Заява № 42053/11, подана Ніною Олександрівною Гамурарь проти України, та 3 інші заяви (перелік див. у додатку)

1 липня 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Андре Потоцький (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані в дати, наведені у таблиці в додатку,

з огляду на односторонні декларації щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, подані Урядом держави-відповідача в дати, наведені у таблиці в додатку, та відповіді заявників на ці декларації,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено у таблиці в додатку.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявники скаржились за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість проваджень у їхніх справах.

Про заяви було повідомлено Уряд.

1. Заявники скаржились на тривалість проваджень у справах, в яких вони виступали сторонами. Заявники посилались за пунктом 1 статті 6 Конвенції. Заявник у заяві № 74833/11 скаржився також за пунктом 3 статті 5 Конвенції на його тривале тримання під вартою.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листами, надісланими в різні дати (див. таблицю, наведену в додатку), Уряд повідомив Суд про односторонні декларації з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією частиною заяв. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції,

Уряд визнав надмірну тривалість розгляду національними судами справ заявників. Заявник у заяві № 74833/11 скаржився на порушення державними органами прав, передбачених пунктом 3 статті 5 Конвенції. Уряд запропонував виплатити заявникам суми, наведені у таблиці в додатку, та закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції. Ці суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. Ці суми будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Вони будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати заявникам належних сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справ.

Листами від різних дат, які наведені у таблиці в додатку, заявники зазначили, що вони не погоджуються з умовами односторонніх декларацій.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "а", "b" чи "с" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяви може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема рішень у справах "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; ухвал у справах "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka z о.о. с. Pologne), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska с. Pologne), заява № 28953/03).

У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ЄСПЛ 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v. Poland), від 11 жовтня 2005 року, заява № 52690/99; та "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine), від 6 вересня 2005 року, заява № 70767/01, пп. 39-52).

З огляду на характер визнань, які містяться в деклараціях Уряду, а також запропоновані суми відшкодувань, які є співмірними із сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цих заяв є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та враховуючи чітку й усталену практику з цього питання Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяв (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонніх декларацій, заяви може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

2. Заявники у заявах № 57323/11 та № 74833/11 також скаржились за підпунктом "d" пункту 3 статті 6 та статтею 13 Конвенції.

Ретельно дослідивши заяви, наведені у таблиці в додатку, з урахуванням усіх наявних матеріалів, які були в його розпорядженні, та тією мірою, якою оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд вважає, що вони не містять ознак порушення прав і свобод, викладених у Конвенції та протоколах до неї.

Таким чином, ця частина заяв є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

Вирішує об’єднати заяви.

Бере до уваги умови декларацій Уряду держави-відповідача щодо тривалості проваджень за пунктом 1 статті 6 Конвенції та за пунктом 3 статті 5 Конвенції щодо тривалого тримання заявника в заяві № 74833/11 під вартою, та засоби забезпечення дотримання зазначених у них зобов’язань.

Вирішує вилучити частину заяв з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Оголошує решту скарг у заявах № 57323/11 та № 74833/11 неприйнятними.