Заява № 9950/11, подана Віталієм Дмитровичем Заперіним та Марією Василівною Заперіною проти України

18 лютого 2014 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 1 лютого 2011 року,

враховуючи офіційні декларації щодо дружнього врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники, пан Віталій Дмитрович Заперін та пані Марія Василівна Заперіна, - громадяни України 1935 та 1940 років народження відповідно, проживають в с. Каменське.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявники скаржились за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на тривалість проваджень у цивільних справах.

Заяву було направлено Уряду для надання коментарів.

Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання, підписані сторонами, від 2 квітня 2012 року та 22 липня 2013 року відповідно (декларації заявників було подано двома документами), згідно з якими заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов'язання Уряду сплатити їм спільно 1600 (одна тисяча шістсот) євро, що є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. ЦІ суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу, звільнені від будь-яких податків та виплачені заявникам протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати заявникам належних сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, які нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Виплата вищезазначених сум становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв. Враховуючи викладене, справи повинні бути вилучені з реєстру справ.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції .