Заява N 35103/07, подана Надією Карпівною Омельчук проти України

24 вересня 2013 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер, Голова,

Ганна Юдківська,

Андре Потоцький, судді,

а також Стівен Філліпс, заступник Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 16 липня 2007 року,

враховуючи декларацію, подану Урядом-відповідачем 26 жовтня 2012 року, щодо вилучення заяви з реєстру справ,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявниця - пані Надія Карпівна Омельчук 1936 року народження, громадянка України, проживає у Пантелеймонівці Донецької області.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький.

Заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість національного провадження у її справі (земельний спір).

Вищезазначену частину заяви було комуніковано Урядові.

1. Заявниця скаржилася на надмірну тривалість провадження. Вона посилалася на пункт 1 статті 6 Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд своїм листом від 26 жовтня 2012 року повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, порушеного в цій частині заяви. Також Уряд закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявниці у національних судах.

Уряд України пропонує сплатити пані Надії Карпівні Омельчук 900 (дев'ятсот) євро.

Таким чином, Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків і буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Копія вищезазначеної односторонньої декларації була направлена заявниці для надання своїх коментарів. Тим не менш, як зазначається у її листі від 28 лютого 2013 року, заявниця декларацію не отримала.

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції він може на будь-якій стадії провадження винести рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом "c" пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву, якщо: "на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин він може вилучити заяву з реєстру справ на підставі підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції, ґрунтуючись на положеннях односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб справа розглядалася далі.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема рішень у справах "Тахсін Аджар проти Туреччини", [ВП], заява N 26307/95, пункти 75 - 77, ЄСПЛ 2003-VI; "ТОВ "Компанія "ВАЗА" проти Польщі", заява N 11602/02, від 26 червня 2007 року, та рішення про схвалення умов односторонньої декларації у справі "Сульвінська проти Польщі", заява N 28953/03.

У низці справ, у тому числі проти України, Суд встановив свою практику щодо скарг на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, права на розгляд справи протягом розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції", [ВП], заява N 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII; "Кочіарелла проти Італії", [ВП], заява N 64886/01, пункти 69 - 98, ECHR 2006-V; "Мажевський проти Польщі", заява N 52690/99, від 11 жовтня 2005 року, та "Юр'єва і Юр'єв проти України", заява N 3431/03, пункт 54, від 31 липня 2012 року).

З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд заяви не є виправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більш того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на чітку та усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявниця також скаржилася на стверджувану упередженість національного судового розгляду при вирішенні її справи.

У світлі всіх наявних матеріалів, та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена згідно з підпунктом "a" пункту 3 та пунктом 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача щодо надмірної тривалості цивільного провадження за пунктом 1 статті 6 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов'язань.

Вирішує відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині тривалості національного судового розгляду.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятною.