Заява N 9176/05, яку подав Олексій Іванович Сидоренко проти України

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи 13 листопада 2007 року палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 25 лютого 2005 року,

з огляду на рішення застосувати пункт 3 статті 29 Конвенції та розглядати прийнятність та суть справи разом,

враховуючи надані офіційні декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

після обговорення виносить таку ухвалу:

Заявник, Олексій Іванович Сидоренко, є громадянином України, який народився у 1959 році і проживає у м. Іванкові Київської області, Україна. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

Обставини справи, надані сторонами, можуть бути підсумовані таким чином.

25 грудня 1998 року Іванківський районний суд Київської області зобов'язав Державну будівельно-промислову компанію "Атомспецбуд" виплатити заявнику 6982 грн заборгованості з заробітної плати. Заявник отримав 359,79 грн. Залишок заборгованості, присудженої йому рішенням, залишався невиплаченим.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 червня 2002 року компанія була ліквідована, було створено ліквідаційну комісію. У результаті державна виконавча служба закрила виконавче провадження у справі заявника, а виконавчий лист був направлений до ліквідаційної комісії. Процедура ліквідації триває.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривале невиконання рішення, винесеного на його користь. Він також скаржився за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на те, що він не міг отримати з державної компанії заборгованість, яка йому належала на підставі рішення місцевого суду, яке набрало законної сили.

31 серпня 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану заявником:

"Я, Олексій Іванович Сидоренко, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити мені заборгованість за рішенням суду від 25 грудня 1998 року, яка досі мені належить (6622,21 грн), а також виплатити мені ex gratia суму у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) євро за завдану шкоду з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Ця сума буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи".

13 вересня 2007 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану Урядом:

"Я, Юрій Зайцев, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити п. Олексію Івановичу Сидоренку заборгованість за рішенням суду від 25 грудня 1998 року, яка досі йому належить (6622,21 грн), а також виплатити йому ex gratia суму у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) євро за завдану шкоду з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Ця сума буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода про дружнє врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine п. 1 статті 37 Конвенції). Відповідно пункт 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи, і справа має бути викреслена з реєстру справ.

Постановляє вилучити заяву з реєстру справ.