Заява № 23715/06, подана Миколою Тимофійовичем Булавкою проти України, та 13 інших заяв (див. додану таблицю)

25 вересня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у дати, зазначені в доданій таблиці, після обговорення ухвалює таке рішення:

Заявники є громадянами України, чиї імена та роки народження наведені в доданій таблиці. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Н. Кульчицький з Міністерства юстиції України.

У різні дати національні суди ухвалили рішення на користь заявників, якими зобов’язали відповідачів сплатити заявникам різні суми. Рішення, ухвалені на користь заявників, набрали законної сили, однак відповідачі затримали їхнє виконання.

Посилаючись на різні положення Конвенції , заявники скаржились на тривале невиконання рішень судів, ухвалених на їхню користь. Деякі заявники подали також інші скарги за Конвенцією.

1. Суд вважає, що, відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду , заяви мають бути об’єднані, враховуючи спільність їхнього фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Уряд направив кілька односторонніх декларацій з метою вирішення справ заявників. Цими деклараціями Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішень, ухвалених на користь заявників, та висловив свою готовність сплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями, а також суми відшкодування, вказані в доданій таблиці. Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Декларації також передбачали, що запропоновані суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат; ці суми мають бути звільнені від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти мають бути виплачені протягом трьох місяців, починаючи з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції . У разі несплати цих сум протягом вказаного тримісячного строку Уряд зобов’язався сплатити з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Заявники погодились з умовами декларацій Уряду, хоча деякі з них поставили під сумнів пропозицію Уряду.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що він може на будь-якій стадії провадження вилучити заяву з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" або "c" пункту 1 цієї статті Конвенції. Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте, Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

З огляду на згоду заявників з деклараціями Уряду, Суд вважає, що підпункт "b" пункту 1 статті 37 є відповідним у цій справі. Це відповідає пілотному рішенню "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), пункт 99 та пункт 6 резолютивної частини вищезазначеного рішення, та Суд не знаходить публічно-правових підстав для подальшого розгляду.

Вирішує об’єднати заяви.

Бере до уваги умови декларацій Уряду держави-відповідача та зауваження заявників на них.

Вирішує відповідно до підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяви з реєстру справ.