Справа "Сізарєв проти України" (Заява N 17116/04)

Стислий виклад.

Заявник, який раніше працював в суді, до нижче вказаних подій не мав судимості.

Щодо кримінального провадження у справі за обвинуваченням заявника

24 лютого 2004 року щодо заявника було порушено кримінальну справу, а 18 березня 2004 року він підписав підписку про невиїзд.

У зв'язку з тим, що з 8 до 29 квітня 2004 року заявник перебував на лікарняному, він не з'являвся за викликами слідчого.

27 квітня 2004 року Сакський міськрайонний суд АРК постановив обрати заявнику запобіжний захід у вигляді взяття під варту, посилаючись головним чином на його неявки за викликами слідчого, недотримання ним вимог підписки про невиїзд та погрози потерпілому, без надання обґрунтування цього. У той же день захисник заявника подав апеляційну скаргу на цю постанову та 1 червня 2004 року апеляційний суд АРК відмовив в її задоволенні.

В подальшому строк застосування цього запобіжного заходу до заявника продовжував Залізничний районний суд м. Сімферополя (далі - суд першої інстанції).

1 жовтня 2004 року суд першої інстанції визнав заявника винним у вчиненні злочину та призначив йому покарання у вигляді обмеження волі, але звільнив від його відбування. До набрання вироком законної сили його було звільнено під підписку про невиїзд.

14 грудня 2004 року апеляційний суд АРК скасував вищевказаний вирок та повернув справу до суду першої інстанції на новий розгляд. 25 листопада 2005 року суд першої інстанції визнав заявника винним та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі. 26 січня 2006 року апеляційний суд АРК звільнив заявника від відбування покарання. 25 січня 2007 року Верховний Суд України відмовив в задоволенні касаційної скарги заявника.

Щодо побиття заявника в Євпаторійському ІТТ та подальші події

27 квітня 2004 року заявника було затримано та поміщено до камери N 10 ІТТ Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АРК (далі - Євпаторійський ІТТ) з особами, які раніше притягались до кримінальної відповідальності, незважаючи на те, що відповідно до національного законодавства особи, яких вперше притягнуто до кримінальної відповідальності та які раніше працювали в суді, мають триматись окремо від вищевказаних осіб. Через годину після поміщення заявника до цієї камери він зазнав тілесних ушкоджень з боку своїх співкамерників. Як стверджується заявником, після того, як у нього були виявлені тілесні ушкодження, його знову помістили до цієї ж камери.

У той же день заявника було допроваджено до Євпаторійської міської лікарні, де протягом його перебування до 13 травня 2004 року його було прикуто наручниками до ліжка. При цьому його помістили в палату разом з одним із співкамерників, який, як стверджується заявником, також брав участь в його побитті в камері. В палаті, де перебував заявник, на вікнах були грати, двері зачинялись на замок, а палата цілодобово охоронялась трьома працівниками міліції.

Після виписки з лікарні заявника було поміщено до камери N 12 Євпаторійського ІТТ, де він тримався протягом певних періодів в неналежних умовах.

За фактом спричинення заявнику тілесних ушкоджень прокуратурою м. Євпаторія неодноразово виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які в подальшому скасовувались прокуратурою АРК.

19 березня 2007 року Сакський міськрайонний суд АРК визнав одного з співкамерників винним за спричинення ним 27 квітня 2004 року тілесних ушкоджень заявнику.

Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) за ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція): на те, що державні органи є відповідальними за його побиття співкамерниками в Євпаторійському ІТТ і що не було проведено належного розслідування щодо цього; на нелюдські умови тримання його в камері N 12, а також на застосування до нього наручників під час перебування в лікарні з 27 квітня до 13 травня 2004 року; пп. 1 (c) та 3 ст. 5 - на відсутність відповідних та достатніх підстав для тримання його під вартою, надмірну тривалість тримання під вартою, несправедливість судового розгляду 27 квітня 2007 року; п. 4 ст. 5 - на тривалий апеляційний розгляд справи. Заявник також подавав інші скарги про порушення Конвенції, які Європейський суд визнавав неприйнятними.

Скаргу заявника за ст. 3 Конвенції на ненадання йому адекватної медичної допомоги після інциденту 27 квітня 2004 року Європейський суд в подальшому визнав неприйнятною у зв'язку з її необґрунтованістю.

Європейський суд констатував порушення ст. 3 Конвенції у зв'язку з тим, що;

- умови тримання заявника під вартою в камері N 12 Євпаторійського ІТТ були такими, що досягли мінімального рівня жорстокості за вказаною статтею Конвенції;

- держава-відповідач є відповідальною за жорстоке поводження, якого зазнав заявник з боку його співкамерника, оскільки не забезпечила його безпеку під час тримання під вартою відповідно до національного законодавства.

Порушення ст. 3 Конвенції було також констатовано у зв'язку з неефективним розслідування жорсткого поводження із заявником в Євпаторійському ІТТ, з огляду на те, що:

- адміністрацією Євпаторійського ІТТ не було вжито жодних заходів з метою забезпечення збереження доказів, оскільки відразу після інциденту сліди крові були змиті без попереднього проведення огляду місця події та складання відповідного протоколу;

- адміністрація Євпаторійського ІТТ в очікуванні допровадження заявника до лікарні помістила його до тієї ж камери, де його було піддано жорстокому поводженню, і, таким чином, заявника було піддано повторному ризику жорстокого поводження та залякування у зв'язку зі скаргами, які він міг подати;

- ризик залякування заявника з боку його співкамерників залишався під час його перебування в лікарні в палаті з одним із цих співкамерників;

- оскарження заявником вищевказаних фактів до органів прокуратури та судів було безрезультатним;

- неодноразове скасування постанов про відмову в порушенні кримінальної справи вказує на недоліки в системі національних органів прокуратури.

З огляду на те, що під час перебування в лікарні заявник цілодобово охоронявся трьома працівниками міліції, вікна його палати мали грати, а двері зачинялись на замок, і цього було б достатньо для запобігання його втечі та забороненим візитам до нього, Європейський суд також констатував порушення ст. 3 Конвенції у зв'язку з застосуванням до заявника наручників, оскільки це було диспропорційним вимогам безпеки та невиправданим приниженням та це становило нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження.

Порушення пп. 1 та 3 ст. 5 Конвенції було констатовано у зв'язку з необґрунтованістю рішення Сакського міськрайонного суду АРК від 27 квітня 2004 року про обрання заявнику запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також тривалістю та необґрунтованістю його подальшого тримання під вартою.

Порушення п. 4 ст. 5 Конвенції було констатовано, оскільки апеляційний суд АРК не забезпечив швидкий розгляд скарги заявника щодо законності тримання його під вартою.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

"1. Вирішує приєднати до розгляду заяви по суті заперечення Уряду щодо наявності у заявника статусу потерпілого у зв'язку з його скаргою за статтею 3 Конвенції стосовно незабезпечення державними органами його безпеки під час тримання його під вартою, та відхиляє їх після розгляду цієї скарги по суті.

2. Оголошує прийнятними скарги щодо умов тримання заявника під вартою, незабезпечення державними органами його захисту від насильства з боку інших затриманих осіб, неефективності національного розслідування інциденту, застосування до заявника наручників в лікарні, а також скарги щодо стверджуваної незаконності та тривалості досудового тримання його під вартою та відсутності його судового перегляду в розумний строк, а решту скарг у заяві - неприйнятною.

3. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції стосовно умов тримання заявника в камері N 12 Євпаторійського ІТТ.

4. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції стосовно незабезпечення державними органами безпеки заявника під час тримання його під вартою.

5. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції стосовно неефективності національного розслідування жорсткого поводження із заявником в Євпаторійському ІТТ.

6. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції стосовно застосування до заявника наручників в лікарні.

7. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 5 Конвенції стосовно тримання заявника під вартою 27 квітня 2004 року.

8. Постановляє, що було порушення пункту 3 статті 5 Конвенції стосовно тривалого досудового тримання заявника під вартою.

9. Постановляє, що було порушення пункту 4 статті 5 Конвенції стосовно відсутності судового перегляду законності тримання заявника під вартою в розумний строк.

10. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава має сплатити заявнику 9000 (дев'ять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь-якими податками, які можуть нараховуватись; ця сума має бути конвертована в українські гривні за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

11. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції."