Заява № 10292/09, подана Світланою Анатоліївною Селютіною проти України

11 вересня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції, беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 28 січня 2009 року,

враховуючи декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі, після обговорення ухвалює наступне рішення:

Заявниця, пані Селютіна Світлана Анатоліївна, є громадянкою України, 1964 року народження, та проживає у м. Луганську.

Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані В. Лутковська з Міністерства юстиції України.

Заявниця, головним чином, скаржилась за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження у справі щодо її поновлення на посаді та інших вимог, пов'язаних з трудовими правовідносинами; ця скарга була комунікована Уряду.

Суд отримав декларації, підписані сторонами та датовані 3 квітня та 12 квітня 2012 року, відповідно до яких заявниця погодилась відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити їй 2300 (дві тисячі триста) євро відшкодування будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсації судових витрат, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Зазначена сума має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції. У випадку несплати належної заявниці суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine).

Враховуючи вищевикладене, справу має бути вилучено з реєстру справ.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.