Заява № 63594/11, подана Юрієм Степановичем Паничем проти України

24 вересня 2013 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>),

Голова,

Андре Потоцький (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 26 вересня

2011 року,

враховуючи офіційні декларації щодо дружнього врегулювання

справи,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник п. Юрій Степанович Панич - громадянин України 1946 року народження, проживає у м. Львові.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції.

Заявник скаржився за статтями 6 та 13 Конвенції на надмірну тривалість провадження, його результат та на упередженість суду.

29 листопада 2012 року та 15 лютого 2013 року Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання, підписані сторонами, згідно з якими заявник погодився відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити йому 1800 (одна тисяча вісімсот) євро відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових витрат, плюс суми будь-яких податків, які можуть бути стягнені з заявника. Зазначена сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу і має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, і не знаходить підстав для подальшого розгляду заяви. У зв’язку з вищевикладеним доцільним буде виключення справи з реєстру справ.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції .