Заява № 48421/10, подана Анзором Сергійовичем Шонія проти України

4 червня 2013 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>),

Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищевказану заяву, подану 9 серпня

2010 року,

беручи до уваги декларації щодо дружнього врегулювання у

справі,

після обговорення ухвалює таке рішення:

Заявник - пан Шонія Анзор Сергійович, громадянин України 1967 року народження, проживає у м. Донецьку. У Суді його представляв пан Медведський Д.І. - юрист, який практикує у м. Донецьку.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Н. Кульчицький з Міністерства юстиції України.

Заявник скаржився за статтею 3 Конвенції на ненадання необхідної йому психіатричної допомоги під час тримання його під вартою. Він також скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість кримінального провадження щодо нього.

1 лютого та 29 березня 2013 року відповідно Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання у справі, підписані сторонами, згідно з якими заявник погодився відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов'язання Уряду сплатити йому 5000 (п'ять тисяч) євро, що є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків, що можуть нараховуватись. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить жодних підстав для подальшого розгляду заяви. Враховуючи вищевикладене, справу має бути вилучено з реєстру справ.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції .