Заява 53338/07, подана Сергієм Геннадійовичем Козловим проти України

11 березня 2014 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова,

Енн Пауер-Форд (<…>),

Хелена Єдерблом (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 21 листопада 2007 року,

беручи до уваги декларацію, подану Урядом держави-відповідача 3 вересня 2013 року, щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, та відповідь заявника на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник - п. Сергій Геннадійович Козлов, громадянин України 1954 року народження, проживає в м. Севастополі.

Уряд України (далі - Уряд) на останніх етапах провадження представляла його Уповноважений - пані Ольга Давидчук з Міністерства юстиції України.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, що національне провадження, в якому він безуспішно вимагав від банку відшкодування завданої йому шкоди, не було здійснено у розумні строки, та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з цим. Він також стверджував, що це провадження було несумісним з іншими положеннями статті 6 Конвенції, а також зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Про частину заяви стосовно тривалості судового розгляду і від сутності ефективних засобів юридичного захисту було повідомлено Уряд для надання коментарів.

1. Заявник скаржився на надмірну тривалість провадження в його справі та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд листом від 3 вересня 2013 року повідомив Суд про свою односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією частиною заяви. Уряд також запропонував Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника національними судами та відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим.

Уряд України пропонує виплатити пану Сергію Геннадійовичу Козлову 1530 (одна тисяча п’ятсот тридцять) євро.

У зв'язку з цим Уряд просить Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд зауважує, що ця декларація відповідає положенню "з будь-якої іншої підстави", на основі якого Суд може вилучити справу з реєстру відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Ця сума є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, і буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту закінчення цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

У листі від 24 жовтня 2013 року заявник висловив свою незгоду з умовами цієї односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження прийняти рішення про вилучення справи з реєстру справ за наявності підстав, передбачених підпунктами "a", "b", "c" пункту 1 статті 37 Конвенції. Підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити справу з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що в певних випадках він може вилучити справу з реєстру відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію в світлі принципів, що випливають з його практики, зокрема рішень у справах "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; ухвал у справах "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (<…>), заява № 11602/02 від 26 червня 2007 року; та "Сульвінська проти Польщі" (<…>), заява № 28953/03.

У низці справ, включно зі справами проти України, Суд сформував свою позицію стосовно заяв щодо порушення права на судовий розгляд впродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ЄСПЛ 2006-V; "Мажевськяй проти Польщі" (Majewski v. Poland), заява № 52690/99, від 11 жовтня 2005 року; і "Юр'ева та Юр'єв проти України"(Yuryeva and Yuryev v. Ukraine), заява № 3431/03, п. 54, від 31 липня 2012 року).

З огляду на характер визнань, які містяться в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка е відповідною до сум, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цієї заяви є невиправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більше того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на чітку й усталену практику із цього питання Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд наголошує, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (ухвала у справі "Йосіповіч проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

2. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу заявник також скаржився, що під час провадження національні суди вчинили низку різних процесуальних порушень, що призвело до неправильного і несправедливого вирішення справи.

Враховуючи всі наявні в його розпорядженні матеріали та тією мірою, якою оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд не вбачає жодних ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією або Протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 і статтею 13 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених в ній зобов’язань.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.