Заява № 35860/10, подана Анатолієм Івановичем Кушнарьовим проти України

11 вересня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги зазначену заяву, подану 15 червня 2010 року,

враховуючи декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Анатолій Іванович Кушнарьов, є громадянином України, 1939 року народження, та проживає у м. Маріуполі.

Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані В. Лутковська з Міністерства юстиції.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на тривалість провадження за його позовом про відшкодування шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту стосовно цього; ці скарги було комуніковано Уряду.

Суд отримав декларації, підписані сторонами та датовані 15 березня та 4 квітня 2012 року, за якими заявник погодився відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити йому 4600 (чотири тисячі шістсот) євро відшкодування будь-якої моральної шкоди, а також компенсації судових витрат, що мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків, що можуть нараховуватись. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати належної заявнику суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, і не знаходить підстав для подальшого розгляду заяви (п. 1 ст. 37 Конвенції in fine).

З огляду на зазначене вище справу має бути вилучено з реєстру справ Суду.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.