Заява № 654/07, подана Василем Петровичем Гайдаєм проти України, та 5 інших заяв (перелік див. у додатку)

26 серпня 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Енн Пауер-Форд (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані в дати, наведені у таблиці в додатку,

з огляду на односторонні декларації щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, подані Урядом держави-відповідача 26 лютого 2014 року, та відповіді заявників на ці декларації,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено у таблиці в додатку.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявники скаржились за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість проваджень у їхніх справах та, за винятком заявників за заявами №№ 52261/12 і 66438/12, також за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим.

Про заяви було повідомлено Уряд.

Заявники скаржились на тривалість проваджень у справах, в яких вони виступали сторонами. Вони посилались на пункт 1 статті 6 Конвенції. Заявники, за винятком заяв №№ 52261/12 та 66438/12, скаржились також за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 26 лютого 2014 Уряд повідомив Суд про односторонні декларації щодо кожної справи з метою врегулювання питань, які порушувались у заявах. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Уряд визнав надмірну тривалість розгляду національними судами справ заявників, а у заявах №№ 654/07, 52549/11, 30962/12 і 34742/12 - також відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим. Уряд запропонував виплатити заявникам суми, наведені у таблиці в додатку, та закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції. Ці суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. Ці суми будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Вони будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати заявникам належних сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, що дорівнюватиме граничній позичковій ставці Європейського центрального банку в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справ.

Листами від різних дат, які наведені у таблиці в додатку, заявники зазначили, що вони не погоджуються з умовами односторонніх декларацій.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turquie) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; ухвал у справах "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka z o.o. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska v. Poland), заява № 28953/03).

У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг щодо порушення права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Fridlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ЄСПЛ 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v. Poland), заява № 52690/99, від 11 жовтня 2005 року; та "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), заява № 70767/01, пп. 39-52, від 6 вересня 2005 року).

З огляду на характер визнань, які містяться в деклараціях Уряду, а також запропоновані суми відшкодувань, які є співмірними із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цих заяв є невиправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та враховуючи чітку й усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяв (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонніх декларацій, заяви може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Враховуючи викладене, справи слід вилучити з реєстру справ.

Вирішує об'єднати заяви.

Бере до уваги умови декларацій Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 Конвенції та за статтею 13 Конвенції стосовно заяв №№ 654/07, 52549/11, 30962/12 та 34742/12, та засоби забезпечення дотримання зазначених у них зобов'язань.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції.