Заява № 50304/06, подана Романом Іренейовичем Пасікою проти України

7 травня 2013 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>),

Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищевказану заяву, подану 21

листопада 2006 року,

враховуючи декларацію, подану Урядом держави-відповідача 19 жовтня

2012 року, з пропозицією вилучити заяву з реєстру справ, а також

відповідь заявника на декларацію,

після обговорення ухвалює таке рішення:

Заявник, пан Роман Іренейович Пасіка, є громадянином України, який народився в 1972 році та проживає в м. Стрий.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Н. Кульчицький з Міністерства юстиції України.

У 1999 році щодо заявника було подано позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У червні 2001 року після внесення протесту заступником Голови Верховного Суду України Львівський обласний суд направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Після розгляду справи у судах трьох інстанцій провадження завершилось у травні 2006 року остаточним рішенням Верховного Суду України. Заявник дізнався про це рішення в червні 2006 року.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість кримінального провадження щодо нього. Цю скаргу було комуніковано Уряду. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції , заявник також скаржився на несправедливий результат провадження.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд своїм листом від 19 жовтня 2012 року повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, порушеного заявником у зв'язку зі скаргою, комунікованою Уряду. Також Уряд закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника у національних судах.

Уряд України пропонує сплатити на користь пана Романа Іренейовича Пасіки 270 (двісті сімдесят) євро.

Таким чином, Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків і буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".

У листі від 5 грудня 2012 року заявник не погодився з умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що на будь-якій стадії провадження він має право вилучити заяву з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Підпункт "с" пункту 1 статті 37 надає Суду право вилучити заяву з реєстру справ, зокрема, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд справи не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин він може вилучити заяву з реєстру справ на підставі підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції, ґрунтуючись на положеннях односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб справа розглядалася далі.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема, рішень у справах "Тахсін Аджар проти Туреччини" (<…>), [ВП], заява № 26307/95, пункти 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; "ТОВ "Компанія "ВАЗА" проти Польщі" (<…>), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та рішення про схвалення умов односторонньої декларації у справі "Сульвінська проти Польщі" (<…>), заява № 28953/03.

У декількох справах, у тому числі проти України, Суд встановив свою практику щодо порушення права на розгляд справи протягом розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (<…>), [ВП], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII, "Павлюлинець проти України" (<…>), заява № 70767/01, пункти 39-52, від 6 вересня 2005 року, та "Мороз та інші проти України" (<…>), заява № 36545/02, пункти 52-61, від 21 грудня 2006 року).

З огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка співмірна з сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд заяви не є виправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Більш того, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на чітку та усталену практику з цього питання, Суд переконаний, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Насамкінець Суд зазначає, що якщо Уряд не дотримається умов односторонньої декларації, заяву може бути відновлено у реєстрі справ відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції (див. рішення про схвалення умов односторонньої декларації у справі "Йосипович проти Сербії" (<…>), заява № 18369/07, від 4 березня 2008 року).

Ретельно дослідивши решту скарг у заяві в світлі всіх наявних матеріалів та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд доходить висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, закріплених Конвенцією або протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і має бути відхилена згідно з підпунктом "а" пункту 3 та пунктом 4 статті 35 Конвенції.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача щодо надмірної тривалості провадження та засоби забезпечення дотримання зазначених у ній зобов'язань.

Вирішує відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезгаданої скарги.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятною.