Заява № 32086/10, подана Володимиром Олексійовичем Вертовським проти України

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи 3 листопада 2011 року палатою, до складу якої увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan М. Zupancic),

Голова, Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Анжеліка Нусбергер (Angelika Nusberger), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 31 травня 2010 року, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Володимир Олексійович Вертовський, є громадянином України 1939 року народження, проживає у м. Одесі. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані Валерією Лутковською з Міністерства юстиції України.

У грудні 2002 року заявник звернувся до суду з позовом про здійснення соціальних виплат у зв'язку з трудовим каліцтвом на виробництві. 18 січня 2010 року розгляд справи завершився винесенням остаточного рішення Верховним Судом України.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження. Крім того, він скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 17 Конвенції на результат провадження, стверджуючи, що національні суди неправильно застосували норми законодавства в його справі та прийняли необґрунтовані рішення.

A. Тривалість оскаржуваних проваджень

Листом від 17 травня 2011 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію щодо врегулювання питань, які порушуються в заяві. Крім того, він просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника національними судами.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить Володимиру Олексійовичу Вертовському ex gratia 1500 (одну тисячу п'ятсот) євро.

Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до пункту 1 (c) статті 37 Конвенції ("з будь-якої іншої підстави").

Сума ex gratia, є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі судових витрат, буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом, чинним на день виплати, та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть сплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Заявник висловив свої заперечення щодо декларації.

Суд нагадує, що відповідно до статті 37 Конвенції він може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах (a), (b) чи (c) пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом (c) пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до пункту 1 (c) статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено. З цією метою Суд повинен ретельно розглянути заяву у світлі принципів, закріплених його практикою, зокрема, рішенням у справі "Тахсін Акар проти Туреччини" (рішення у справах "Тахсін Акар проти Туреччини" (Tahsin Acar c. Turquie) [ВП], № 26307/95, пп. 75-77, CEDH 2003-VI, "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spolka z о. о. с. Pologne), № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та рішення щодо дружнього врегулювання у справі "Сульвінська проти Польщі" (Sulwinska с. Pologne), № 28953/03).

У цілій низці справ, серед яких були також справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг на порушення права на розгляд справи протягом розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII, та "Мкртчян проти України" (Mkrtchyan v. Ukraine), № 21939/05, пп. 22-23, від 20 травня 2010 року).

З огляду на характер умов декларації Уряду, а також запропоновану суму відшкодування, яка відповідає сумам, присудженим у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд заяви не є виправданим (підпункт (c) пункту 1 статті 37 Конвенції ).

Таким чином, у світлі вищевикладених міркувань та з огляду на свою чітку та усталену практику з цього питання, Суд вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

Отже, ця частина заяви має бути вилучена з реєстру справ.

B. Решта скарг

Ретельно дослідивши решту скарг у заяві в світлі всіх наявних матеріалів та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, закріплених Конвенцією або протоколами до неї.

Таким чином, ця частина заяви є явно необґрунтованою і повинна бути відхилена відповідно до пунктів 3 (a) та 4 статті 35 Конвенції .

Бере до уваги положення декларації Уряду держави-відповідача стосовно надмірної тривалості цивільного провадження.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ в тій мірі, в якій вона стосується вищезазначеної скарги, відповідно до підпункту (c) пункту 1 статті 37 Конвенції .

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.