Заява № 6132/09, подана Євгеном Валерійовичем Прокопенком проти України

17 червня 2014 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<...>), Голова,

Вінсент А. Де Гаетано (<...>),

Андре Потоцький (<...>), судді,

а також Стівен Філліпс, заступник Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 20 січня 2009 року,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача 11 січня 2014 року, та відповідь заявника на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник - громадянин України п. Євген Валерійович Прокопенко, 1968 року народження, проживає в м. Ромнах.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та за статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість провадження в його справі та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо його скарг.

Про заяву було повідомлено Уряд.

Заявник скаржився на тривалість провадження в його справі та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції .

Після безуспішних спроб досягти дружнього врегулювання листом від 11 січня 2014 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією заявою. Уряд також запропонував Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає порушення національними органами влади прав заявника, гарантованих пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції .

Уряд України пропонує виплатити пану Євгену Валерійовичу Прокопенку 2200 (дві тисячі двісті) євро.

У зв'язку з цим Уряд просить Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд зауважує, що вищезазначена одностороння декларація відповідає положенню "з будь-якої іншої підстави", на основі якого Суд може вилучити справу з реєстру відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових та інших витрат, звільнена від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, і буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту закінчення цього періоду і до моменту остаточного розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Листом від 10 лютого 2014 року заявник повідомив, що він не погоджується з умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції він може на будь-якій стадії провадження у справі ухвалити рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених підпунктами "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом "c" пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву з реєстру справ, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію в світлі принципів, що випливають з його практики, зокрема рішень у справах "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; ухвал у справах "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka z o.o. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska v. Poland), заява № 28953/03).

У низці справ, включно зі справами проти України, Суд сформував свою позицію стосовно заяв щодо порушення права на судовий розгляд впродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Fridlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ЄСПЛ 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v. Poland), заява № 52690/99, від 11 жовтня 2005 року, та "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), заява № 70767/01, пп. 39-52, від 6 вересня 2005 року).

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка є співмірною із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції ).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на чітку й усталену практику з цього питання Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд наголошує, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених в ній зобов'язань.

Вирішує відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги.