Заява № 31331/06, подана Павлом Івановичем Бурдияном проти України

18 вересня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan М. Zupancic),

Голова,

Енн Пауер-Форд (Ann Power-Forde),

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 12 липня 2006 року, враховуючи декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі, після обговорення ухвалює наступне рішення:

Заявник, пан Павло Іванович Бурдиян, 1925 року народження, є громадянином України та проживає у м. Дніпропетровську.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на те, що йому було відмовлено у праві на касаційне оскарження рішень судів у його цивільній справі. Він також скаржився на те, що не мав ефективного засобу юридичного захисту щодо його скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції. Посилаючись на статтю 3 Конвенції та в контексті результату провадження у його справі, заявник скаржився на зневажливе та принизливе ставлення з боку держави.

27 лютого та 22 травня 2012 року Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання, підписані сторонами, відповідно до яких заявник погодився відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити йому ex gratia 1500 (одну тисячу п’ятсот) євро, що є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. Ця сума має бути конвертована в українські гривні за курсом на день здійснення платежу, звільнена від будь-яких податків та виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції. У випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine). Враховуючи вищевикладене, справу має бути вилучено з реєстру справ.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.