Заява № 2125/08, подана Тамарою Євгенівною Потішно проти України

10 вересня 2013 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>),

Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

та Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 25 грудня

2007 року,

з огляду на односторонню декларацію, подану 17 лютого 2011 року

Урядом держави-відповідача, якою Уряд закликав Суд вилучити заяву з

реєстру справ, та відповідь заявниці на цю декларацію

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявниця - пані Тамара Євгенівна Потішко, громадянка України 1951 року народження, проживає у м. Шепетівці.

Уряд України (далі - Уряд) на останніх етапах провадження представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

Заява в частині тривалості провадження була направлена Уряду.

1. Заявниця скаржилась на тривалість провадження у її справі. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 Конвенції .

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 17 лютого 2011 року Уряд повідомив Суд про пропозицію зробити односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось в цій частині заяви. Крім того, Уряд запропонував Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника національними судами [...].

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений, заявляю, що Уряд України пропонує сплатити пані Тамарі Євгенівні Потішко 4400 (чотири тисячі чотириста) євро.

Таким чином, Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, і буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиму в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Листом від 29 вересня 2011 року заявниця зазначила, що вона не погоджується з умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"...на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема, рішень у справах "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turquie), [ВП], заява № 26307/95, пункти 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; "ТОВ "Компанія "ВАЗА" проти Польщі" (<…>), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та рішення про схвалення умов односторонньої декларації у справі "Сульвінська проти Польщі" (Sulwihska с. Pologne), заява № 28953/03.

У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг на порушення права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France), [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява №64886/01, пункти 69-98, ЄСПЛ 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v. Poland), від 11 жовтня 2005 року, заява № 52690/99, і "Юр’єва та Юр’єв проти України" (Yuryeva and Yuryev v. Ukraine), від 31 липня 2012 року, заява № 3431/03).

З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також на запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд заяви не є виправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції ).

Більш того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на чітку й усталену практику з цього питання Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду Судом цієї заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).

Насамкінець, Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву буде поновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (рішення у справі "Йосипович проти Сербії" (Josipovic v. Serbia), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

2. Заявниця також скаржилась на несправедливість та результат провадження, посилаючись на пункт 1 статті 6, статтю 13 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції . Пізніше вона скаржилась на відсутність коштів для забезпечення своїх дітей належною освітою відповідно до статті 2 Першого протоколу до Конвенції.

Беручи до уваги всі наявні у його розпорядженні докази та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд доходить висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, закріплених Конвенцією або протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена згідно з пунктами 3 та 4 статті 35 Конвенції .

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов’язань.

Вирішує вилучити частину заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.