Заява № 75179/1, подана Павлом Павловичем Трандасіром проти України

9 квітня 2013 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>),

Голова,

Андре Потоцький (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 29

листопада 2011 року,

враховуючи офіційні декларації щодо дружнього врегулювання у

справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Павло Павлович Трандасір, - громадянин України, 1983 року народження, проживає в м. Києві. У Суді його представляв пан М.М. Личик - юрист, який практикує в м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість кримінального провадження. Заявник також посилався на статтю 3 та пункти 3 та 5 статті 5 Конвенції .

6 та 12 грудня 2012 року Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання у справі, підписані сторонами, відповідно до яких заявник погодився відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов'язання Уряду сплатити йому 5000 (п'ять тисяч) євро, що є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, що мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків, що можуть бути нараховані. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, які нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить публічно-правових підстав для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції .