Заява № 59225/12, подана Олександрою Павлівною Дубровіною проти України

4 листопада 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Вінсент А. Де Гаетано (<….>), Голова,

Ганна Юдківська (<….>),

Андре Потоцький (<….>), судді,

а також Стівен Філліпс (<….>), Секретар секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 4 вересня 2012 року,

з огляду на односторонню декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача 27 червня 2014 року,

після обговорення постановляє таке:

Заявниця, пані Олександра Павлівна Дубровіна, є громадянкою України, яка народилася у 1923 році і проживає у м. Харкові.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість цивільного провадження, в якому вона була стороною.

Про заяву було повідомлено Уряд.

Заявниця скаржилась на тривалість провадження у її справі. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 27 червня 2014 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією заявою. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції. Декларація містила наступне:

"Уряд України визнає порушення прав заявниці, а саме надмірну тривалість розгляду її справи в національних судах.

Уряд України пропонує виплатити пані Олександрі Павлівні Дубровіній 1080 (одну тисячу вісімдесят) євро, що є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди й компенсацією судових витрат, а також додатково будь-який податок, який може стягуватись з заявниці.

Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачена протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Односторонню декларацію Уряду було направлено заявниці для надання коментарів у строк до 8 серпня 2014 року. Суд не отримав жодної відповіді, і тому зважає, що заявниця не погодилась з умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявниця бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turquie) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ECHR 2003-VI; ухвал у справах "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka z o.o. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska v. Poland), заява № 28953/03, від 18 вересня 2007 року).

У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг щодо порушення права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Fridlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ECHR 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v. Poland), від 11 жовтня 2005 року, заява № 52690/99; та "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), від 5 вересня 2005 року, заява № 70767/01, пп. 39-52).

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та враховуючи чітку й усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Враховуючи викладене, справу слід вилучити з реєстру справ.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов’язань.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.