямках:

- участь у розробці програм, економічна та фінансова допомога в їх реалізації;

- культурні заходи, особливо заходи для поглиблення чи відновлення знань німецької мови як рідної через відповідне обладнання дитсадків, шкіл, недільних шкіл, а також перепідготовку вихователів та вчителів, делегування вчителів та педагогічного персоналу, кадрова та матеріальна підтримка німецькомовних засобів масової інформації, молодіжні обміни, підтримка загальних культурних програм;

- участь у розбудові інфраструктури;

- надання допомоги по технічному обладнанню нових та переобладнанню існуючих промислових та сільськогосподарських підприємств;

- участь фахівців у розробці та здійсненні широкомасштабних економічних програм та у земельній реформі;

- підготовка фахівців.

Сторони відповідним чином підтримують партнерство на всіх рівнях та залучають до співробітництва промислові підриємства та об'єднання, державні, недержавні, релігійні та приватні організації своїх країн, а також окремих громадян. Сторони сприятимуть налагодженню безпосередніх зв'язків між федеральними землями Німеччини і областями України в інтересах реалізації цієї Угоди.

1. Україна сприяє виконанню програм Федеративної Республіки Німеччина по підтримці представників німецької меншини в Україні. Зокрема, вона не вимагатиме митних зборів та сплат за ввезення товарів, які призначені для підтримки німецької меншини.

2. Україна підтримуватиме в рамках свого внутрішнього законодавства на своїй території організації, які уповноважені Урядом Федеративної Республіки Німеччина виконувати цю Угоду.

3. Статус німецьких організацій в Україні, які уповноважені Федеральним Урядом і направлених туди цими організаціями спеціалістів буде врегульовано в додатку до Угоди, що є складовою частиною цієї Угоди. Додаток набирає чинності одночасно з Угодою.

1. Реалізація цієї Угоди, а також узгодження спільних проектів і заходів покладається на Німецько-українську урядову комісію, що була створена 28 лютого 1992 року в Києві, в якій беруть участь представники німецької меншини.

2. Комісія збирається на засідання за потребою, але щонайменше двічі на рік, почергово в Німеччині і Україні. З окремих напрямків співробітництва можуть бути створені підкомісії та інші органи. Проекти, які виконуватимуться у відповідності до цієї Угоди, а також рішення комісії будуть спільно фіксуватися у протоколах, які матимуть обов'язковий характер для обох Сторін.

3. Надання відповідних коштів потребуватиме згоди парламентів Федеративної Республіки Німеччина і України.

Термін дії цієї Угоди складає 10 років. Після цього її дія автоматично продовжуватиметься на наступні 5 років, якщо одна з Договірних Сторін не повідомить письмово за 6 місяців до закінчення строку дії цієї Угоди про свій намір припинити її дію.

Ця Угода набуває чинності з дня її підписання.

Укладено в Києві 10 червня 1993 року у двох примірниках, кожний німецькою і українською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.