Заява № 24605/06, подана Юрієм Степановичем Чернишенком проти України

28 серпня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 3 червня 2006 року,

з огляду на односторонню декларацію, подану 14 березня 2012 року

Урядом держави-відповідача, якою Уряд закликав Суд вилучити заяву з

реєстру справ, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Юрій Степанович Чернишенко, 1968 року народження, є громадянином України та проживає у м. Люботині. Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені - пані Валерія Лутковська та пан Назар Кульчицький.

Обставини цієї справи аналогічні тим, які були розглянуті в рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Плєшков проти України" (Pleshkov v. Ukraine, заява № 37789/05), оскільки вони стосуються тієї ж кримінальної справи щодо заявника та пана Плєшкова (див. пп. 6-19 вищевказаного рішення).

24 жовтня 2007 року у зв’язку з втечею пана Плєшкова провадження у справі було зупинено; заявник у цій справі від правосуддя не ухилявся. Провадження у справі досі триває в суді першої інстанції.

Заявник скаржився, зокрема, на тривалість тримання під вартою та відсутність судового розгляду питання його законності, а також тривалість кримінального провадження у його справі. Він посилався на пункти 3 та 4 статті 5 та пункт 1 статті 6 Конвенції, які передбачають таке:

"3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним".

"Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

8 листопада 2011 року Голова п’ятої секції вирішив повідомити Уряд України про заяву в тій частині, в якій вона стосувалася вищевказаних скарг.

Після безуспішних переговорів щодо досягнення дружнього врегулювання між сторонами, листом від 14 березня 2012 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушується в заяві. Крім того, Уряд просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає, що тримання заявника під вартою з 25 травня 2004 року до 31 липня 2006 року становило порушення його прав, закріплених у пункті 3 статті 5 Конвенції щодо розгляду справи в розумний строк або звільнення під час провадження; заявнику не було надано адекватного судового розгляду питання законності його ув’язнення на порушення пункту 4 статті 5 Конвенції та що національні органи влади допустили надмірну тривалість провадження у кримінальній справі щодо заявника на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України готовий сплатити пану Юрію Степановичу Чернишенку суму справедливої сатисфакції в розмірі 5000 євро.

Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Сума 5000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі судових витрат, буде звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть конвертовані в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу, і будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про ухвалення Європейським судом з прав людини рішення. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом трьохмісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції він може на будь-якій стадії провадження у справі ухвалити рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом "c" пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

У світлі висновків Суду в рішенні у справі "Плєшков проти України" (Pleshkov v. Ukraine, пп. 32-53), з огляду на характер визнання, що міститься в декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, Суд вважає, що подальший розгляд заяви не є виправданим (підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції).

Також Суд вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Бере до уваги умови декларації Уряду-відповідача та засоби забезпечення дотримання зазначених в ній зобов’язань.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції.